Рішення № 94658638, 15.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Справа № 160/6173/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (далі – ДВНЗ «Криворізький національний університет», відповідач) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №1, 2 за період з 01.12.2017р. по 01.06.2019р. в загальному розмірі 199’ 815грн. 62коп. (заборгованість по списку №1 – 192’ 032грн. 94коп., заборгованість по списку №2 – 7’ 782грн. 68коп.).

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що підприємство не виконало покладений на нього пенсійним законодавством обов`язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1, 2 за період з грудня 2017 по червень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка у добровільному порядку не сплачена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

08.08.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що не є належним відповідачем по справі. Колишні працівники - пенсіонери, за пенсії яким позивач просить відшкодувати з відповідача понесені Пенсійним фондом України витрати, ніколи не працювали в університеті, а працювали в Спеціалізованому управлінні «Спецмонтажшахтопроходка», яке в подальшому перетворено у Дослідне виробництво НДГРІ. Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет» не є правонаступником останнього, у зв`язку із чим, у нього відсутній обов`язок щодо відшкодування заявлених сум.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ДВНЗ «Криворізький національний університет» перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На виконання п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою управління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року (далі - Інструкція), позивачем отримані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені особам згідно довідок наданих ДВНЗ «Криворізький національний університет». Таким чином, загальна заборгованість за період з 01.12.2017р. по 01.06.2019р. складає у сумі 199’ 815грн. 62коп. (заборгованість по списку №1 – 192’032грн. 94коп., заборгованість по списку №2 – 7’ 782грн. 68коп.).

У зв`язку із наявною заборгованістю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі– Закон №1058-ІV), підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому пунктом 6.1 Інструкції.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції передбачено, що розмір відшкодування на поточний рік, визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8 пункту 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, покриваються підприємствами та організаціями, у яких працювали певні працівники, підставою для відшкодування таких витрат є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що пенсіонери по яким пенсійним органом складено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є колишніми працівниками спеціалізованого управління «Спецмонтаж-шахтопроходка», створеного при Науково-дослідному гірничорудному інституті (НДГРІ), відповідно до наказу Міністерства чорної металургії Української УРСР № 185 від 13.04.1978 року, яке реорганізовано в Дослідне виробництво НДГРІ.

ДВНЗ «Криворізький національний університет» утворений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 року № 280 «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів та наукових установ», наказів Міністерства освіти і науки України № 501 від 30.05.2011 та № 576 від 14.06.2011, Указу Президента України № 599/2011 від 25.05.2011, відповідно до яких до його складу увійшли Криворізький технічний університет, Криворізький державний педагогічний університет, Криворізький економічний університет ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», Криворізький металургійний факультет Національної металургійної академії України, Державне підприємство «Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничорудній та металургійній промисловості».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №280 Указом Президента України від 24.05.2011 №599/2011 Державне підприємство «Науково-дослідний гірничорудний інститут» реорганізовано (приєднано) до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет».

До приєднання до ДВНЗ «Криворізький національний університет», Державне підприємство «Науково-дослідний гірничорудний інститут» було окремою юридичною особою, до якого входило Дослідне виробництво.

Спеціалізоване управління «Спецмонтаж-шахтпроходка» створено при Науково-дослідному гірничорудному інституті (НДГРІ), на базі якого створено підприємство Дослідне виробництво (наказ Міністерства чорної металургії УРСР № 241 від 06 липня 1987 року).

Відповідно до Статуту спеціалізованого управління «Спецмонтаж-шахтопроходка» при Науково - дослідному гірничорудному інституті (НДГРІ) № 543, затвердженого заступником Міністра чорної металургії Української РСР від 05.06.1978, управління створено при Науково - дослідному гірничорудному інституті та безпосередньо підпорядковане йому (п. 1.1). Управління є самостійною господарською організацією, яка діє на засадах госпрозрахунку в межах завдань НДГРІ та користується правами юридичної особи (п. 1.3).

Згідно з наказом Міністерства чорної металургії Української РСР від 06.07.1987 №241 «Про розширення функцій головного науково - дослідного інституту» при НДГРІ на базі Спеціалізованого управління «Спецмонтаж-шахтопроходка» та експериментально - виробничих майстерень НДГРІ створено Дослідне виробництво на правах шахти з самостійним балансом.

Згідно з п. 1.4 Статуту Дослідного виробництва НДГРІ, затвердженого генеральним директором Державного виробничого об`єднання «Южруда» від 1989 року, в своїй діяльності підприємство керується «Положенням про дослідне (експериментальне) підприємство, в тому числі що входить до складу виробничого, науково-виробничого об`єднання, науково-дослідної, конструкторської, проектно-конструкторської організації». Дослідне господарство являється самостійним підприємством при НДГРІ (п. 1.2).

Відповідно до наказу НДГРІ № 139 від 24.12.1996, структурний підрозділ «Дослідне виробництво НДГРІ» ліквідовано та з 01.01.1997 року введено в штатний розклад та штатну розстановку НДГРІ - допоміжний підрозділ «Дослідне виробництво» по обслуговуванню науково - дослідні роботи.

Відповідно до норм ст.37, 38 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час ліквідації державного підприємства «Науково-дослідний гірничорудний інститут» визначено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Припинення державних організацій, що є юридичними особами, проводиться тим органом, за рішенням якого вони утворюються.

Судом встановлено, що архівні документи як спеціалізованого управління «Спецмонтаж-шахтпроходка», так і Дослідного виробництва знаходилися на зберіганні в НДГРІ, який в 2005 році змінив назву на державне підприємство «Науково-дослідний гірничорудний інститут» (наказ міністра промислової політики України №381 від 12 жовтня 2005 року).

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що у процесі ліквідації дослідного виробництва НДГРІ (колишнє спеціалізоване управління «Спецмонтаж-шахтпроходка») визначався його правонаступник, зокрема НДГРІ (ДП «Науково-дослідний гірнорудний інститут») зі складанням відповідних документів, які свідчать про перехід до нього усього його майна, а також прав і обов`язків.

Аналогічні висновки викладені також в листі Міністерства промислової політики України №12/6-1-56 від 23.02.2010 року, де зазначено про відсутність підстав для твердження, що Державне підприємство «науково-дослідний гірничорудний інститут» є правонаступником ліквідованих підприємств Управління «Спецмонтаж-шахтпроходка» при НДГРІ та Дослідного виробництва НДГРІ.

При цьому, суд зазначає, що зберігання державним підприємством «Науково-дослідний гірничорудний інститут» архівних документів дослідного виробництва НДГРІ (колишнє СУ «Спецмонтажшахтпроходка») не є підставою вважати, що інститут є його правонаступником, оскільки за приписами чинного законодавства правонаступництво визначається за іншими ознаками та підставами, а саме, повинно бути закріплено нормативно з передачею відповідних прав та обовязків.

Таким чином, позивачем не доведений обов`язок відповідача відшкодовувати понесені ним витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відносно колишніх працівників дослідного виробництва НДГРІ (СУ «Спецмонтаж-шахтпроходка»).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова