Рішення № 94691373, 08.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р.

м. Київ

справа № 755/289/21

провадження № 2/755/136/21

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 157 508,93 грн. за кредитним договором № CL-209781 від 30.07.2019 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем по справі - ОСОБА_1 30.07.2019 року на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання грошових коштів був укладений кредитний договір № CL-209781, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 97 910,00 грн. на строк до 29.07.2021 року, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 52,99 % річних. Однак всупереч вимогам Кредитного договору № CL-209781від 30.07.2019 року відповідач порушує зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості в терміни, встановлені Кредитним договором, у зв`язку з чим з боку відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 06.11.2020 року становить 157 508,93 грн., з яких: 93 377,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 58 103,77 грн. - заборгованість за відсотками; 6 028,20 грн. - сума пені по простроченому тілу кредиту, які позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, оскільки договір було укладено в інтересах сім`ї, що є предметом позовних вимог.

11 січня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористались процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 11 січня 2021 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.

Судом встановлено, що 30.07.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання грошових коштів був укладений кредитний договір № CL-209781, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 97 910,00 грн. на строк до 29.07.2021 року, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 52,99 % річних. (а.с. 10-16).

Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.1 Договору, несвоєчасне (прострочення) грошових зобов`язань за Кредитним договором позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника.

Позивачем виконано умови Кредитного договору № CL-209781 від 30.07.2019 року та видано відповідачу грошові кошти на загальну суму 97 910,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 43758029 від 30.07.2019 року. (а.с. 8)

Згідно ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України ).

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з чим станом на день проведення розрахунку заборгованості - 06.11.2020 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 157 508,93 грн., з яких: 93 377,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 58 103,77 грн. - заборгованість за відсотками; 6 028,20 грн. - сума пені по простроченому тілу кредиту, нарахована за період з 06.11.2019 року по 04.11.2020 року, що підтверджується поданими позивачем розрахунками заборгованості та довідкою про рух коштів по рахунку. (а.с. 6-7)

Разом з тим, суд не убачає підстав для стягнення заборгованості за Кредитним договором № CL-209781 від 30.07.2019 року у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК України, з огляду на наступне.

Так, згідно роз`яснень, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. (п. 47)

48. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

49. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

50. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

51. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

52. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. (стаття 31 Цивільного кодексу України)

Як убачається із змісту Кредитного договору № CL-209781 від 30.07.2019 року, а саме: відповідно до Анкети-заяви від 29.07.2019 року, шляхом підписання цієї Анкети-заяви відповідач/боржник ОСОБА_1 підтвердив, що сума отриманого ним за цим Договором кредиту є дрібним побутовим правочином (а.с. 16 зв.), який отриманий з метою проведення ремонту (а.с. 16). Таким чином, оскільки досліджуваний кредитний договір є дрібним побутовим договором, тому не являється таким, що укладений в інтересах сім`ї, тому кредитні кошти за цим договором не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що виключає обов`язки відповідача ОСОБА_2 за цим Договором як другого з подружжя.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.05.2020 року по справі № 243/5477/15-ц зроблено висновок про те, що здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною об`єкту ремонту та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.

Таким чином, вказаний висновок Верховного Суду також підтверджує, що кошти, отримані/витрачені одним із подружжя, у даному спорі відповідачем ОСОБА_1 , з метою проведення ремонтних робіт, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що також виключає обов`язок другого з подружжя, тобто відповідача ОСОБА_2 , нести відповідальність за кредитним договором, укладеним одним із подружжя/відповідачем ОСОБА_1 з метою отримання коштів на проведення ремонтних робіт.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягає до часткового задоволення.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 102,00 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № CL-209781 від 30.07.2019 року у розмірі 157 508,93 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., а всього на загальну суму 159 610 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот десять) гривень 93 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2021 року.

Суддя: В.І. Галаган