Рішення № 94660652, 05.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року м.Київ № 320/12493/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 27 грудня 2019 року пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити з 27 грудня 2019 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- встановити негайне виконання судового рішення відповідно до ст.371 КАС України;

- встановити судовий контроль за виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, має ІІ групу інвалідності як інвалід війни. Рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян 13-19 від 27.12.2019 позивачку було позбавлено статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вилучено посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі №320/2681/20, вищезазначене рішення комісії було визнано протиправним та скасовано. Під час розгляду справи Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради поновило позивачці всі виплати та пільги, якими користувалася позивачка до ухвалення протиправного рішення, з 01.02.2020. Також, на підставі даного рішення, позивачка звернулась до Білоцерківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Київській області з заявою про поновлення виплати їй пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, отримала відповідь про те, що позивачку було переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.12.2019 через визнання безпідставно виданим позивачці посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та посвідчення інваліда війни, а в рішенні суду відсутнє зобов`язання стосовно ГУ ПФУ у Київській області про поновлення виплати пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього від 09.04.1998 № НОМЕР_3 .

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян) та отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, прийнято рішення, оформлене протоколом від 27.12.2019 №13-19, яким не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 та вирішено визнати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі №320/2681/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.

Дане рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.

На виконання даного рішення позивачка звернулась до УСЗН Білоцерківської міської ради з заявою про поновлення пільг та виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На звернення позивачки, УСЗН Білоцерківської міської ради повідомило, що позивачці поновлено право на перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як «особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни» та як «особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1» з 01 лютого 2020 року; виплати компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування відновлена з 01 лютого 2020 року; нараховано щорічну допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі 120 грн.

12.10.2020 позивачка звернулась до Білоцерківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області із заявою про поновлення їй виплати пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як ліквідатору, інваліду другої групи, захворювання якого пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та виплатити борг по пенсії з квітня 2020 року.

Однак, у відповідь, ГУ ПФУ у Київській області надано позивачці лист від 18.11.2020 року за № 12027-16823/Л-02/8-1000/20, в якому зазначалось, що з 06.03.1995 позивачка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки, 09.03.2020 до ГУ ПФУ у Київській області надійшов лист УСЗН Білоцерківської міської ради від 03.02.2020 №1296 щодо визнання безпідставно виданим позивачці посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та посвідчення інваліда війни та додано до листа копію витягу з протоколу від 27.12.2019 №13-19 засідання комісії Київської обласної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, з 27.12.2019 позивачку було переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, відповідач наголосив, що рішення КОАС від 29.05.2020 по справі №320/2681/20 не містить будь-яких зобов`язань стосовно ГУ ПФУ у Київській області по виплаті позивачці пенсії.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення поновлення пенсійних виплат позивачці на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регулюється нормами Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 р. № 1058-15 цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 р. № 1058-15, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", »Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 наведеного вище закону визначається сфера дії Закону та зазначається, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст.7 вказаного закону визначаються принципи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема, такі, як: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Як встановлено матеріалами справи, позивачці був встановлений статус учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2, особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни» та особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Київською облдержадміністрацією 13.05.1997 року.

Відповідно до вимог стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

У зв`язку з наявністю у позивачки статусу особи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої, пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 06.03.1995 позивачці була встановлена та виплачувалась пенсія по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, у зв`язку з прийняттям рішення комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформленого протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно, відповідач перевів позивачку на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.12.2019.

Рішенням суду від 29.05.2020 у справі №320/2681/20 було визнано протиправним та скасовано рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.

Суд зазначає, що в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, вищезазначеним рішенням було встановлено, що за висновком суду, наявні у матеріалах справи №320/2681/20 та у комісії докази не містять очевидних розбіжностей, які б свідчили про обґрунтовані сумніви щодо факту участі позивача у виконанні нею робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році безпосередньо у зоні відчуження, оскільки зазначені докази, а саме: наказ по Білоцерківському автотранспортному підприємству 31011 Київського обласного управління пасажирського автотранспорту від 18.06.1986 №48, маршрутний лист від 01.08.1986, видний Білоцерківським АТП 13206 Київського територіально-виробничого об`єднання автотранспорту, довідка в.о. начальника комплексного пункту перевантаження та дезактивації «Старі Соколи», довідка Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206 від 08.04.1991 №77, довідка Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206 від 30.11.1992 №403, письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.09.2019, доповнюють один одного та уточнюють характер, місце виконання особою робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Інвалідність позивачки пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком №26/94 від 21.12.1994, витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №206488, довідкою серії МСЕ №206488, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АГ.

З відповіді ГУ ПФУ у Київській області №12027-16823/Л-02/8-1000/20 від 18.11.2020 у даній справі вбачається, що відповідач не заперечує наявності у позивачки права на отримання пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак свою відмову у призначенні даного виду пенсії пов`язує з відсутністю судового рішення щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області поновити нарахування пенсії.

Втім, суд вважає дану бездіяльність Пенсійного органу у ненарахуванні пенсії протиправною, оскільки станом на розгляд звернення позивачки про поновлення виплати пенсії - 12.10.2020, рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно, яке було безпосередньою підставою для переведення позивачки з пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності, було вже скасовано рішення суду від 29.05.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Щодо позовної вимоги про поновлення нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що підставами для призначення позивачці пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були наявність у неї статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

З відповіді УСЗН Білоцерківського міської ради вбачається, що позивачці відновлено право на перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як «Особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни» та як «особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1» з 1 лютого 2020.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 в адміністративній справі № 320/2681/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 набрало законної сили 07.08.2020 року.

Відтак, позивачка має право на отримання пенсійних виплат у відповідності до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня набрання рішення суду про скасування рішення комісії про позбавлення відповідного статусу - 07.08.2020 року.

За наведених обставин, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають частковому задоволенню, - починаючи з 07.08.2020.

Щодо вимоги позивачки про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов`язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачкою у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.

Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов`язку виконання вимог даного рішення, у зв`язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів – громадян, віднесених до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідно звільнена від сплати судового збору. Оскільки позивачем не надано доказів понесення нею інших судових витрат, будь-які судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 07 серпня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ – 22933548) поновити з 07 серпня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (код РНОКПП – НОМЕР_1 ) пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.