Рішення № 94696977, 05.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/16529/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 17 серпня 2020 року №207751 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Чапалою А.О. від 17 серпня 2020 року №207751 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн за надання послуг з перевезення пасажира без оформлення ліцензії, договору з замовником транспортних послуг, протоколу про проходження обов`язкового технічного контролю.

Позивач вказує, що не підпадає під статус автомобільного перевізника, який надає послуги з перевезення пасажирів, не є та не був суб`єктом господарювання, тому до нього не може застосовуватись адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; акт перевірки від 24 червня 2020 року №237120 підписаний лише посадовими особами, при цьому не містить жодних даних ані про пасажирів, ані про маршрут, за яким слідував транспортний засіб; в порушення пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) його не було повідомлено про час і місце розгляду справи під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Окрім того, звертає увагу, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року у справі №161/11420/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частини першої статті 164 КУпАП відносно нього було закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління Укртрансбезпеки у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 04 січня 2021 року №18/21 позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області за наслідками проведеної рейдової перевірки 24 червня 2020 року о 17 годині 10 хвилин по вулиці Огієнка у місті Луцьк був перевірений належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 .

За наслідками перевірки складено акт від 24 червня 2020 року №237120, яким зафіксовано надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - неоформленої ліцензії, договору із замовником транспортних послуг, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Зазначає, що позивач власноручно підписав вказаний акт без внесення застережень, зауважень чи заперечень щодо описаних в акті обставин та інформації про суть виявлених порушень.

Звертає увагу, що про розгляд справи ОСОБА_1 був завчасно повідомлений листом від 31 липня 2020 року №56770/21-1/24-20, який було надіслано на адресу позивача, яку він вказав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення №0019655 від 24 червня 2020 року та акту проведення перевірки №237120 від 24 червня 2020 року - АДРЕСА_1 , однак на вказану дату та час розгляду справи останній не прибув, а тому розгляд справи проводився за наявними матеріалами без його участі.

Уважає, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року у справі №161/11420/20, в якій вказано про відсутність достатніх доказів для підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, не зафіксовано факту здійснення можливої господарської діяльності та розміру можливого отриманого прибутку не мас преюдиційного значення для вирішення даного спору, оскільки факт відсутності отримання перевізником доходу за перевезення не є обов`язковою ознакою для настання відповідальності за встановлене правопорушення.

З урахуванням зазначеного, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 19-27).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 14).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 22 червня 2020 року по 28 червня 2020 року (арк. спр. 28) та згідно із направлення на рейдову перевірку від 19 червня 2020 року №011925 (арк. спр. 29), контролюючими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області о 17:10 год. 24 червня 2020 року по вулиці Огієнка у місті Луцьк був перевірений транспортний засіб марки Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24 червня 2020 року №237120.

Як убачається із вказаного акту, під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за які передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезення легковим автомобілем на замовлення по місту Луцьк-Ківерці (20 грн за перевезення одного пасажира) відсутні ліцензія, копія договору із замовником транспортних послуг та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (арк. спр. 9, 30).

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Волинській області винесено постанову від 17 серпня 2020 року №207751 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно статті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567), цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

Державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

При цьому графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).

Порядком №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).

Пунктами 21, 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Як установлено судом відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 22 червня 2020 року по 28 червня 2020 року контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області о 17:10 год. 24 червня 2020 року по вулиці Огієнка у місті Луцьк був перевірений транспортний засіб марки Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24 червня 2020 року №237120.

Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо перевезення пасажирів.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами.

Перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу. Суб`єкти господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий договір на обслуговування.

Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення визначені статтею 39 Закону №2344-ІІІ, зокрема, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України (частина дев`ята статті 39 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до пункту 1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі - Правила № 176) визначено, що ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

За приписами пунктів 104, 105 Порядку № 176 для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

Як убачається із матеріалів справи під час проведення перевірки належного ОСОБА_1 транспортного засобу встановлено факт надання послуг з перевезення легковим автомобілем на замовлення по місту Луцьк-Ківерці (20 грн за перевезення одного пасажира) за відсутності ліцензії, договору із замовником транспортних послуг та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач, стверджуючи, що автомобілем Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , 24 червня 2020 року здійснювалось перевезення пасажирів на замовлення посилається лише на акт перевірки від 24 червня 2020 року №237120, у якому зазначено тільки загальні відомості про автомобіль Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , дані про водія. Натомість в акті перевірки чи в інших документах не вказано інформації про пасажирів - замовників цих послуг, кількості таких пасажирів, матеріали перевірки не містять їх пояснень, у даних відповідачем документах відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак перевіряючі дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення.

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Діючим законодавством не визначено такий акт, як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, а тому, з метою дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивної та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплених у КАС України, наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Крім того, згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, суд звертає увагу, що за приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Суд зазначає, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях. У разі коли норми законодавства, доводи сторін чи матеріали справи припускають неоднозначне трактування на користь як позивача, так і відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд застосовує їх на користь сторони яка не є суб`єктом владних повноважень.

Стосовно доводів позовної заяви про неповідомлення позивача відносно розгляду справи про порушення суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункт 26 Порядку №1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як стверджує представник відповідача, про розгляд справи ОСОБА_1 був завчасно повідомлений листом від 31 липня 2020 року №56770/21-1/24-20, яким його запрошено на розгляд справи на 17 серпня 2020 року (арк. спр. 32), однак доказів вручення позивачу вказаного листа суду не надано, відтак факт повідомлення останнього про розгляд справи відповідачем належним чином не підтверджено.

На думку суду, сама по собі належність на праві власності автомобіля Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 24 червня 2020 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

Суд також враховує, що посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24 червня 2020 року №0019655 в якому зафіксовано факт надання позивачем послуг з перевезення пасажира легковим автомобілем на замовлення без оформлення ліцензії, договору із замовником транспортних послуг, документа про оплату послуг, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП (арк. спр. 31).

Даний протокол було направлено на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частини першої статті 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , було закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (арк. спр. 11).

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд уважає, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення 24 червня 2020 року позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у зв`язку з чим з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 17 серпня 2020 року №207751 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, структурним підрозділом якої є відповідач, необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 02 грудня 2020 року (арк. спр. 8) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 13).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт , суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (43010 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кільцева, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 17 серпня 2020 року №207751 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2021 року.