Рішення № 94648892, 02.02.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/52/20 Провадження № 2/304/34/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/52/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд з позовом до вказаних відповідачів про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 липня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 грудня 2014 року, а відтак його спадкоємці мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 04 грудня 2014 року по 04 червня 2015 року. У даному випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . Так на виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України 26 лютого 2019 року позивачем була направлена претензія кредитора до Перечинської державної нотаріальної контори. В той же час листом державного нотаріуса зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_1 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». 30 вересня 2019 року до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 було направлено Лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, однак жодних дій вчинено не було. Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_1 сума заборгованості за кредитним договором склала 6 290 грн (заборгованість за кредитом). На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак при зверненні до суду з позовною заявою одночасно заявила клопотання, у якому просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. В той же час під час розгляду справи направляла суду клопотання про долучення письмових доказів та з метою обґрунтування позовних вимог просила долучити до матеріалів справи виписку по картковому рахунку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг, довідку про зміну умов кредитування та довідку про видані клієнту картки.

У судове засідання відповідачі також не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 17 липня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений Договір про надання банківських послуг № б/н, за умовами якого позивач надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві (а. с. 11, зворот). За вказаним договором ОСОБА_1 були видані дві кредитні картки з терміном дії до 07/13 та 04/16 (а. с. 89, 90).

При укладанні вказаного Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В той же час судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_1 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 05 грудня 2014 року (а. с. 24).

Разом з цим позивач зазначає, що за життя ОСОБА_1 порушив зобов`язання по кредитному договору, а відтак на день його смерті заборгованість за ним склала 6 290 грн (заборгованість за кредитом) (а. с. 6-10).

У зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 , позивач 23 січня 2019 року звертався до Перечинської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України та просив повідомити чи заводилася спадкова справа після смерті боржника, включити кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити стосовно заяв про прийняття чи відмову від прийняття спадщини, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини та просив повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6 290 грн (а. с. 26, зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана претензія кредитора отримана державним нотаріусом 06 березня 2019 року СС 24/2019 вх 28, та того ж дня на підставі такої державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №63862983 за спадкодавцем ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 27, 61-70).

У матеріалах справи наявні Листи-претензії АТ КБ «ПриватБанк» від 16 вересня 2019 року, які надісланий ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям за законом, у яких останніх повідомлено про наявність боргу у ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 6 290 грн та зобов`язання його сплатити (а. с. 28, 29, 30).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

За правилами статей 1281, 1282 ЦК України (у редакції чинній на момент смерті позичальника) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У будь-якому випадку підлягає з`ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням статті 1281 ЦК України щодо пред`явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

Серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця у Цивільному кодексі України в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з`ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282 ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 468/2121/14-ц.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є спадкоємцями позичальника ОСОБА_1 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, в яких місцем реєстрації значиться одна адреса (а. с. 18-23).

Однак, на підтвердження того, що відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_1 позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, жодних доказів не надав, інформації щодо наявності або відсутності чинного заповіту після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи також не містять.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, просив про розгляд справи без участі представника банку, а отже не був позбавлений можливості заявляти клопотання та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.

Разом з цим, протягом усього часу розгляду справи, позивач незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України, не надав доказів щодо наявності, обсягу та вартості спадкового майна після померлого ОСОБА_1 з метою визначення меж відповідальності спадкоємців останнього за зобов`язаннями померлого боржника перед кредитором, клопотань про витребування доказів не заявляв, маючи можливість звернутися до суду із таким клопотанням. Додатково додані представником банку Савіхіною А.М. 16 квітня 2020 року докази не підтверджують зазначені обставини, а лише стосуються обсягу прав та обов`язків позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів, не скористався.

Враховуючи те, що позивач не надав належних та допустимих доказів складу спадкового майна та його вартості для визначення меж відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, з наданих позивачем доказів суд не може встановити, що відповідачі є саме тими особами, які є належними відповідачами за даним позовом, а відтак відсутні й правові підстави для задоволення позову.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено судовий збір з відповідачів на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 509, 526, 530, 536, 625, 1050, 1054, 1216, 1218, 1281 ЦК України, ст. 6-13, 76, 77, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Чепурнов В. О.