Ухвала суду № 94676147, 05.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5938/20

Провадження № 2-з/755/12/21

У Х В А Л А

"05" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - Глазкова Є.С. про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати, яка ухвалою від 25 вересня 2020 року була призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки.

28 жовтня 2020 року до суду від представника відповідача ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» - Аврахова Т.Г. надійшов відзив на позовну заяву.

17 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь представника позивачів Глазкова Є.С. на відзив на позов.

01 грудня 2020 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» - Аврахова Т.Г. на відповідь на відзив позивачів.

До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Глазкова Є.С. про забезпечення позову, у якій просить суд: накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» в межах загальної суми боргу 1 020 159,06 грн; накласти арешт на грошові кошти, що належать ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», у тому числі: що знаходяться на всіх рахунках, відкритих у Акціонерного товариства «Полікомбанк», Акціонерного товариства «Кристалбанк», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Акціонерного товариства «Таскомбанк», Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»; заборонити ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» відкривати нові рахунки у банківських установах та розпоряджатися (витрачати) готівкові грошові кошти в межах загальної суми боргу 1 020 159,06 грн.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивачів зазначає, що відповідач, маючи борги з виплати заробітної плати своїм працівникам, які виникли з його вини, витрачає грошові кошти на покриття інших витрат, зокрема, придбання юридичних осіб та оплату інших послуг. Такі платежі здійснювалися відповідачем за наявності арештів майна та коштів на рахунках в банках, накладеного, зокрема, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2018 р. по справі № 755/12651/18. В межах виконавчих проваджень також були накладені арешти згідно: постанови від 14.08.2018 р. про арешт коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро»; постанови від 25.01.2018 р. про арешт майна боржника. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу і в подальшому безперешкодно нові рахунки у банківських установах, з метою подальшого ухилення від виконання судових рішень, в тому числі, яке може бути винесено на користь позивачів по даній справі.

Суд, вивчивши доводи та підстави поданої заяви, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивачі просять суд, зокрема:

1. Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь позивачів, а саме:

- на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 31.03.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 312 959,16 грн;

- на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 24.04.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 216 785,00 грн;

- на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 24.04.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 103 005,00 грн;

- на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 17.05.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 99 298,90 грн;

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь позивачів, а саме:

- на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 80 967,00 грн;

- на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 107 919,00 грн;

- на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 49 140,00 грн;

- на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 50 085,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі працюють на ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», однак з початку 2018 року до теперішнього часу відповідач, посилаючись не реорганізацію та скрутне матеріальне становище, відмовився виплачувати їм заробітну плату. Нещодавно позивачам стало відомо про звільнення їх із займаних посад, а саме: ОСОБА_1 з 30.03.2018 р., ОСОБА_3 з 23.04.2018 р.; ОСОБА_4 з 23.04.2018 р.; ОСОБА_5 з 16.05.2018 р. Відповідач до сьогодні приховує факт звільнення відповідачів та до сьогодні не провів повний розрахунок внаслідок звільнення, не повідомив про нараховані суми, що належать позивачам при звільненні. Розміри посадових окладів позивачів містяться у штатному розкладі відповідача станом на 01.02.2018 р., а факт нарахування і розмір нарахованої заробітної плати за період з 01.01.2018 р. по день нібито звільнення кожного з них підтверджується довідками Пенсійного фонду України. Факт наявності заборгованості із виплати заробітної плати відповідача перед позивачами підтверджується судовими наказами, зокрема: відносно позивача-1 ОСОБА_1 судові накази № 755/19540/17 від 22.12.2017, № 755/4028/18 від 21.03.2018, № 755/7408/18 від 17.05.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-2 ОСОБА_3 судові накази № 755/19494/17 від 26.12.2017, № 755/4029/18 від 21.03.2018, № 755/8640/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-3 ОСОБА_4 судові накази № 755/19468/17 від 20.12.2017, № 755/3826/18 від 15.03.2018, № 755/8643/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-4 ОСОБА_5 судові накази № 755/19465/17 від 20.12.2017, № 755/3829/18 від 15.03.2018, № 755/8644/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069. На думку, позивачів невиплата заборгованості із заробітної плати існує за наявності вини відповідача, яка витрачає кошти на інші платежі, ніж погашення заборгованості перед працівниками. Внаслідок неправомірних дій відповідача щодо невиплати заробітної плати, позивачам заподіяно моральну шкоду , оскільки вони зазнали моральних страждань, втратили їх нормальні життєві зв`язки та це вимагає від кожного з них додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

За викладених обставин, зважаючи на перебування на примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованості з виплати заробітної плати, вони, як стягувачі за виконавчим провадженням, не позбавлені можливості звернутись до державного виконавця щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти боржника. У даному випадку у разі вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просять позивачі, убачається втручання у господарську діяльність підприємства.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивачів про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Глазкова Євгена Станіславовича про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: