Ухвала суду № 94669027, 05.02.2021, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

195/184/21

1-кс/195/40/21

У Х В А Л А

іменем України

05.02.2021 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Кондус Л.А., за участю: секретаря судового засідання Музичука В.В., прокурора — Дружиніна В.С., підозрюваного — ОСОБА_1 , захисників: Павленка В.С., Гончаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42021041490000001 – начальника Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Дружиніна Володимира Світозаровича, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню за №42021041490000001 від 06.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч.2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор у кримінальному провадженні №42021041490000001 – начальник Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури юрист 1 класу Дружинін В.С. вніс на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, посилаючись на наступні обставини.

Слідчим відділенням Томаківського ВП НВП ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021041490000001, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.01.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України [1].

Досудовим розслідуванням встановлено підстави для підозри про те, що ОСОБА_1 в період з 03.01.2021 по 04.02.2021, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , з погрозою вбивством, вчинив вимогу передачі чужого майна та права на майно, вимогу вчинення дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, пошкодження чи знищення його майна або майна, що перебуває в його господарському віданні чи під охороною відносно потерпілого ОСОБА_3 , тобто кримінальне правопорушення – тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.189 КК України.

Відповідно до статті 189 КК України вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Вимагання є закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Постановою пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, що відповідно до статті 189 КК ( 2341-14 ) вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Постановою пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009«Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

03.02.2021 о 11:40 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий на території прилеглій до будівлі за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, буд. 9 на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України [3].

04.02.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Марганець, громадянину України, зареєстрованому та фактично мешкаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 189 КК України.

Строки досудового розслідування не закінчилися, перебіг їх спливає 25.03.2021.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України обґрунтовується здобутими в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доказами.

Підстави, що дають підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема:

- протоколом допиту та додаткового допиту потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до якого потерпілий повідомив фактичні обставини і надав відомості, що свідчать про вчинення відносно нього вимагання з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановленої особи;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 06.01.2021, відповідно до якого свідок повідомив і надав фактичні обставини, що свідчать про вчинення відносно ОСОБА_3 вимагання з боку ОСОБА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 06.01.2021, відповідно до якого свідок повідомив фактичні обставини і надав відомості, що свідчать про вчинення відносно ОСОБА_3 вимагання з боку ОСОБА_1 ;

- протоколами огляду документів від 11.01.2021, 18.01.2021, 25.01.2021, 02.02.2021;

- протоколами допиту свідків від 04.02.2021.

Відомості, що підтверджують наявність необхідних для вчинення кримінального правопорушення соціальних зв`язків ОСОБА_1 з особами схильними до вчинення корисливо-насильницьких злочинів і які, в період вчинення кримінального правопорушення контактували з ОСОБА_1 зафіксовано в протоколах допиту свідків. Відповідно до обставин, встановлених в ході затримання ОСОБА_1 , обшуку транспортного засобу, що перебував у його користуванні для зберігання мобільного терміналу зв`язку, яким останній користувався з метою організації та участі у вчиненні злочину з іншим спільником ОСОБА_2 за попередньою змовою. Разом з тим, невстановленими залишаються інші співучасники, не встановлено їх функцій та завдань, а встановити їх можливо виключно після дослідження вилученого мобільного телефону із застосуванням технічних засобів, що потребує значного часу, а також унеможливлення вчинення ОСОБА_1 заходів щодо дистанційного видалення інформації з мобільного терміналу зв`язку вилученого з його користування 03.02.2021.

Враховуючи той факт, що для забезпечення проведення досудового розслідування в розумні строки необхідно забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та убезпечення від незаконного впливу інших учасників кримінального провадження, знищення чи зміну речових доказів, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи поза місцем попереднього ув`язнення ОСОБА_1 матиме об`єктивну можливість:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

- незаконно впливати на свідків, потерпілого;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (в т.ч. шляхом зміни інформації через систему дистанційного доступу до мобільного телефону);

- вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічні тим, у якому підозрюється.

На підставі викладеного, існує обґрунтована необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання та настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. У зв`язку з чим існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи, що в період з 03.01.2021 по 04.02.2021 ОСОБА_1 , який діяв у злочинній змові з ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, не досяг основної мети – отримання неправомірної вигоди чи відомови потерпілого ОСОБА_3 від речових прав, знаходячись на свободі, ОСОБА_1 матиме можливість довести до кінця свій злочинний умисел, про що свідчить також зухвала поведінка ОСОБА_1 під час вчинення злочину і відсутність будь-яких спроб зі сторони ОСОБА_2 вирішити ніби-то цивільно-правові претензії з потерпілим в рамках правового поля (вимога, позов). Вказані обставини свідчить про перетворення такої моделі поведінки у основний спосіб заробітку та самоствердження в суспільстві, що може сприяти вчиненню інших кримінальних правопорушень.

ОСОБА_1 відмовляється співпрацювати зі слідством, не дає показань та не повідомляє анкетні дані чи будь-яку іншу інформацію про співучасників злочину, відтак перебуваючи на свободі ОСОБА_1 матиме можливість вступити у змову з вказаними невстановленими слідством особами з метою здійснення впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.

Крім того, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі ОСОБА_1 зможе незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні. Вказаний ризик зокрема обґрунтовується тим що свідками, потерпілим по кримінальному провадженню є особи, анкетні дані яких відомі ОСОБА_1 з вчинення відносно них погроз та залякування, він володіє відомостями про місця проживання, маршрути пересування, місцезнаходження майна потерпілих, має зв`язки у правоохоронних органах м. Марганця, а відповідно до п.4 ст.95 КПК України – суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, ОСОБА_1 може здійснювати незаконний вплив на свідка з метою примусу їх до зміни чи дачі завідомо неправдивих свідчень у суді.

Досудовим слідством встановлено, що станом на момент вчинення злочину ОСОБА_1 , офіційно працював на посаді тренера плавання ДЮСШ №2 м. Марганця – навчального закладу з джерелами потенційного ризику (басейн), який відвідує член родини потерпілого ОСОБА_3 . Крім того, рівень життя та офіційних доходів ОСОБА_1 не відповідає його рівню витрат. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 мав неофіційні джерела доходів за рахунок систематичного отримання при невстановлених умовах без законних чи договірних підстав грошові кошти від представників малого бізнесу на території м. Марганця. З огляду на відсутність постійного джерела доходів необхідність матеріального забезпечення життєдіяльності може стати причиною вчинення обвинуваченим нових злочинів пов`язаних з вимаганням, самовправством.

Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_1 вдався до особливо кваліфікованої злочинної діяльності (вимагання у складі групи осіб з погрозою вбивством), зміг організувати та забезпечувати діяльність такої групи, що вказує на можливість впливу на оточуючих з метою досягнення певної мети, а також про перетворення такої моделі поведінки у основний спосіб заробітку та виключно зухвалий характер ставлення ОСОБА_1 до норм права, що може і буде сприяти вчиненню інших кримінальних правопорушень та мати негативний вплив на суспільство внаслідок розповсюдження злочинного впливу.

Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуванню від суду, так як за скоєння даного злочину, в якому він обвинувачується, передбачається позбавлення волі строком до 7 років, у зв`язку з чим є ризик того, що останній буде намагатися уникати кримінальної відповідальності за вчинення злочину, в якому він обвинувачується, буде переховуватися від органів досудового слідства та суду, в т.ч. шляхом безконтрольного перетину лінії розмежування на території ОРДЛО в бік Російської Федерації, з якою відсутні дієві правові механізми взаємодії у кримінальному провадженні.

Застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо і виправдано, оскільки за вчинення злочину, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком до 7 років, тобто дотримується обов`язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тобто передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_1 мало триваючий характер, розпочалось з висловлення погроз застосування насильства, трансформувалось в організоване обмеження прав потерпілого та вимог до нього, характеризувалось детальним планом та завершилось висловленням погрози вбивства, застосуванням насильства над потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Обгрунтованість ризику організації вчинення іншого злочину відносно свідка, потерпілого чи їхнього майна об`єктивно визначається наявністю бажання ОСОБА_1 ухилитися від кримінальної відповідальності, не виключено, шляхом реалізації раніше заявлених погроз.

В свою чергу, визначення розміру на думку сторони обвинувачення є неприпустимим, оскільки:

- по-перше, в разі її визначення у розмірах передбачених чинним законодавством суд фактично визначить грошову вартість ризику втрати життя, здоров`я та майна потерпілого, свідка на рівні 45 400 - 181 600 грн.;

- по-друге, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Досудове розслідування не завершено, триває стадія збирання доказів, свідки судом не допитані, в ході досудового розслідування існує об`єктивна необхідність в ізоляції ОСОБА_1 від суспільства та проведення досудового розслідування без існування імовірності впливу на його результати з боку підозрюваного.

Враховуючи вищевикладене, а також необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, наявність достатніх підстави вважати, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового слідства, суду, впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення, аналогічні тим у яких підозрюється, тому виникла необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме тримання під вартою без визначення розміру застави.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо небезпеки вимагань, за даними наукових досліджень і офіційної статистики, вимагання та шахрайства є одним з найбільш латентних видів злочинної діяльності, що характеризується складністю доказування з огляду на різноманітні форми протидії їх розслідуванню.

Висновки сторони обвинувачення, зроблені на підставі матеріалів досудового розслідування в повній мірі узгоджуються правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 – є легітимним обмеження конвенційних прав, свобод людини, є необхідними, достатнім та співмірним заходом, що дозволяють захистити інтереси громадян, демократичного суспільства та правової держави.

Зважаючи на вищевикладене, сторона обвинувачення вважає за доцільне клопотати перед судом про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання у відношенні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що є достатньо підстав вважати, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Наявні ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисники Павленко В.С., Гончаренко О.О. заперечують проти обрання підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просять обрати більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечує проти застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані матеріали та вислухавши учасників провадження, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, вважаю його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 враховано, що вказані у даному клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявні, а саме: інкримінований підозрюваному злочин підпадає під категорію тяжких злочинів, перебуваючи на волі може :

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

- незаконно впливати на свідків, потерпілого;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (в т.ч. шляхом зміни інформації через систему дистанційного доступу до мобільного телефону);

- вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічні тим, у якому підозрюється.

До того, існують підстави, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, останній повною мірою усвідомлює невідворотність покарання та настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. У зв`язку з чим існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду.

Застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, не створить належних умов для убезпечення членів суспільства від незаконного впливу, запобігання вчинення ним нових злочинів, оскільки такі заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ст.95 КПК України – суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою примусу їх до дачі завідомо неправдивих свідчень у суді.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України “Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;».

Зважаючи на те, що інкримінований підозрюваному злочин вчинений із погрозою застосування насильства, і відноситься до небезпечних злочинів, слідчий суддя приходить до переконання, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення застави, оскільки її внесення у випадку визначення та відповідно звільнення підозрюваного з-під варти, не гарантуватиме належним чином виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, не зможе нівелювати наявні на даний час ризики та забезпечити дієвість даного провадження.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує наступні обставини: тяжкість злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42021041490000001 – начальника Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Дружиніна Володимира Світозаровича, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню за №42021041490000001 від 06.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч.2 ст. 189 КК України — задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до закінчення строку досудового розслідування, тобто до 25.03.2021 без визначення розміру застави у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Строк дії ухвали не може перевищувати шістдесят днів.

Копію ухвали направити для виконання відповідній установі виконання покарань.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту оголошення, а особою, що перебуває під вартою з моменту вручення їй копії, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя: Л.А.Кондус

05.02.2021