Ухвала суду № 94691295, 08.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7984/14-ц

Провадження № 4-с/752/141/21

У Х В А Л А

08.02.2021 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києва у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із вказаною скаргою, в якій просить визнати незаконними (неправомірними) та скасувати винесені в межах виконавчого провадження №50255338 постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кияниці Н.М. від 23.02.2016р. про відкриття виконавчого провадження; постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кияниці Н.М. від 02.03.2016р. про стягнення виконавчого збору; постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Хайдарі Рустама Рахмановича від 06.0.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни від 11.12.2020р. про арешт коштів боржника; постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни від 11.12.2020р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни від 15.12.2020р. про опис та арешт майна; визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Задорожної Тетяни Андріївни щодо неповернення виконавчого документу стягувачу; зобов`язати уповноважених осіб Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вилучити інформацію про заявника, як боржника, за виконавчим провадженням №50255338 з Єдиного реєстру боржників.

Проаналізувавши зміст скарги, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги заявника про визнання незаконною (неправомірною) та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кияниці Н.М. від 02.03.2016р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №50255338, слід вказати на необхідність відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання «судом встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Слід відмітити про наявність сталих правових висновків Верховного Суду з приводу неможливості розгляду вимог щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Такі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №370/1034/15-ц, у постанові від 30.01.2019р. у справі №161/8267/17.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вимога ОСОБА_1 про визнання незаконною (неправомірною) та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кияниці Н.М. від 02.03.2016р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №50255338 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження за скаргою в частині цієї вимоги.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2 ст. 126 ЦПК України встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014р. зазначено, що скаргу на рішення, дії

або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду в десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Крім того, у листі №24-152/0/4/13 від 28.01.2013р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, ді або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав про те, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження ОСОБА_1 є постанови, винесені в межах виконавчого провадження №5255338, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2016р., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.07.2016р., постанова про арешт коштів боржника від 11.12.2020р., постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.12.2020р., постанова про опис та арешт майна від 15.12.2020р., а також бездіяльність виконавця щодо неповернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язання вилучити інформацію про заявника як боржника за виконавчим провадженням №50255338 з Єдиного реєстру боржників.

Заявник просить визнати причини пропуску строку на оскарження поважними та поновити процесуальний строк на звернення до суду з даною скаргою щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Як на поважну причину пропуску строку ОСОБА_1 посилається на те, що про наявність рішення суду та відкритого виконавчого провадження йому взагалі не було відомо, а тому ці обставини, які перешкоджали раніше звернутись з такою скаргою, не залежали від його волі.

Суд не погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 , відхиляє їх і відмовляє в поновленні строку на оскарження дій (бездіяльності) органу виконавчої служби, виходячи з наступного.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Як вказує заявник ОСОБА_1 , всі оскаржувані постанови він не отримував, оскільки вони направлялися на адресу, за якою ні він, ні будь-хто з членів його родини ніколи не проживали, а саме: АДРЕСА_1 . При цьому зазначає, що правильна адреса його реєстрації вказана в договорі поруки і вона узгоджується з відомостями, зазначеними у виконавчому документі.

З матеріалів справи, а саме з Договору поруки №403-Ф/08-Р від 03.09.2008р., на який посилається заявник, а також з копії його паспорта, яка була надана під час розгляду справи по суті, вбачається, що адресою його реєстрації АДРЕСА_2 .

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідно до статті 2 цього Закону цей закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Стаття 12-1 Закону визначає порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення.

Так, частиною 1 статті 12-1 Закону передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходяться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчиненні відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Частина ч ст. 12-1 Закону встановлює, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Як вбачається, на офіційному веб-порталі судової влади України розміщувалась інформація про дату та час засідань у справі №752/7984/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Так само як і інформацію щодо винесеного рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_1 , як особа, щодо якої останньою відомою інформацією за матеріалами справи було місце реєстрації на тимчасово окупованій території, вважається таким, що був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а також таким, що отримав судове рішення.

Дані обставини спростовують доводи ОСОБА_1 про необізнаність щодо наявності судового рішення у справі №752/7984/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, заявник, знаючи про судовий процес і рішення, ухвалене за його результатами, повинен був з розумним інтервалом цікавитись про хід його виконання, і ці дії залежали саме від його волі, враховуючи при цьому досить тривалий інтервал часу, починаючи з 2016р. (відкриття виконавчого провадження) і до 2021 р. (подача скарги).

Процесуальний кодекс встановлює, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, у разі наявності поважних причин.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому ці фактори об`єктивної дійсності (причини, обставини) повинні бути нездоланними, реальними, непереборними на час плину строків звернення до суду.

Заявник не вказав жодної поважної причини неможливості звернення до суду зі скаргою на

дії державної виконавчої служби під час плину строків звернення до суду. Крім того, із самих матеріалів скарги не вбачається, коли заявнику стало відомо про порушення його права, в якому проміжку часу він мав право на оскарження, і з якого дня процесуальний строк сплинув.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 186, 449, 260, 261 ЦПК України, Голосіївський районний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження за вимогами скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання незаконною (неправомірною) та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кияниці Н.М. від 02.03.2016р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №50255338 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

2. Відмовити у поновленні строку для подання скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання незаконними (неправомірними) та скасування винесених в межах виконавчого провадження №50255338 постанов, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2016р., постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.072016р., постанови про арешт коштів боржника від 11.12.2020р., постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.12.2020р., постанови про опис та арешт майна від 15.12.2020р., а також бездіяльність виконавця щодо неповернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язання вилучити інформацію про заявника як боржника за виконавчим провадженням №50255338 з Єдиного реєстру боржників.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 08.02.2021 року.

Суддя І.О. Ольшевська