Ухвала суду № 94670923, 05.02.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/69/21

Провадження № 2-з-14/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_2 про визнання права власності та компенсацію вартості частки позивача у господарському товаристві.

04.02.2021 року від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , надійшла заява про забезпечення позову, а саме просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: машино-місце, квартиру загальною площею 124,9 кв.м., земельну ділянку, квартиру загальною площею 144,1 кв.м., житловий будинок. Окрім цього просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, що належать ОСОБА_3 в ТОВ «МЦПЛ», ТОВ «Архібуд-Алекс», ТОВ «Меркурій-Вишгород» ЛТД», ТОВ «Амакорд-Алекс», ТОВ «Альт-Девелопмент».

Свою заяву обґрунтовує тим, що предметом спору є нерухоме майно та частка корпоративних прав, що було набуте у шлюбі між позивачкою та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач, а також законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 успадкувала частину майна, що належить позивачеві та розпочала його актовий продаж. Також, частина майна, що належить позивачеві була зареєстрована на малолітнього сина відповідача – ОСОБА_3 . Відтак, вважає, що спірне майно без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, а тому з метою недопущення подальшого порушення права власності позивача є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Також зазначає, що відповідачі не позбавлені права на передачу часток, належних їм в Товариствах (продаж, дарування, тощо) іншим особам, також не позбавлені права на відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб. Вищевказане свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно та накладення арешту на корпоративні права, що належать у вказаних товариствах відповідачам.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Висоцька Г.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведенні заявниками підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. До заяви і позову не надано доказів, які б підтверджували дату придбання спірного нерухомого майна в період зареєстрованого шлюбу позивачки і ОСОБА_4 , в зв`язку з чим суд вбачає ризики, що вжиття заходів забезпечення позову можу мати безпідставний, необґрунтований характер і посягатиме на право відповідача безперешкодно розпоряджатися своїм майном.

Конституцією України(ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997р. відповідно до ЗУ від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Пунктом 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства, в зв`язку з чим втручання державних органів у господарську діяльність підприємств не допускається.

Із наданих до заяви доказів вбачається зміна власника зі спадкодавця ОСОБА_4 на його сина ОСОБА_3 , 2017 року народження, у всіх п`яти суб`єктах господарювання, як спадкоємця за заповітом. В свою чергу, це спростовує побоювання позивачки про подальше відчуження корпоративних прав третім особам. Окрім цього, арешт на корпоративні права відповідачів, без наявності достатніх доказів про недобросовісні дії останніх, матиме наслідком втручанням у господарську діяльність ТОВ «МЦПЛ», ТОВ «Архібуд-Алекс», ТОВ «Меркурій-Вишгород» ЛТД», ТОВ «Амакорд-Алекс», ТОВ «Альт-Девелопмент», в зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у вимозі про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: Г. В. Висоцька