Рішення № 94668467, 26.01.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2704/20

Провадження № 2/0182/618/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.01.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря

судового засідання – Снєгульської В.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_3 , Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати пені та заборгованості по аліментам.

Представник відповідача – адвокат Коптєв С.Є., що діє на підставі ордеру серія ДП „ /000026 від 08.09.2020 року, договору про надання юридичних послуг від 08.09.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0348 (а.с.97-100)

Заяви по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення аліментів за період з січня 2020 року по 12.05.2020 року в розмірі 30789,72 грн.(а.с.17-19)

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано 10.08.2007 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна донька ОСОБА_4 . 09.01.2020 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з відповідача було стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки на час її навчання в розмірі 3347,44 грн., починаючи з 06.08.2018 року до досягнення нею 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач неналежно виконував свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання доньки, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 06.08.2018 року по 15.08.2019 року, яка станом на 06.04.2020 року становить 41249,10 грн.04.05.2020 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 10459,38 грн. Таким чином, на дату подачі позовної заяви заборгованість по аліментам становить 30789,72 грн. Згідно з розрахунком пені на заборгованість зі сплати аліментів відповідач повинен сплатити їй неустойку в розмірі 49074,65 грн. Однак, оскільки розмір неустойки перевищує 100 відсотків заборгованості, то просить суд стягнути пеню, яка дорівнює сумі заборгованості в розмірі 30789,72 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки виконавче провадження відкрито з порушенням п.7 ч.1 ст.7 Закону України „Про виконавче провадження” та не підлягає виконанню. Весь час з дня набрання рішенням законної сили він сплачує аліменти, оскільки працює і з його заробітної плати стягуються аліменти щомісячно в розмірі 50% від його доходу. Також він самостійно вніс оплату по аліментам в розмірі 8428,22 грн. Зазначає, що його матеріальне становище не дозволяє сплатити одразу всі нараховані суми державним виконавцем (а.с. 101-103).

Позивач подала до суду відповідь на відзив та зазначає, що протягом періода з 06.08.2018 року до 15.08.2019 року він відповідача жодних котів на утримання доньки не надходило, через що нею було подано до суду заяву про стягнення заборгованості. Виконавчий лист виконується правомірно, натомість відповідач не надав жодних доказів про сплату аліментів або інших доказів про допомогу в матеріальному плані дитині. Наполягає на задоволенні позовних вимог. (а.с. 119-121)

Відповідач подав зустрічну позовну заяву (а.с. 125-128) та просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в сумі 19019,59 грн. та пені на користь позивачки, стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Вони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За рішенням суду від 09.01.2020 року з нього стягнуто аліменти на час навчання доньки за період з 06.08.2018 року до 15.08.2019 року в розмірі 3347,44 грн. щомісячно. Рішення суду допущено негайно до виконання у межах суми платежу за один місяць. Виконавчий лист від 15.01.2020 року позивач пред`явила до стягнення 17.01.2020 року. Цією ж датою постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження АСВП №61000034, його зміст, копія якого була надана суду позивачем по цій справі, до цього він ніколи не бачив. У виконавчому листі зазначено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 15.08.2019 року. Отже на січень 2020 року сплив строк, відпали підстави, що послужили стягненню аліментів на період навчання доньки, що мають цільове призначення. Незважаючи на це, державний виконавець Скакун І.О. прийняв виконавчий лист до стягнення, порушивши п.7 ч.1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” – порушений був строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Державний виконавець повинна була повернути стягувачу виконавчий лист без його прийняття протягом трьох днів, а позивач повинна була звернутись до суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Тому вважає, що всі дії державного виконавця не відповідають вимогам законодавства, є неправомірними, підстав для відкриття виконавчого провадження не було. Всі наступні документи, які надані стягувачу після відкриття провадження по справі, не мають законної сили, видані з порушенням закону. В період стягнення аліментів він працював, працює, і з нього стягувались аліменти в розмірі 50% заробітної плати, відповідно до незаконної постанови держвиконавця ОСОБА_6 про звернення стягнення на заробітну плату від 12.03.2020 року , яка була направлена за місцем його роботи. Звертає увагу, що кошти на утримання доньки на період навчання були стягнені на користь її матері, яка не навчалась, сама донька не зверталась до суду з цього приводу, повноваженнями позивачку не наділяла. Згідно довідки ТОВ „ВЕТО” за №705-03, його середня заробітна плата склала 4600,43 грн., з яких він половину сплачував аліменти, тобто у місяць платив аліменти в середньому 2300,22 грн. і отримував таку заробітну плату – 2300,22 грн. Тобто, на існування його та сім`ї (цивільна дружина та двоє дітей) залишилось по 505,05 грн. з його заробітку. Державну допомогу, яку отримує його дружина на двох дітей як одинока матір не вистачає для забезпечення усіх потреб дітей. Цієї заробітної плати вистачає лише на придбання хліба, круп, води, не кажучи вже про сплату комунальних послуг та придбання ліків. Ця сума нижче за прожитковий мінімум, визначений законом України про державний бюджет України на 2020 рік для певної категорії громадян, тому порушуються його конституційні права. Зазначає, що не має можливості сплачувати заборгованість по аліментам, пеню, оскільки сам потребує матеріальної допомоги собі та своїй родині. Матеріальний стан позивача та доньки кращий, вони обидві вийшли заміж, мають достойне забезпечення, як сказала йому позивачка, що намагається довести його до скрутного становища. Загальна сума заборгованості відповідно до довідки державного виконавця станом на 06.04.2020 року складає 41249,10 грн. Він у квітні місяці сплатив самостійно аліменти в розмірі 8428,22 грн., і в квітні 2020 року залишок по аліментам становив 32820,88 грн. про що державним виконавцем листом від 30.04.2020 року №50695 на підприємство було повідомлено для врахування при виконанні стягнень із заробітної плати. Відповідно до довідки ТОВ „ВЕТО” про заробітну плату від 03.09.2020 року №705-03, ним додатково сплачено аліментів за період з березня по серпень 2020 року – 13801,29 грн. Усього сплачено 22229,29 грн., різниця склала 19019,59 грн. Отже сума заборгованості невірно надана третьою особою, як і розрахунок пені, зроблений позивачем. Він не згоден, що має сплачувати пеню за період з 13.01.2020 року по 12.05.2020 року у сумі 30789,72 грн. Його матеріальне становище не дозволяє сплачувати аліменти в тому розмірі, які вимагає позивач, змушений звертатись за допомогою до сторонніх осію, створюючи для себе та своєї родини умов для підтримки їхнього життя. В нього склалось скрутне матеріальне становище через наявність двох неповнолітніх дітей , непрацездатної дружини та порушення державним виконавцем його прав. При всім бажанні він не в змозі був сплатити аліменти, тому що жив у борг. Він сплатив більшу частину аліментів на період навчання доньки, в залишку стягнення просить звільнити від їх сплати. Крім того зазначає, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання, донька вже не навчалась на час видачі виконавчого листа про стягнення аліментів на період її навчання. Все це порушує принцип справедливості.

Також відповідач подав заперечення на відповідь на відзив позивача по первісному позову (а.с.158), просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вона ввела в оману суд щодо його місця проживання, хоча їй було відоме його фактичне місце проживання та номер телефону. Відносно його матеріального становища зазначає, що він дійсно один у родині із самостійним заробітком, цивільна дружина перебуває на обліку в управлінні соціальної політики Нікопольської міської ради та згідно даних електронної бази, станом на 23.09.2020 року ніяких видів державної соціальної допомоги не отримує. Вказує, що за період, який позивач просить нарахувати пеню в нього заборгованості не існувало, а фактично навіть була переплата.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічний позов (а.с.168-173). В обґрунтування відзиву зазначила, що по справі №182/5697/18 за її позовною заявою про стягнення аліментів на навчання доньки 23.01.2019 року було постановлено заочне рішення на її користь, однак ОСОБА_7 14.08.2019 року подав заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду від 09.10.2019 року заочне рішення було скасоване. При цьому заяву про скасування заочного рішення суду було розглянуто без належного її повідомлення, що вважає протиправним. За вказаний період з 06.08.2018 року по 15.08.2019 року жодних надходжень на її рахунок задля утримання доньки на період навчання від ОСОБА_2 не надходило. Отже після скасування заочного рішення суду тільки 09.01.2020 року було постановлено рішення по справі за її позовом про стягнення аліментів на період навчання доньки та видано виконавчий лист від 15.01.2020 року. Звертає увагу суду на події 14.08.2012 року про те, що відповідач напередодні дня народження доньки забрав з дому техніку , яка належить йому за мировою угодою після розірвання шлюбу, що свідчить про неввічливе ставлення до доньки . Офіційно ОСОБА_2 має лише одну доньку ОСОБА_3 , яку був зобов`язаний утримувати, а посилання на наявність дружини та двох неповнолітніх дітей, яких він утримує за власним волевиявленням, бо батьком не записаний, не свідчить про відсутність можливості сплатити заборгованість по аліментам. Відповідач вказує, що не має житла, чим вводить суд в оману, оскільки в нього є частина нерухомості, що належить йому на праві приватної власності після розірвання шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, твердження й аргументи ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для задоволення її позову та наявність підстав для задоволення його зустрічних позовних вимог є нікчемними.

ОСОБА_2 подав відповідь на відзив відповідача за зустрічним позовом (а.с.204-206), який ідентичний за змістом зустрічній позовній заяві.

Процесуальні дії у справі.

15.05.2020 року по справі постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків(а.с.13).

Ухвалою суду від 05.08.2020 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26), витребувано інформацію про доходи позивача та відповідача (а.с.28), витребувано копію виконавчого провадження АСВП №61000034(а.с.29)

02.09.2020 року відповідач в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні оголошено перерву для надання позивачем завіреної належним чином копію рішення суду про стягнення з відповідача аліментів із зазначенням набрання законної сили (а.с.35) а також з`ясування, що відповідач не проживає за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, що свідчить про неналежне повідомлення відповідача про наявність справи на розгляді в суді.

08.09.2020 року цивільна справа не розглядалась в зв`язку із перебуванням головуючого судді по справі в нарадій кімнаті по кримінальному провадженню, а також через наявність заяви відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи(а.с.90,91).

29.09.2020 року розгляд справи об 11.00 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді Багрової А.Г. (а.с.111)

29.09.2020 року о 16.00 розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням позивача (а.с.110) з метою підготовки відповіді на відзив, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через зайнятість його представника адвоката Коптєва С.Є.(а.с.96,113)

27.10.2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з участю судді Багрової А.Г. у вебінарі (а.с.123).

28.10.2020 року постановлено ухвалу суду про прийняття зустрічного позову, розгляд справи за правилами загального позовного провадження(а.с.151-152), призначено підготовче судове засідання на 17.11.2020 року.

17.11.2020 року у зв`язку з наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області №169-з від 14.11.2020 року „Про введення карантинних обмежень в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області” на період з 04.11.2020 року по 17.11.2020 року включно призупинено розгляд справ (а.с.200)

20.11.2020 року по справі закрите підготовче провадження а призначено справу до судового розгляду по суті на погоджений учасниками справи день та час з урахуванням відпусток та зайнятості учасників справи та головуючого по справі – на 26.01.2020 року о 10.00 год. (а.с.211)

В судове засідання з`явилась позивач, відповідач та представник відповідача. Позивач на задоволенні позовної заяви наполягає, проти зустрічного позву заперечує, просить суд відмовити відповідачу.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти первісного позову заперечували, просили відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ) в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.81), просить суд позовні вимоги матері задовольнити.

Представник Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 214)

Судом встановлено.

Сторони перебували у шлюбі та мають спільну доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 08.06.2019 року уклала шлюб на змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с.11,5180,83,94-95).

09.01.2020 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_11 , яка згодом змінила прізвище на ОСОБА_12 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час її навчання аліменти в розмірі 3347 грн. 44 коп., щомісячно, починаючи з 06.08.2018 року та до досягнення донькою 23-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 10.02.2020 року(а.с.94-95).

17.01.2020 року відкрито виконавче провадження (а.с.55 зворот)

Станом на 06.04.2020 року державним виконавцем виконано розрахунок заборгованості по аліментам за період з серпня 2018 року по серпень 2019 року(а.с.62). Згідно розрахунку заборгованість по аліментам станом на 06.04.2020 року склала 41249,10 грн.

30.04.2020 року №50695 державний виконавець направив за місцем роботи боржника ОСОБА_2 до ТОВ „ВЕТО” вимогу щодо виконання рішення суду, в якій зазначено, що державний виконавець просить врахувати самостійну проплату аліментів боржником по справі в розмірі 8428,22 грн.(а.с.63).

При цьому, як з повідомлення ТОВ „ВЕТО” (а.с.64) вбачається , що з вимогами про відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 державний виконавець звертався і раніше, оскільки працедавцем проведені стягнення із заробітної плати боржника ОСОБА_2 в розмірі 50% починаючи з березня 2020 року.

Отже, судом встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили 10.02.2020 року заборгованість державним виконавцем була нарахована за період з починаючи з 06.08.2018 року по 15.08.2019 року, що вже минув одразу в розмірі 41249,10 грн., через тривалість розгляду справи про стягнення аліментів.

Боржником ОСОБА_2 після набрання законної сили рішенням суду добровільно сплачено аліменти до квітня 2020 року в розмірі 8428,22 грн. та з березня 2020 року за місцем його роботи до теперішнього часу стягується виникла заборгованість у розмірі 50% від заробітної плати(а.с.63-64,136,207,215).

Як вбачається з інформації, яка надана ДПС ГУ ДПС у Дніпропетровській області, від 26.08.2020 року (а.с.73-75), інших доходів ніж заробітна плата в ТОВ „ВЕТО” ОСОБА_2 не має. При цьому у першій половині 2020 року в середньому його заробітна плата складала 5756,46 грн. з урахуванням податків та зборів (а.с.75,136)

При цьому судом також встановлено, що ОСОБА_2 проживає з жінкою ОСОБА_14 , з якою в нього подружні відносини. Остання не працює, є безробітною, на даний час доходів ніяких не має. У ОСОБА_14 є двоє малолітніх дітей, яких також слід утримувати, оскільки батька вони не мають, а ОСОБА_2 та ОСОБА_14 проживають однією сім`єю без шлюбу, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що підтверджується наданими письмовими доказами (а.с.137-138,140-147) .

У відповідності до ч. 1ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

В п. 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 р. № 3 зазначено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Тож законом передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки(пені) не за наявності факту виникнення заборгованості, а за ухилення від їх сплати з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню, чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання або невиконання зумовлено об`єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин, заборгованість по аліментам виникла в розмірі 41249,10 грн. через тривалість розгляду справи в суді про стягнення аліментів, а після набрання законної сили 10.02.2020 року за рішенням суду боржником ОСОБА_2 було сплачено добровільно суму аліментів в розмірі 8428,22 грн. і надалі по цей час проводяться стягнення в розмірі 50% від його заробітної плати за місцем роботи.

При цьому судом також встановлено, що будь-яких повідомлень від державного виконавця про нараховану заборгованість з аліментів на утримання доньки на період її навчання на адресу відповідача не було направлено, що підтверджується копією виконавчого провадження (а.с. 43-72).

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 навмисно не ухилявся від виконання свого обов`язку.

Отже, враховуючи пояснення сторін, досліджені письмові доказі, які додані сторонами до матеріалів справи, судом не встановлено наявності вини відповідача у простроченні сплати аліментів , а тому на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, оскільки заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Таким чином у позивача відсутнє право на стягнення неустойки з відповідача.

Інші надані докази та пояснення сторін судом не було взято до уваги, оскільки вони не містять будь-яких фактів, що стосуються предмету заявленого позову.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення неустойки зі сплати аліментів задоволенню не підлягають.

Наявність у ОСОБА_2 сімейних правовідносин із ОСОБА_14 , яка не працює, а також її малолітніх дітей, та які проживають однією сім`єю без шлюбу не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, оскільки ці обставини не є істотними і зазначена заборгованість виникла не у зв`язку з тяжкою хворобою ОСОБА_2 , а тому зустрічні позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за зустрічним позовом задоволенню не підлягають. Щодо вимог ОСОБА_2 про звільнення від сплати пені по аліментам, то слід зазначити, що така відповідальність на нього не покладена рішенням суду, а тому вимоги не ґрунтуються за вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

На підставі ст.ст.3,194,196,197 201 СК України, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76, 78, 89, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та неустойки по сплаті аліментів.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 05.02.2021 року.

Дані про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач – ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, місце проживання : АДРЕСА_4 )

Третя особа – Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ( ЄДРПОУ 35004297, місце знаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Отоманська, буд. 2)

Суддя: А. Г. Багрова