Вирок № 94649138, 04.02.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1400/20

Провадження № 1-кп/309/490/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуржій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070050001162 від 14.12.2019 року, відносно :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого,не працюючого, раніше судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України , -

За участю сторін кримінального провадження:

Прокурора Верховської С.І.

Обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим , а саме 8 лютого 2017 р. за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України , де між ним та потерпілим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення та призначення штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів , що складає 850 грн., який сплачено 15.112019 р. на шлях виправлення не став , а повторно вчинив злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_1 17 серпня 2019 знаходячись за адресою м. Хуст, вул. Київська набережна, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом ВАЗ 2103 державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , вартість якого становить 8 862 грн., який перебував у користуванні ОСОБА_3 , шляхом обману останнього, під приводом покупки вказаного автомобіля, не маючи наміру виконувати наданих обіцянок та взятих на себе зобов`язань, завідомо маючи намір не виконувати обіцянки дані ним ОСОБА_3 по виплаті грошових коштів за переданий йому автомобіль, заволодів ним і розпорядився на власний розсуд, продавши його на початку жовтня 2019 року ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_2 за 8 000 гривень. При цьому, ОСОБА_1 маючи можливість частково повернути грошові кошти ОСОБА_3 , цього не зробив, а грошові кошти витратив на власні потреби.

В судовому засіданні ОСОБА_1 після роз`яснення йому обвинувачення, свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся.. Суду ствердив , що він дійсно 17 серпня 2019 р. під приводом покупки заволодів від ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 після чого розпорядився ним на власний розсуд, а саме продав його ОСОБА_4 а гроші витратив на власні потреби. Про вчинене щиро шкодує.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не зявився , надіславши суду заяву в якій просить суд провести розгляд справи у його відсутність , матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого він не має, і не буде мати у майбутньому.

Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Покази ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що всі учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст 289 КК України, за вище встановлених обставин.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він своїми діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом , вчинене повторно.

Відповідно до ст.. 12 КК України злочин , який передбачений ч.2 ст. 289 КК України відноситься до тяжких злочинів .

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Хустським районним відділом філії ДУ « Центр пробації» в Закарпатській області від 18.08.2020 р. на підставі характеризуючих даних ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий , а ризик небезпеки для суспільства як середній .

Суд враховує, що обвинувачений має постійне місце реєстрації, посередню характеристику за місцем проживання, проживає у фактичних шлюбних відносинах із співмешканкою та має на утриманні двох малолітніх дітей, позицію прокурора та потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; досудову доповідь від 18.08.2020 р., ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного без відбування покарання і звільнення його від покарання, з випробуванням, тобто застосувати до підсудного ст. 75 КК України що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своїх дій, повністю відшкодував завдані збитки, що стверджено заявою потерпілого ОСОБА_3 враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Речові докази слід вирішити в порядку передбаченому ст.. 100 КПК України

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України суд не убачає на даний час підстав для визначення обвинуваченому заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ст.289 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік , не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст.. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 4 лютого 2021 року.

Речовий доказ по справі автомобіль марки ВАЗ 2103 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 15.12.2019 р., і який відповідно до розписки знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 після вступу вироку в законну залишити у ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.