Ухвала суду № 94658353, 02.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

02 лютого 2021 р. Справа № 120/2914/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Косенка Михайла Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 20001473, адреса: вул. Грушевського, 27, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 06.01.2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Вінницькій області та зобов`язано здійснити перерахунок, нарахування та виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, з урахуванням сум, що були виплачені відповідачем у період з березня 2017 року по липень 2018 року.

28.01.2021 року на адресу суду від представника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області надійшла заява про роз`яснення судового рішення в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.

Зокрема, заявник просить суд надати наступні роз`яснення:

чи повинен відповідач здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення упродовж всього періоду перебування у розпорядженні виключно відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби Безпеки України від 23.01.2008 року № 35/ДСК (далі за текстом Інструкція № 35/ДСК), яка втратила чинність;

чи повинен відповідач здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення включно до дати прийняття рішення суду (14.11.2019 року) або здійснювати таку виплату у подальшому;

зважаючи на позицію суду щодо необхідності збереження позивачу розміру грошового забезпечення визначеного Інструкцією № 35/ДСК на дату зарахування у розпорядження, чи повинен відповідач застосовувати вимоги Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 року № 515/ДСК, при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення після набрання нею чинності.

Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні, призначеному на 02.02.2021 року, позивач щодо задоволення заяви про роз`яснення судового рішення заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи поданої заяви та просив її задовольнити.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши обґрунтованість рішення суду у межах доводів та вимог поданої заяви, суд доходить висновку, що заява представника відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою, другою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Зі змісту наведеного у частині першій статті 254 КАС України законодавчого припису, суд доходить висновку, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.

Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому та зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Таким чином, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Тобто, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Разом із тим, суд зазначає, що алгоритм дій відповідача під час та після виконання судового рішення, а також наслідки такого виконання не може визначатись як роз`яснення судового рішення у розумінні частини першої статті 254 КАС України.

Дослідивши зміст рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, яке просить роз`яснити заявник, суд вважає, що вказане судове рішення є зрозумілим за змістом, винесене у межах заявлених позовних вимог та додаткового роз`яснення судом не потребує. Резолютивна частина містить чіткі вимоги щодо зобов`язання вчинення певних дій відповідачем та не викликає труднощів для її розуміння та виконання.

Суд при визначенні юридичної природи спірних правовідносин між сторонами врахував наступні обставини.

Чинними нормативно-правовими актами передбачено можливість особи звертатись до суду з позовом про поновлення порушеного права як шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, так і шляхом стягнення не нарахованого та/або не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця.

Статтею 1 Закону України "Про службу безпеки України" від 25.03.1992 року № 2229-ХІІ (далі за текстом Закон № 2229-ХІІ) визначено, що Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до статті 27 Закону № 2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом статті 18 Закону № 2229-ХІІ фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

У відповідності до пункту 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262/2007, передбачено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Оскільки перебування військовослужбовця в розпорядженні не є звільненням, а є лише особливим тимчасовим службово-посадовим становищем, коли особа не знаходиться на конкретній посаді, проте продовжує виконувати обов`язки і проходити службу, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача, який мав право на грошове забезпечення у визначеному законодавством розмірі за вказаний період, шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідне грошове забезпечення.

Однак, суд звертає увагу, що нарахування грошового забезпечення, у тому числі загальний розмір, який має бути нарахований та виплачений за посадою, яку займав позивач до виведення у розпорядження, має обчислюватися та погоджуватися відповідним фінансовим підрозділом територіального органу Служби безпеки України, в якому позивач проходив службу. А тому, суд не може встановлювати порядок нарахування та виплати грошового утримання, так як уповноважений лише встановити право позивача на його отримання.

Окрім того, аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи викладене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13, у відповідності до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку його виконання.

Таким чином, із поданої заяви вбачається, що порушені заявником питання стосуються роз`яснення порядку виконання рішення суду, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статтею 254 КАС України. При цьому, здійснення роз`яснення судового рішення за вимогою заявника призведе до викладення резолютивної частини судового рішення в іншій редакції, що є неприпустимим у порядку роз`яснення судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 14.11.2019 року є зрозумілим, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння, прийняте виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача про роз`яснення судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 254, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про роз`яснення судового рішення - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено: 05.02.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна