Рішення № 94673713, 03.02.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-а/641/7/2021 Справа № 520/15712/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря - Лосковської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання дій зі складання акту огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик протиправними, стягнення заподіяної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 , в якому просив поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності АС 0000058432 від 23.10.2020 року; визнати протиправною і скасувати постанову АС 0000058432 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу; визнати протиправними дії Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зі складання 23 вересня 2020 року акту огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу з номерними знаками НОМЕР_1 на спеціальний майданчик; стягнути з Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача заподіяну шкоду у розмірі 16835,90 грн., з яких: 1835,90 майнова шкода та 15000 - моральна шкода та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 вказав, що 23.10.2020 року об 11 годині 00 хвилин припаркував свій автомобіль за адрсеою: м. Київ, вул. Липська, 19/7, навпроти будівлі Великої Палати Верховного Суду, при цьому, не заважаючи руху іншим транспортним засобам, й ані розмітка дороги, ані дорожні знаки не встановлювали, що паркування у даному місці заборонено, або, що дана смуга призначена для руху громадського транспорту, розмітки та знаку пішохідного переходу у місці паркування і поруч також не було. Таким чином, позивач вважає неправомірними дії співробітників поліції щодо евакуації його транспортного засобу, а постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою та незаконною. Крім того, вказав, що знаходився разом зі своєю вагітною дружиною, тому дії співробітників поліції призвели до того, що він був змушений знаходитись в час карантину в громадських місцях на наражати свою вагітну дружину на небезпеку для неї та здоров`я дитини.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач подав 16.01.2021 року відзив на позовну заяву з додатками, у якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, фотокартки з місця події, прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП ).

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з цим, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії АС № 0000058432 від 23.10.2020 року, винесеною головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коломієць Ю.О. було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. на ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, а саме за те, що останній, 23.10.2020 року об 11 годині 12 хвилин на вулиці Липській, 19/7 в м. Києві транспортний засіб HYUNDAI ACCENT державний реєстраційний номер НОМЕР_1 залишено для стоянки таким чином, що створює перешкоду руху пішоходів або інших транспортних засобів, чим порушено п. 15.10 «Д» ПДР України.

Після чого, транспортний засіб доставлений на спеціальний майданчик чи стоянку, про що свідчить Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.10.2020 року.

Враховуючи, що позивачем копію оскаржуваної постанови та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.10.2020 року отримано 06.11.2020 року, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 10.11.2020 року, тому суд приходить до висновку про поважність пропущеного строку на оскарження постанови, Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.10.2020 року та вважає можливим його поновити.

При розв`язанні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, суд дійшов наступного.

Так, Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.9.ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 15.10 «Д» ПДР України, що ставиться в порушення ОСОБА_2 в оскаржуваній постанові, встановлено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Тож, з оглянутих фотозображень з місця події, наданих сторонами адміністративного провадження, вбачається, що автомобіль HYUNDAI ACCENT державний реєстраційний номер НОМЕР_1 створює перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

З метою всебічного та об`єктивного дослідження обставин у справі, судом досліджено фотознімки з місця події, які надані сторонами.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів, судом встановлено, що при складенні постанови інспектором дотримано вимоги ст.280 КУпАП, складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст.ст. 222,258 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення на місці його вчинення та накладати адміністративні стягнення за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.3 ст. 122 КУпАП.

Так, застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. (Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015).

Працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень розглядають справи про адміністративні правопорушення визначені в ст. 222 КУпАП, зокрема і про порушення правил дорожнього руху, правил що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, і накладати адміністративні стягнення.

Згідно з ч. ч. 2,4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАПзазначено вище) та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Тобто по даній категорії справ протокол не складається взагалі.

За змістом пунктів 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена зокрема, ч. 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки КУпАП передбачено право органів Національної поліції розглядати справи передбачені ч.3 ст. 122 КУпАП на місці вчинення правопорушення, Відповідач мав всі законні підстави винести Постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, оскільки у даному випадку допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннях свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2ст. 77 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Проте позивачем не спростовано факт порушення п. 15.10»Д» ПДР України і, відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. А відповідачем підтверджено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.3 ст. 122 КУпАП.

Оцінюючі надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст. ст.222,258,251,252,288 КУпАП.

При розв`язанні вимоги про визнання протиправними дій відповідача з приводу складання Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, суд приходить до наступного.

Так, в силу положень статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Частиною 4 статті 265-2 КУпАП передбачено, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Частина 5 статті 265-2 КУпАП визначає, що після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 6 статті 265-2 КУпАП за подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що відповідач довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення, та, в свою чергу, з фотозображень, досліджених судом, якими зафіксовано дану подію, вбачається порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, передбачених п. 15.10 «Д» ПДР України, тому вимога позивача про визнання протиправними дій зі складання Акта огляду та тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик від 23.10.2020 року не підлягає задоволенню.

Крім того, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Так, Положеннями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).

Таким чином, враховуючи недоведеність неправомірності дій відповідача, тому вимоги щодо відшкодування шкоди відповідачем - є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими, та у зв`язку з чим, не підлягають задоволенню.

Керуючись Правилами дорожнього руху, ст. 7, 126, 245, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 19, 77, 99, 171, 229, 286, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності АС 0000058432 від 23 жовтня 2020 року.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання дій зі складання акту огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик протиправними, стягнення заподіяної шкоди - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ЄДРПОУ 37405284, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6.

Суддя: О. О. Маньковська