Ухвала суду № 94652059, 04.02.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1707/20

Провадження № 2/455/151/2021

УХВАЛА

04 лютого 2021 року м. Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Солом`яного Віктора Ростиславовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Солом`яний В.Р. звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про стягнення боргу, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в іноземній валюті у розмірі 200000 доларів США.

Ухвалою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 11.01.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.

02.02.2021 до суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Солом`яного В.Р. на виконання вищевказаної ухвали судді надійшла заява разом із доданими до неї документами.

У відповідності до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача як фізичної особи.

Питання про відкриття провадження у справі на даний час не вирішено.

Крім того, 02.02.2021 до суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 – адвоката Солом`яного В.Р. про забезпечення даного позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:07:002:0277, площею 0,1103га, що знаходиться за адресою: с.Домажир Яворівського району Львівської області, та на 1/2 частину нежитлової будівлі (забійний пункт, надбудова адмінприміщень та добудова складу), загальною площею 759,5кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 не повернув позивачу отримані від нього в борг кошти у розмірі 200000доларів США, фактично привласнив вказані кошти і не збирається їх повертати, сума боргу є значною, у зв`язку із чим є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Стверджує, що своєчасне невжиття заходів по забезпеченню позову може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав, оскільки вказане нерухоме майно можуть бути безперешкодно відчужені відповідачем на користь третіх осіб.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви та підстави поданої заяви про забезпечення позову, вважаю, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч вищевказаним положенням ст.ст.12,81 ЦПК України до заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, зокрема, те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, матеріали справи не містять жодних документів чи інших доказів, які б підтверджували відсутність у відповідача можливості виконати рішення суду про стягнення з нього грошових коштів. Також відсутні відомості про наявність реальної загрози відчуження відповідачем вищевказаного нерухомого майна та утруднення у зв`язку із цим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зокрема, заявник не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вживаються будь-які заходи з реалізації вищевказаного нерухомого майна. Заява не містить жодного доводу в обґрунтування того, що наявні реальні факти, які вказують на вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження даного майна.

Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями.

Крім того, в матеріалах справи відсутні достатні докази, що підтверджують наявність саме у відповідача ОСОБА_2 вищевказаного нерухомого майна, оскільки із наданої заявником (представником позивача) Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №242236087 від 28.01.2021року неможливо достовірно встановити, що нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт з метою забезпечення позову, належить саме відповідачу у даній справі - ОСОБА_2 , оскільки як видно із зазначеної довідки інформація з даного реєстру надана за ПІБ, яке може співпадати з іншою особою. Інших доказів до заяви не додано. Згідно даних позовної заяви РНОКПП відповідача ОСОБА_2 – невідомий.

В той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов можливо забезпечити накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Однак, заявником у відповідній заяві про забезпечення позову не вказано про вартість нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, у зв`язку із чим суд не може встановити співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам.

Крім того, заявником не викладено пропозицій щодо зустрічного забезпечення. При цьому заявник у поданій заяві зазначає, що реалізація заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Слід зазначити, що згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Однак, жодних пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення заява не містить.

За таких обставин, суд не находить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 247, 258-260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Солом`яного Віктора Ростиславовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про стягнення боргу, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 04 лютого 2021 року.

Суддя А.В.Кушнір