Ухвала суду № 94668171, 02.02.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/156/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Трошиної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Васик М.М. заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час встановлені достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше є неодноразово судимим, останній раз: 26.02.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, 290, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, крім того, на теперішній час ОСОБА_2 є також обвинуваченим у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувальний акт щодо якого перебуває на розгляді у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. Також, ОСОБА_2 будь-яких осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, з метою уникнення відповідальності за вчинене може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також, відповідно до позиціє ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 Рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином, встановлені достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, а тому є всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 , у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчини ти інші, в тому числі корисливі кримінальні правопорушення. Таким чином, обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, його тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку обвинуваченого та запобіганню вищевказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Торопчина-Агалакова С.О., яку підтримав обвинувачений ОСОБА_2 просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби або цілодобовий домашній арешт. Вважає дане клопотання передчасним. Також вказала, що у заявленому клопотанні ризики повторюються слово в слово з попередніми клопотаннями. Суд повинен задовольнити клопотання, якщо він впевнений, що існують ризики, а саме якщо людина щось коїть чи впливатиме на свідків у даному кримінальному провадженні, або інші ризики, які вказані в законі. Відповідно до рішення Європейського суду «Харченко проти України», ризики повинні бути зазначені нові. За півтора року тримання під вартою обвинуваченого жодного нового ризику не зазначено. Вже допитані всі свідки. Навіть свідку повернули автомобіль і вона не розуміє, чому неможливо відпустити обвинуваченого на цілодобовий чи на нічний домашній арешт. Будучи під домашнім арештом, обвинувачений може працювати, заробляти на своєму подвір`ї, не будучи тягарем для своєї родини. У нього «золоті руки». Вона не бачить доказів обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_2 . В кримінальному провадженні багато сфальсифікованих доказів, оскільки вони зроблені не в той спосіб, який визначає закон і вони не є доказами і є недопустимими. Щодо обвинуваченого, то він позитивно характеризується, навіть є характеристика з церкви, що людина змінилась, стала на шлях виправлення, він ніколи не збігав ні від слідства ні від суду. Факт того, що обвинувачений може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, це тільки припущення. У обвинуваченого є міцна родина: матір, рідна сестра, племінниця і зять, тобто він живе разом з ними. Обвинувачений до відбування покарання багато років офіційно працював. Останній час він працював не офіційно, оскільки офіційно зараз важно влаштуватися на роботу, але він заробляв сам. Сторона обвинувачення повинна довести, що обвинувачений не буде з`являтися до суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Йому немає жодного сенсу ховатися від суду, оскільки він не визнає своєї вини. Тому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий чи нічний домашній арешт.

Обвинувачений просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки він бажає бути з сім`єю, яка його любить. Він може заробляти кошти дома, ремонтувати автомобілі, фарбувати їх.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 лютого 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Главою 18 КПК України передбачено вирішення питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб, які б знаходились на його утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв`язків за місцем проживання. Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів. 05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання. На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року, тобто трохи більше, ніж через п`ять місяців після звільнення з місць позбавлення волі. Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України. Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами, що доведено вироками судів.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Тому ризики передбачені п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів і продовження існування ризиків, а саме, що обвинувачений намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований, раніше є неодноразово судимим.

Тому, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

Крім того, судом вирішено питання про альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., що не є непомірним для обвинуваченого, а також на думку суду, застава є більш м`яким запобіжним заходом для обвинуваченого ніж цілодобовий домашній арешт, про який просить захисник та обвинувачений.

Що стосується доводів захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про відмову у задоволенні клопотання прокурора та зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби або цілодобовий домашній арешт, то суд зазначає наступне, захисником в судовому засіданні не доведено підстав та посилання захисника про те, що повинні існувати нові ризики для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не бере до уваги, оскільки не завжди ризики мають бути нові, оскільки ризики, які існували раніше можуть продовжувати своє існування та вагомість таких ризиків виправдовує необхідність продовження тримання обвинуваченого в умовах несвободи з метою захисту між іншим, й інтересів суспільства, прав третіх осіб, у тому числі на захист прав власності, особистої безпеки. Незаконне заволодіння транспортними засобами позбавляє їх власників можливості реалізувати свої права відносно них, в результаті чого завдається суттєва шкода відносинам власності, що обумовлює високу суспільну небезпечність цих діянь. Тим паче, має бути враховано такий ризик, як можливе вчинення нового злочину. І хоча, на думку захисту, можливість вчинення нового кримінального правопорушення є припущення, але зазначений ризик підтверджується дослідженими доказами в судовому засіданні, а саме довідкою про судимості, з якої вбачається наявність іншого кримінального правопорушення, яке розглядається у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, що в значній мірі підвищує вагомість такого ризику, як можливість вчинення нового злочину.

Посилання захисника на той факт, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, оскільки він проживає з матір`ю та сестрою та доглядає за племінницею, не знайшли свого підтвердження, оскільки як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 постійно з ними не проживав, є самостійною, повнолітньою особою не обтяженою сімейними узами та необхідністю утримання родини.

Європейським судом з прав людини вироблено правило, за яким особу, обвинувачену у правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою. Щоб дотримати цієї вимоги, національні судові органи повинні дослідити усі факти за і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення (рішення у справі Боротюк проти України від № 16.03.2011, заява 33579/04, § 60, аналогічні висновки викладені в рішенні Геращенко проти України від 07.02.2014, заява № 20602/05, § 100).

Вказані обставини в сукупності обумовлюють наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.

Зазначене, за наявності інших необхідних умов, може виправдовувати обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обставини, які зазначені захисником, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби або цілодобовий домашній арешт, оскільки даний запобіжний захід не виключає наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що ризики, визначені прокурором, як підстава для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати і саме такий запобіжний захід може їм запобігти.

Тому, на даний час продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 квітня 2021 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби або цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов