Рішення № 94669435, 04.02.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3978/20

Провадження № 2/279/85/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши у приміщенні суду в м.Коростені, в порядку загального провадження, цивільну справу №279/3978/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Каленської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю згідно запису в погосподарській книзі Каленської сільради Коростенського району №2 с.Корма за 2016-2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 . На підставі її заяви про прийняття спадщини, 02.07.2020 року, Коростенською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №181/2020. Родинні зв`язки із спадкодавцем підтверджуються свідоцтвами про народження та про укладення шлюбу. ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 03.01.2020 року. Крім неї, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом чи за заповітом після смерті матері немає.

05.08.2020 року звернувшись до Коростенської районної державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно посилаючись на відсутність правовстановлюючого документу на будинок.

Рішенням суду просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання сторони не з`явились, повідомили про розгляд справи у їх відсутності.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Корма Коростенського району Житомирської області померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 03.01.2020 року.

Позивач, як дочка померлої ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги за законом. Ступінь родинного зв`язку підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 06.03.2020 року. Зміна прізвища позивача відбулась при укладенні шлюбі, що стверджується свідоцтвом про укладення позивачем шлюбу серії НОМЕР_5 виданим 11.05.1984 року.

З довідки Каленської сільської ради Коростенського району № 2723 від 06.03.2020 року слідує, що ОСОБА_2 , 1938 року народження, до дня смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На момент її смерті, тобто станом на 02.01.2020 року разом із нею був зареєстрований та проживав син ОСОБА_3 , 1974 року народження.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 03.01.2020 року слідує, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років в с.Корма Коростенського району Житомирської області.

З виписки із погосподарської книги Каленської сільської ради за вихідним №324 від 10.07.2020 року слідує, що згідно запису у погосподарській книзі №2 с.Корма за 2016-2020 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , померлій ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві особистої власності належить житловий будинок з усіма надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (рік побудови 1965).

Державна реєстрація права власності на вказаний будинок не проводилась. Згідно довідки Коростенського МБТІ №184 від 11.07.2020 року, інвентаризація будинку була проведена 11.07.2020 року.

Частиною 1 ст. 1268, ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З листа завідувача Коростенської районної державної нотаріальної контори № 947/16/02-14 від 23.09.2020 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру слідує, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою дочки ОСОБА_1 про прийняття спадщини 02.07.2020 року заведено спадкову справу №181/2020, але свідоцтво про право на спадщину ще не видано.

Дані про наявність інших спадкоємців, які протягом встановленого законодавством строку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , в справі відсутні.

З листа в.о. завідувача Коростенської районної державної нотаріальної контори №779/02-14 від 05.08.2020 року слідує, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 із-за відсутності правовстановлюючого документа на вказане нерухоме майно.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації права власності за спадкодавцем втрачена, що перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду лист нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1217, 1223, 1268-1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач – виконавчий комітет Каленської сільської ради Коростенського району Житомирської області, місцезнаходження: 11534, с.Каленське, вул. Потапова, 60, Коростенського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 04347960.

Суддя: Шульга О.М.