Рішення № 94658296, 01.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. Справа № 120/4459/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олексндрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.04.1994 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 4. В липні 2020 позивачка звернулась до Ладижинського відділення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідач рішенням №025350001377 від 15.07.2020 відмовив позивачці у переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю – не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року. При цьому обгрунтовуючи вказане рішення відповідач вказує, що не підтверджено факт постійного проживання позивачки на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 25.06.1987 по 06.08.1989.

Позивачка, звертає увагу на те, що з 06.02.1988 по 06.08.1989 вона проживала у м. Ладижин, яке входить до території зони посиленого радіоекологічного контролю, у зв`язку з перебуванням її у відпустці по догляду за дитиною, яка народилась у м. Ладижин.

Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки факт її проживання в період з 06.02.1988 по 06.08.1989 на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджується свідоцтвом про народження її дитини та наказом про надання їй відпустку по догляду за дитиною. В зв`язку з зазначеним позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову мотивуючи це тим, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки, якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах на момент аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років. Відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій такій категорії осіб провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.п.5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Відповідно до відомостей, зазначених в паспорті громадянки України, місце проживання позивача зареєстроване в м. Ладижині з 17.11.2004 р. по теперішній час.

Зазначені відомості підтверджуються і довідкою №23-15-1151 від 11.06.2020р., виданою Відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради.

З наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу простежуються наступні відомості про трудову діяльність позивача з моменту аварії на ЧАЕС по 31.12.2014: з 26.04.1986 по 24.06.1987 - м. Вінниця; з 25.06.1987 по 06.08.1989 - м. Вінниця; з 07.08.1989 по 30.04.2009 - смт. Тростянець; з 01.05.2008 по 12.07.2011 - м. Вінниця; з 13.07.2011 по 31.12.2014 - м. Ладижин.

Для підтвердження факту постійного проживання в населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, в період з 06.02.1988 по 06.08.1989 позивачка надала свідоцтво про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого місце народження дитини зазначено - м. Ладижин, разом з тим, чинним законодавством передбачено право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку за умови постійного проживання чи постійної роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

При цьому, факт народження дитини в певному населеному пункті може свідчити про тимчасове перебування матері в певній місцевості, тобто не виконується вимога щодо постійного проживання чи постійної роботи на даній території.

З огляду на те, що згідно записів у трудовій книжці в період з 25.06.1987 по 06.08.1989 позивач перебувала у трудових відносинах та має безперервний трудовий стаж, при цьому, місце роботи вказано м. Вінниця, для зарахування до періоду постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю періоду здійснення позивачем догляду за дитиною до 3-річного віку, народженої в м. Ладижині, законні підстави відсутні.

Отже, згідно наданих документів вбачається, що позивач фактично проживала (працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю з 07.08.1989 по 30.04.2008 та з 13.07.2011 по теперішній час, що становить менше 4 років станом на 01.01.1993, тому права на зниження пенсійного віку не має.

Відтак, у заявниці відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що Головне управління ПФУ у Вінницькій області правомірно відмовило ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянкою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, як особа, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Вінницькою обласною державною адміністрацією 15.04.1994 ( а.с. 7).

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Ладижинського відділення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням відповідача №025350001377 від 15.07.2020 позивачці відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року. У рішенні вказано, що згідно з записами у трудовій книжці в період з 25.06.1987 по 06.08.1989 позивач перебувала у трудових відносинах та має безперервний трудовий стаж, з місцем роботи у м. Вінниця.

Для підтвердження факту постійного проживання в населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, в період з 06.02.1988 по 06.08.1989 позивачка надала свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , видане 24.02.1988, згідно з яким місце народження дитини зазначено - м. Ладижин, разом з тим, чинним законодавством передбачено право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку за умови постійного проживання чи постійної роботи у зоні посиленого радіологічного контролю. При цьому, факт народження дитини в певному населеному пункті може свідчити про тимчасове перебування матері в певній місцевості, тобто не виконується вимога щодо постійного проживання чи постійної роботи на даній території.

З огляду на те, що згідно з записами у трудовій книжці в період з 25.06.1987 по 06.08.1989 позивач перебувала у трудових відносинах та має безперервний трудовий стаж, з місцем роботи у м. Вінниця, для зарахування до періоду постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю періоду здійснення позивачем догляду за дитиною до 3-річного віку, народженої в м. Ладижині, законні підстави відсутні.

Отже, згідно з наданими документами вбачається, що позивач фактично проживала (працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю з 07.08.1989 по 30.04.2008 та з 13.07.2011 по теперішній час, що становить менше 4 років станом на 01.01.1993, тому права на зниження пенсійного віку не має. Згідно з наданими документами, страховий стаж заявниці становить 34 роки 5 місяців 3 дні.

Отже, враховуючи вищевикладене в заявниці відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Незгода позивачки із відмовою у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 вищезазначеної частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з п.13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону №796-ХІІ, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Спір між позивачкою і відповідачем фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю та відповідно її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено відповідно до довідки відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради від 11.06.2020 вих. №32-14-58, що місце проживання позивачки зареєстровано в м. Ладижин за відповідними адресами в період з 15.01.1988 по 04.01.1991 року, з 04.01.1991 по 16.02.1993 року, з 19.02.1993 по 11.03.1994 року, з 11.03.1994 по 21.11.1995 року, з 12.01.1996 по 16.11.2004 року та з 17.11.2004 по даний час. Зазначена довідка видана на підставі форми 17.

У силу вимог Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", м. Ладижин Вінницької області до 01.01.2015 було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

Зазначене підтверджується відомостями довідки виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 11.06.2020 №20 та не заперечується сторонами.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіологічного контролю проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями статті 55 Закону №796-XII, - не менше 4 років.

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з п.10 Порядку №51, посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 року по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 року по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 року по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 року по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 року по справі № 751/2738/17.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на трудову книжку позивачки серії НОМЕР_3 , у якій зазначено, що у спірний період позивачка працювала у Вінницькому обласному управлінні Ощадного банку (м. Вінниця), оскільки, відповідно до ч.1 ст. 48 Кодексу законів про працю, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Тобто, трудова книжка не належить до документів, які підтверджують період проживання потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 в адміністративній справі № 460/2300/20.

Отже, дані трудової книжки позивачки не спростовують факту її постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, належними і допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживала у м. Ладижин Вінницької області, на території зони посиленого радіологічного контролю, не менше 4 років (у період з 15.01.1988 по 01.01.2015).

При цьому, на дату звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку страховий стаж заявниці становить 34 роки 5 місяців 3 дні, про що зазначає сам відповідач.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що надані позивачкою докази, наявні в матеріалах справи, ще додатково свідчать, що позивачка станом на 01.01.1993 проживала на території зони посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Так, відповідно до довідки, виданої Вінницьким обласним управлінням АТ "Ощадбанк" від 05.08.2020, позивачка з 07.01.1988 року по 02.04.1988 року перебувала у відпустці у зв"язку з вагітністю та пологами, а з 02.04.1988 по 06.08.1989 року - у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 1,5 року, що підтверджується відповідними наказами. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , дочка позивачки народилась в м. Ладижин Вінницької області 06.02.1988 року.

За таких обставин рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області №025350001377 від 15.07.2020 року про відмову позивачці в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним, а тому наявні підстави для його скасування.

Щодо вимоги зобов`язального характеру про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд враховує те, що відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Виходячи з вимог частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у взаємозв`язку з положеннями статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слідує, що жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на зниження пенсійного віку на 5 років, після досягнення ними 54 роки 6 місяців - які народилися з 01 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року (тобто, від визначеного законом віку віднімається 5 років).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 54 роки і 6 місяців, тому з 05.07.2020 року вона отримала право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, оскільки заява про переведення на інший вид пенсії подана позивачкою в липні 2020 року, то переведення на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має здійснюватись з дня подання позивачем заяви.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350001377 від 15.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з дня подання відповідної заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна