Рішення № 94690976, 26.01.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/553/16-ц

2/559/5/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.

за участю представника позивача Кузіна Є.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мацея А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог, позивач покликається на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 01.08.2008 року уклали кредитний договір № ROD0GА0000000040. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 19726, 02 долари США на термін до 02.08.2028 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконала умови договору належним чином, у неї, станом на 12.02.2016 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 16209 доларів США, що еквівалентно 422730,63 гривень та складається із заборгованості за кредитом 14276,42 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом 860,59 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 197,19 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 93,81 доларів США, штрафу (фіксована частина) 9,59 доларів США, штрафу (процентна складова) 771,40 доларів США.

В забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Враховуючи наведене, просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16209,00 доларів США заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи. Відповідачами подано відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що позову не визнають повністю, оскільки розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту банк не здійснював, до відома позичальника не доводив та з ним не узгоджував. Укладений сторонами кредитний договір ROD0GА0000000040 від 01 серпня 2008 року, визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п. п. 22, 23 ст. 1 ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що «Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування».

У частині 4 пункту 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

До інших умов, визначених актами цивільного законодавства, у даному конкретному випадку з урахуванням специфіки кредитного договору та виду забезпеченості (яким, згідно припису п.2.1. кредитного договору є іпотека), слід віднести обов`язкові умови які урегульовують дані правовідносини зокрема. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» № 979-ІУ.

За правилом ст.2 Закону № 979-ІУ, Договір про іпотечний борг виникає з цивільно- правових відносин між сторонами договору за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Умови договору про іпотечний борг та зміст самого іпотечного договору розробляє кредитодавець.

Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті Кредитодавцем ще до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформації має бути оприлюднена ним у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов`язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; порядок дострокового виконання основного зобов`язання уразі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов`язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов`язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; положення про інфляційне застереження.

Встановлена Законодавцем в коментованій нормі Закону передумова обов`язкової необхідності для Банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, (яке Законодавцем визначено, як спосіб встановлення та узгодження з Іпотекодавцем домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості),є такою, що перш за все направлена, на необхідність дотримання рівноправ`я сторін (учасників договору), дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки.

У супротивному випадку, відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Отже, вище наведена правова конструкція норм Законів, надає суду підстави для висновку, що: на дані правовідносини, окрім вимоги ст. 1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», також поширюється дія норм ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами», і при укладенні такого виду кредитного договору, Кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись імперативних норм і вимог, встановлених цими Законами; приписи ст.2 Закону № 979-ІУ. «щодо необхідності та обов`язку визначення кредитодавцем саме в кредитному договорі основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу, на які міститься посилання в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(із числа інших обов`язкових умов, що випливають із суті та умов договору), мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору, шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі».

Зазначені вимоги, є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов`язковими для такого виду договорів.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. зокрема ЦК (статті 215,1048-1052.1054-1055). статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.11. ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Вважає, що при укладанні спірного кредитного договору позивач не здійснив належно детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2 ч,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (надалі - Правила), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168; Не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обгрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил; Не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; Не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; В порушення вимоги п. 3.8 «Правил», Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; Всупереч вимоги п.З.4 «Правил», не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням; В порушення вимоги п.7 ч.І ст.6 Закріп України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», не визначив строк дії кредитного договору; В супереч вимоги п.8 ч.І ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», не визначив порядок припинення дії кредитного договору; В порушення вимоги п.6 ч.4 ст, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не встановив істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту; Не визначив відповідальності кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч.2 ст, 345 ГКУ та п.9 ч.І ст.б Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових ринків»; В порушення вимоги сг.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; Не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст. 2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; Не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.

У відповідності до ст.638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мацей А.М. позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним, з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши учасників, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

01.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ROD0GА0000000040. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 19726, 02 долари США на споживчі цілі, терміном до 02.08.2028 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяці в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у ссумі 257,90 доларів США, згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії (а.с. 14-19, том 1).

Згідно ордеру-розпорядження №1 від 01.08.2008, ОСОБА_2 видано кошти згідно кредитного договору № ROD0GА0000000040 від 01.08.2008 у розмірі 15000 доларів США (а.с. 20, том 1).

В забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № ROD0GА0000000040 від 01.08.2008. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поруки, ОСОБА_3 поручилась у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, та зобов`язалась у разі невиконання ОСОБА_2 обов`язків за вказаним кредитним договором відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарний боржник(а.с. 21, том 1).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно виписки по рахунках кредитного договору, ОСОБА_2 здійснювала погашення боргу за кредитним договором № ROD0GА0000000040 від 01.08.2008 до 20.09.2015. Про це ж свідчать меморіальні ордера (а.с. 143-188, том 1).

Згідно із додатком №1 до кредитного договору № ROD0GА0000000040 від 01.08.2008, сума кредиту 15653, 62 доларів США, в т.ч.: 15000 - купівля житла/споживчий кредит, 450 - разова винагорода за надання фінансового інструменту, 125, 30 - страхування майна на 1 рік дії кредиту, 78, 32 - особисте страхування на 1 рік дій кредиту. Кредит погашається щомісячно рівними платежами в розмірі 257, 90 долларів США. Сума % та винагород 46242, 38 долларів США, реальна процентна ставка 19, 23 (а.с. 3, том.2).

01.08.2008 між ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_2 уклали договір особистого страхування № ROD0LК0000000040, страхова сума 72676, 50 грн., а також договір страхування майна № ROD0GА0000000040 (а.с. 5-6, 9-10, том 2).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення спірного кредитного договору ОСОБА_2 підписала 01 серпня 2008 анкету-заяву на отримання кредиту, в якій підтвердила, що Банком в письмовій формі та в повному об`ємі було надано йому інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»

Таким чином, під час укладення договору, позивача було ознайомлено із сукупною вартістю споживчого кредиту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов`язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

З таким позовом ОСОБА_2 до суду не зверталась.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір укладений з урахуванням волевиявлення позичальника, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим, не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем, оскільки при підписанні даного договору відповідачі ознайомились та погодились з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позичальника з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 29.01.2018 року за клопотанням відповідачів по справі призначено судово-економічну експертизу (а.с. 215, том 1).

У висновках експерта №8231 судово - економічної експертизи від 05.04.2019 року зазначено:

Дослідженням поданих документів, враховуючи умови Кредитного договору № ROD0G 000000000040 від 01 серпня 2008 року, наявний у матеріалах справи № 559/553/16-ц розрахунок «Загальна вартість кредиту» (Додаток № 1 до Кредитного договору № К0006000000000040 від 01 серпня 2008 року) не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 за № 1023-ХІІ та вимогам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007, №168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 за №541/13808.

Дослідженням поданих документів, на підставі розрахунків, проведених експертом, згідно умов Кредитного договору № ROD0GА 000000000040 від 01.08.2008, із врахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 за № 1023-ХІІ та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України, № 168 від 10.05.2007, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 за №541/13808, документально обґрунтована сукупна вартість кредиту підтверджується:

- в процентному значенні (реальна відсоткова ставка) у розмірі - 24,64%;

- в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором (абсолютне значення подорожчання кредиту) - у сумі 51 542,50 дол. США.

Дослідженням поданих документів, документально обґрунтований щомісячний платіж, згідно умов Кредитного договору № ROD0GА000000000040 від 01.08.2008, з врахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 за № 1023-ХІІ та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України, № 168 від 10.05.2007, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 за №541/13808, складає 261, 88 дол. США.

Також надано розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки по кредитному договору № ROD0GА000000000040 від 01.08.2008 (а.с. 98-105).

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З такими висновками експерта суд погодитися не може, оскільки правильність нарахування передбаченої кредитним договором відсоткової ставки за умови дотримання позичальником Графіку погашення кредиту висновком не спростовано.

При цьому сторони клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи клопотань не заявляли.

Відповідно до статті 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет № 15-93 Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», з 07 лютого 2019 року введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 не виконувала умови договору належним чином, внаслідок чого станом на 12.02.2016 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 16209 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 14276,42 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом 860,59 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 197,19 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 93,81 доларів США, штрафу (фіксована частина) 9,59 доларів США, штрафу (процентна складова) 771,40 доларів США, які підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк», оскільки в забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачами та представником суду не подано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, що суперечить вимогам ч. 1 статті 81 ЦПК України. А тому за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6340, 96 гривень (а.с. 28, том 1), які підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268, 280, 288 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: с. Бортниця Дубенського району Рівненської області, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № ROD0GА0000000040 від 01 серпня 2008 року у розмірі 16209, 00 (шістнадцять тисяч двісті дев`ять) доларів Сполучених Штатів Америки.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: с. Бортниця Дубенського району Рівненської області, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д), судові витрати в розмірі 6340 (шість тисяч триста сорок) гривень 96 копійок.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.02.2021.

Суддя: Р.В. Ралець