Рішення № 94644940, 25.01.2021, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

25.01.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/1230/20 Провадження № 2/401/56/21

18 січня 2021 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Пилипенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 вересня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року АТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором від 01 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позову.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 12 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача, Фацул М.В., надав суду письмові заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка, ОСОБА_1 , подала до суду відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за її відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Аргументи позивача, Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»:

Позовні вимоги позивач обгрунтував, що 01 вересня 2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26254018585754, на підставі якого позичальнику видано кредитну карту з лімітом овердрафту 20000 грн. 19 липня 2016 р. ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 01 вересня 2012 року. Проте, ОСОБА_1 після 02 грудня 2015 року перестала повертати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору від 01 вересня 2012 року, внаслідок чого станом на 07 лютого 2020 року має перед банком заборгованість в загальному розмірі 140133 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 27 282, 40 грн.; - заборгованість по процентам - 34183,54 грн.; - заборгованість за комісією - 100 грн.; - штрафні санкції - 78567, 06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду такі докази:

- копію паспорта відповідачки та довідки РНОКПП (а.с.5, 129);

- копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 01 вересня 2012 р. (а.с.7, 131);

- копію заяви про відкриття рахунків ОСОБА_1 від 01.09.2012 р. (а.с.132);

- копію розписки ОСОБА_1 про отримання платіжної картки (а.с.133);

- довідка про видані платіжні картки (а.с.134);

- копію письмової вимоги від 22.09.2017 р. (а.с.8,135);

- виписку про рух коштів по особовому рахунку, який було відкрито клієнту ОСОБА_1 (а.с.11-60, 74-113, 143-182);

- розрахунок заборгованості відповідача перед Банком за договором від 01 вересня 2012 року (а.с. 137-141).

Аргументи відповідача, ОСОБА_1 :

Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, подала відзив на позов в якому зазначила, що між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» 01.09.2012 року було укладено договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) №26254018585754 (надалі - кредитний договір). Відповідно до частини 2 Розділу «Основні умови Договору карткового рахунку», встановлено Ліміт Овердрафту у розмірі 20 000 грн. терміном на 36 місяців з процентною ставкою за користування Овердрафтом та несанкціонованим Овердрафтом 24% річних, з розміром комісії за обслуговування 2%, страховим щомісячним тарифом 0,9%. Відповідно до пункту 5.6 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» вищевказаного Договору, Сторони домовились, що відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність за спорами, що виникають з Договору карткового рахунку, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється у три роки. Строк користування Овердрафтом, відповідно до пункту 2.4 Частини 2 «Основні умови Договору карткового рахунку», становить 36 місяців. Таким чином, даний строк сплив 01.09.2015 року, від якого розпочинається перебіг строку позовної давності. Кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року умов пролонгації дії договору чи користування кредитом не передбачено. Після спливу строку дії договору, відреагувавши на листи Позивача з повідомленням про існування боргу та вимогу негайного платежу, Відповідач сплатив 1500 грн. 09.11.2015 року та 1000 грн. 02.12.2015 року, чим перервав перебіг позовної давності. З огляду на викладене, строк позовної давності починає перебіг 02.12.2015 року та сплив 02.12.2018 року, інших випадків переривання строку позовної давності не відбувалось. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважає, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з Відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Таким чином, зазначила, що до позовної заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення заборгованості необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не просив суд поновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропуску цього строку. На підставі вказаного просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Крім того, відповідач зазначала, що позов банку не може бути задоволено з таких підстав:

Виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, надані позивачем до суду, свідчать про те, що ліміт овердрафту по кредитному договору відповідача був збільшений до 26800 грн. Збільшення ліміту овердрафту здійснювалось у порушення кредитного договору, в якому пунктом 2.3.3 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» передбачено, що банк має право змінювати ліміт овердрафту та строк користування Овердрафтом, письмово повідомивши про це Клієнта шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше, ніж за 5 (п`ять) днів до дати встановлення/зміни. Таких повідомлень Відповідач не отримував, тому Банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати ліміт кредитних коштів та подовжувати строки користування ними, вводячи Клієнта в необґрунтовану заборгованість. І, відповідно, суми комісії, проценти за користування, страхові платежі були необґрунтовано завищені. Зокрема, згідно Випискам від 29.05.2015 р. (арк.48), 31.07.2015 р. (арк.49), 31.08.2015 р. (арк.50) виплати «страховій компанії за договором №26254018585754 від 01.09.2012 р.» становили суми по 241,20 грн., що складає 0,9% від 26800 грн.

Виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, сформовані 16.06.2020 року (арк.17-52), є внутрішньо банківським документом, який не дає можливості прослідкувати нарахування банком сум комісій, процентів, та страхових виплат і є таким, що не відповідає умовам, укладеним між Сторонами та чинному законодавству. Керуючись лише розрахунком Банком (арк. 11-12), який не є обґрунтованим та зрозумілим, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують проведені операції, неможливо встановити, чи відповідає дійсності сума нарахованих Банком відсотків у розмірі 34 183,54 грн. (арк.12), комісії у сумі 18467,95 грн. (дані з Таблиці), страхових платежів у сумі 6918,71 грн. (дані з Таблиці), пені у сумі 78567,06 грн. (арк.15).

З Виписок банку неможливо ідентифікувати операції, які проводились по рахунку, а саме: зняття готівки через банкомат, оплата товарів і послуг через торгівельні мережі, перекази на інші рахунки в інших банках, інші операції.

З формулюванням «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карт. рахунку за договором… по клієнту»; «віднесення простроченої заборгованості по карт. рахунку за договором… по клієнту» неможливо ідентифікувати, які саме операції маються на увазі, а Банком не надані роз`яснення, що саме це за операції.

Крім того, з Виписок Банку незрозуміло, що таке «переказ коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 » 15.11.2012 р. у сумі 260,20 грн., 462,60 грн. та 16.11.2012 р. у сумі 62,60 грн. (арк.19), «переказ коштів на поточний рахунок» 21.11.2012 р. у сумі 785 грн. (арк.20) тощо, які вона не сплачувала.

Також, суми коштів «використане тіло» Розрахунку суми заборгованості Відповідача з погашення суми кредиту станом на 07.02.2020 р. (включно) (арк. 12-15) не відповідають даним Виписки по особовим рахункам.

Так, наприклад, згідно Виписки 19.09.2012 р. «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карткового рахунку за договором… по клієнту» становило 2000 грн. (арк.17), у Розрахунку (арк.12) вказана сума 1000 грн., 15.07.2013 р. у Виписці вказана сума 1400 грн. (арк.25), у Розрахунку 1200 грн. (арк.12). Такі приклади відбуваються 16.07.2013 р., 23.07.2013 р., 31.07.2013 р., 06.08.2013 р., 17.12.2013 р., 18.12.2013 р., 11.02.2014 р., 28.07.2014 р. , 21.08.2014 р., тощо.

Іншим доказом невідповідності розрахунків є той факт, що згідно Розрахунку в деякі дні проводилось декілька не ідентифікованих операцій з коштами (13.03.2014 р., 17.06.2014 р., 24.06.2014 р., 08.07.2014 р., 15.07.2014 р., 16.07.2014 р., 21.07.2014 р., 22.07.2014 р., тощо), а у виписках банку проводка відображена однією сумою, що є неприпустимим, так як кожна операція з коштами має бути проведена окремо.

У Виписках банку відображені не всі суми коштів, що були виплачені Відповідачем на користь «Банку Ренесанс Капітал» згідно переліку та копіям квитанцій, які є в розпорядженні у відповідача. Так, у виписках банку відсутні здійснені відповідачем платежі від 23.10.2012 р. у сумі 800,00 грн., - 10.01.2013 р. у сумі 20,00 грн., - 02.06.2013 у сумі 1400,00 грн., - 21.11.2013 у сумі 200,00 грн., - 29.09.2014 у сумі 50,00 грн., - 20.11.2014 у сумі 50,00 грн., - 02.03.2015 у сумі 100,00 грн., - 09.11.2015 у сумі 1500,00 грн., тощо. Копії квитанцій про сплату вказаних платежів додано.

Як вбачається з Таблиці, яку складено за даними Виписок, Банком періодично нараховувалися відсотки за користування коштами Відповідачем (колонки 5, 6, 7, 8, 9). Нараховані за місяць відсотки (колонки 5, 6, 7, 8, 9) включались в загальну заборгованість Відповідача та автоматично збільшувалася заборгованість за наданим кредитом (колонка 12). Нарахування відсотків відбувалося в зростаючому підсумку на суми, які капіталізувалися до суми основної заборгованості, яка є залишком поточної заборгованості за кредитом, тобто, мало місце подвійне нарахування відсотків.

Банк нараховував відсотки на всю заборгованість, в тому числі, і на нараховані в попередніх місяцях відсотки. Таким чином була нарахована плата за Договором страхування, яка також включалась в суму заборгованості, і на яку також нараховувалися відсотки. Підтвердженням цього є сама Виписка по картковому рахунку.

Нарахування відсотків на відсотки, а також нарахування відсотків на пеню (неустойку) суперечить положенням статей 1048, 1054 ЦК України (які передбачають право банку одержувати проценти «від суми позики») та частиною 2 статті 550 (заборона нарахування відсотків на неустойку).

Відповідно до пункту 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому відповідач вважає, що надані Позивачем матеріали у справі не можуть бути достатніми доказами існування заборгованості по кредитному договору.

Неправомірне включення плати за обслуговування кредиту - нарахування комісії за обслуговування овердрафту в розмірі 2% (пункт 2.5 Частини 2 «Основних умов Договору карткового рахунку» та пункт 3.6 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» - щомісячно) - до складу послуг зі споживчого кредитування та правомірності покладення її на споживача відповідач вважаєнезаконними.

Такий висновок викладено в рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, а також в постанові Верховного Суду України у справі №6-1746цс16 від 16 листопада 2016 року.

Так, Верховний Суд України постановив, що щомісячна комісія не пов`язана з поверненням кредитних коштів, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію. А тому банк може нараховувати лише плату у вигляді відсотків на суму кредиту.

Правова позиція Конституційного Суду України та Верховний Суд України полягає в тому, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами, у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У кредитному договорі №26254018585754 від 01.09.2012 року Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються Відповідачу. При цьому, згідно Виписок Банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок Клієнта в сумі 18467,95 грн., що є незаконним.

Стосовно Виписки/Особового рахунку ОСОБА_1 з 03/10/2016 по 28/05/2020 щодо рекласифікації стандартної заборгованості в прострочену та нарахування відсотків (арк.53-56), відповідач зазначив, що постановою Великої Палати Верховного Суду України № 444/9519/12 від 28.03.2018 р. визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси Позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ввідповідач вважає, що Позивачем не надані суду беззаперечні докази існування у відповідача заборгованості за кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року, тому, на думку відповідча, вимоги Банку щодо наявності заборгованості за кредитним договором у розмірі 140133,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

В обґрунтування заперечень відповідачем надано до суду такі докази:

- копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 01 вересня 2012 р (а.с.197, 198);

- перелік квитанцій, згідно яких ОСОБА_1 були сплачені кошти на користь АТ «Банк Ренесанс капітал» за кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року (а.с.199);

- копії квитанцій згідно яких ОСОБА_1 були сплачені кошти на користь АТ «Банк Ренесанс капітал» за кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року, та які відсутні у виписках банку: квитанції від 23.10.2012 р. на суму 800,00 грн., - від 10.01.2013 р. на суму 20,00 грн., - від 02.06.2013 р. на суму 1400,00 грн., - від 21.11.2013 р. на суму 200,00 грн., - від 29.09.2014 р. на суму 50,00 грн., - від 20.11.2014 р. на суму 50,00 грн., - від 02.03.2015 р. на суму 100,00 грн., - від 09.11.2015 р. на суму 1500,00 грн. (а.с.200);

- копії квитанцій згідно яких ОСОБА_1 були сплачені кошти на користь АТ «Банк Ренесанс капітал» за кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року (а.с.201-216);

- таблиця зведення по Виписках з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року (а.с.213-215).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Встановлені судом обставини справи:

01 вересня 2012 року ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) №26254018585754 (надалі - кредитний договір). Відповідно до частини 2 Розділу «Основні умови Договору карткового рахунку», встановлено Ліміт Овердрафту у розмірі 20 000,00 грн. терміном на 36 місяців з процентною ставкою за користування Овердрафтом та несанкціонованим Овердрафтом 24% річних, з розміром комісії за обслуговування 2%, страховим щомісячним тарифом 0,9%.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 01 вересня 2012 року.

Відповідно до пункту 5.6 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» вищевказаного Договору, Сторони домовились, що відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність за спорами, що виникають з Договору карткового рахунку, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється у три роки. Строк користування Овердрафтом, відповідно до пункту 2.4 Частини 2 «Основні умови Договору карткового рахунку», становить 36 місяців. Отже, даний строк сплив 01.09.2015 року, від якого розпочинається перебіг строку позовної давності.

Суд враховує, що кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року умов пролонгації дії договору чи користування кредитом не передбачено.

Суд враховує, що відповідно умов кредитного договору ОСОБА_1 з 06 вересня 2012 року по 06 травня 2015 року, включно, використовувала кредитні кошти з карткового рахунку, та систематично погашала заборгованість, здійснюючи платежі до 02 грудня 2015 року включно, про що свідчать надані відповідачкою квитанції (а.с.200-2016).

З 06 травня 2015 року ОСОБА_1 не користувалася кредитними коштами, та 02 грудня 2015 року здійснила останній платіж для погашення заборгованості.

Після спливу строку дії договору, відповідачка ОСОБА_1 , сплатила 09.11.2015 року - 1500 грн., та 02.12.2015 року - 1000 грн., чим було перервано перебіг позовної давності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що строк позовної давності починає перебіг 02.12.2015 року, та сплив 02.12.2018 року, оскільки випадків переривання строку позовної давності не встановлено.

19 липня 2016 р. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український міжнародний банк».

Станом на 07 лютого 2020 року правонаступником ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», ПАТ «Перший Український міжнародний банк», нарахована ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 140133 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 27 282, 40 грн.; - заборгованість по процентам - 34183,54 грн.; - заборгованість за комісією - 100 грн.; - штрафні санкції - 78567, 06 грн.

У червні 2020 року АТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, посилаючись на те, що 01 вересня 2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26254018585754.

Відповідач, ОСОБА_1 , надіслала до суду відзив на позовну заяву, та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнала як безпідставні, оскільки вона погасила своєчасно заборгованість, також зазначала, що позивач пропустив строк позовної давності, тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання за договором від 01 вересня 2012 року про надання кредитного ліміту на платіжну картку.

Суд враховує, що виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, які надано позивачем до суду, свідчать про те, що ліміт овердрафту по кредитному договору відповідача був збільшений до 26800 грн.

Про збільшення ліміту овердрафту Банк у порушення кредитного договору письмово не повідомив ОСОБА_1 , оскільки до суду не надав копію направленного письмового повідомлення не пізніше, ніж за 5 (п`ять) днів до дати встановлення/зміни ліміту.

Суд зазначає, що виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, сформовані 16.06.2020 року (арк.17-52), не дають можливості прослідкувати нарахування банком сум комісій, процентів, та страхових виплат. З розрахунку Банку (арк. 11-12), який не є обґрунтованим та зрозумілим, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують проведені операції, неможливо встановити, чи відповідає вимогам кредитного договору сума нарахованих Банком відсотків у розмірі 34 183,54 грн. (арк.12), комісії у сумі 18467,95 грн. (дані з Таблиці), страхових платежів у сумі 6918,71 грн. (дані з Таблиці), пені у сумі 78567,06 грн. (арк.15).

З Виписок банку неможливо ідентифікувати операції, які проводились по рахунку, а саме: зняття готівки через банкомат, оплата товарів і послуг через торгівельні мережі, перекази на інші рахунки в інших банках, інші операції.

З формулюванням «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карт. рахунку за договором… по клієнту»; «віднесення простроченої заборгованості по карт. рахунку за договором… по клієнту» неможливо ідентифікувати, які саме операції маються на увазі, а Банком не надані роз`яснення, що саме це за операції.

Крім того, з Виписок Банку незрозуміло, що таке «переказ коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 » 15.11.2012 р. у сумі 260,20 грн., 462,60 грн. та 16.11.2012 р. у сумі 62,60 грн. (арк.19), «переказ коштів на поточний рахунок» 21.11.2012 р. у сумі 785 грн. (арк.20) тощо, які вона не сплачувала.

Також, суми коштів «використане тіло» Розрахунку суми заборгованості Відповідача з погашення суми кредиту станом на 07.02.2020 р., включно, не відповідають даним Виписки по особовим рахункам.

Згідно Виписки 19.09.2012 р. «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карткового рахунку за договором… по клієнту» становило 2000 грн. (арк.17), у Розрахунку (арк.12) вказана сума 1000 грн., 15.07.2013 р. у Виписці вказана сума 1400 грн. (арк.25), у Розрахунку 1200 грн. (арк.12). Такі неспівпадіння мають місце щодо даних від 16.07.2013 р., 23.07.2013 р., 31.07.2013 р., 06.08.2013 р., 17.12.2013 р., 18.12.2013 р., 11.02.2014 р., 28.07.2014 р. , 21.08.2014 р., тощо.

Згідно Розрахунку проводилось декілька не ідентифікованих операцій з коштами, а саме: 13.03.2014 р., 17.06.2014 р., 24.06.2014 р., 08.07.2014 р., 15.07.2014 р., 16.07.2014 р., 21.07.2014 р., 22.07.2014 р., тощо, проте у виписках банку проводка відображена однією сумою, що є неприпустимим, так як кожна операція з коштами має бути проведена окремо.

Суд зазначає. що у Виписках банку відображені не всі суми коштів, що були виплачені Відповідачем на користь «Банку Ренесанс Капітал» згідно переліку та копіям квитанцій, які надано суду відповідачем. Так, у виписках банку відсутні здійснені відповідачем платежі від 23.10.2012 р. у сумі 800,00 грн., - 10.01.2013 р. у сумі 20,00 грн., - 02.06.2013 у сумі 1400,00 грн., - 21.11.2013 у сумі 200,00 грн., - 29.09.2014 у сумі 50,00 грн., - 20.11.2014 у сумі 50,00 грн., - 02.03.2015 у сумі 100,00 грн., - 09.11.2015 у сумі 1500,00 грн., тощо.

У кредитному договорі №26254018585754 від 01.09.2012 року Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються Відповідачу. При цьому, згідно Виписок Банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок Клієнта в сумі 18467,95 грн.

Джерела права:

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст.526, 527 та 530 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строку відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов' язання (неналежне виконання).

В силу ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов"язання.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Колегія суддів Верховного Суду у аналогічній справі №188/1815/17 від 27 серпня 2020 року висловила правову позицію про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, ч.1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за згодою сторін.

Відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.31 Постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснив, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У відповідності до положень ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давністю є підставою для відмови у позові.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

Як зазначено у правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи №6-167 цс14, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, також викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із заявою про поновлення позовної давності банк до суду першої інстанції не звертався.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. На національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певну свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але, у всякому випадку забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення (зокрема, рішення ЄСПП у справі «Кудла проти Польщі»).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

В силу статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 78 ЦПК суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Висновки суду:

01 вересня 2012 року ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) №26254018585754.

Відповідно до частини 2 Розділу «Основні умови Договору карткового рахунку», встановлено Ліміт Овердрафту у розмірі 20 000 грн. терміном на 36 місяців з процентною ставкою за користування Овердрафтом та несанкціонованим Овердрафтом 24% річних, з розміром комісії за обслуговування 2%, страховим щомісячним тарифом 0,9%.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 01 вересня 2012 року.

Позивачем 17 червня 2020 року порушено спір щодо виконання відповідачем зобов`язання за договором від 01 вересня 2012 року про надання кредитного ліміту на платіжну картку.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно умов кредитного договору від 01 вересня 2012 року відповідачка, ОСОБА_1 , з 06 вересня 2012 року по 06 травня 2015 року включно, використовувала кредитні кошти з карткового рахунку, та систематично погашала заборгованість, здійснюючи платежі до 02 грудня 2015 року включно.

Суд зазначає, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що після 06 травня 2015 року ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами.

Також, позивачем не було доведено у який спосіб відбувалося погашення відповідачкою заборгованості за вказаним кредитним договором, не доведено здійснення особисто відповідачкою платежів, у період після 02 грудня 2015 року до 29 червня 2017 року включно, для погашення нарахованої позивачем заборгованості.

Крім того, виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, які надано позивачем до суду, свідчать про те, що ліміт овердрафту по кредитному договору відповідача був збільшений до 26800 грн.

Суд зазначає, що збільшення ліміту овердрафту здійснювалось у порушення кредитного договору, в якому пунктом 2.3.3 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» передбачено, що банк має право змінювати ліміт овердрафту та строк користування Овердрафтом, письмово повідомивши про це Клієнта шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше, ніж за 5 (п`ять) днів до дати встановлення/зміни. Оскільки позивачем не доведено, що вказані повідомлення Банк відповідачу надсилав, тому були відсутні підстави Банку в односторонньому порядку збільшувати ліміт кредитних коштів та подовжувати строки користування ними.

Суд зазначає, що виписки по особовим рахункам (ф.281) за період з 03.09.2012 р. по 03.10.2016 року, сформовані 16.06.2020 року (арк.17-52), не дають можливості прослідкувати нарахування банком сум комісій, процентів, та страхових виплат. З розрахунку Банку (арк. 11-12), який не є обґрунтованим та зрозумілим, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують проведені операції, неможливо встановити, чи відповідає вимогам кредитного договору сума нарахованих Банком відсотків у розмірі 34 183,54 грн. (арк.12), комісії у сумі 18467,95 грн. (дані з Таблиці), страхових платежів у сумі 6918,71 грн. (дані з Таблиці), пені у сумі 78567,06 грн. (арк.15).

З Виписок банку неможливо ідентифікувати операції, які проводились по рахунку, а саме: зняття готівки через банкомат, оплата товарів і послуг через торгівельні мережі, перекази на інші рахунки в інших банках, інші операції.

З формулюванням «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карт. рахунку за договором… по клієнту»; «віднесення простроченої заборгованості по карт. рахунку за договором… по клієнту» неможливо ідентифікувати, які саме операції маються на увазі, а Банком не надані роз`яснення, що саме це за операції.

Крім того, з Виписок Банку незрозуміло, що таке «переказ коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 » 15.11.2012 р. у сумі 260,20 грн., 462,60 грн. та 16.11.2012 р. у сумі 62,60 грн. (арк.19), «переказ коштів на поточний рахунок» 21.11.2012 р. у сумі 785 грн. (арк.20) тощо, які вона не сплачувала.

Також, суми коштів «використане тіло» Розрахунку суми заборгованості Відповідача з погашення суми кредиту станом на 07.02.2020 р. (включно) (арк. 12-15) не відповідають даним Виписки по особовим рахункам.

Згідно Виписки 19.09.2012 р. «списання сум внутрішньо українських транзакцій з карткового рахунку за договором… по клієнту» становило 2000 грн. (арк.17), у Розрахунку (арк.12) вказана сума 1000 грн., 15.07.2013 р. у Виписці вказана сума 1400 грн. (арк.25), у Розрахунку 1200 грн. (арк.12). Такі неспівпадіння мають місце щодо даних від 16.07.2013 р., 23.07.2013 р., 31.07.2013 р., 06.08.2013 р., 17.12.2013 р., 18.12.2013 р., 11.02.2014 р., 28.07.2014 р. , 21.08.2014 р., тощо.

Згідно Розрахунку проводилось декілька не ідентифікованих операцій з коштами, а саме: 13.03.2014 р., 17.06.2014 р., 24.06.2014 р., 08.07.2014 р., 15.07.2014 р., 16.07.2014 р., 21.07.2014 р., 22.07.2014 р., тощо, проте у виписках банку проводка відображена однією сумою, що є неприпустимим, так як кожна операція з коштами має бути проведена окремо.

Суд зазначає. що у Виписках банку відображені не всі суми коштів, що були виплачені Відповідачем на користь «Банку Ренесанс Капітал» згідно переліку та копіям квитанцій, які надано суду відповідачем.

Так, у виписках банку відсутні здійснені відповідачем платежі від 23.10.2012 р. у сумі 800,00 грн., - 10.01.2013 р. у сумі 20,00 грн., - 02.06.2013 у сумі 1400,00 грн., - 21.11.2013 у сумі 200,00 грн., - 29.09.2014 у сумі 50,00 грн., - 20.11.2014 у сумі 50,00 грн., - 02.03.2015 у сумі 100,00 грн., - 09.11.2015 у сумі 1500,00 грн., тощо.

Під час судового розгляду позивачем з переконливістю не доведено обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені до стягнення, з врахуванням здійснених ОСОБА_1 платежів, які банком не було враховано на час подання до суду позову, зокрема, за кожним із зазначених в позовній заяві видом платежів: за сумою кредиту, процентами, комісією, та неустойкою з урахуванням розмірів комісії та процентної ставки за користування овердрафтом, зазначених в основних умовах Договору рахунку, що містяться в пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 01 вересня 2012 року, а також не обгрунтовано та не доведено з чого складаються штрафні санкцій в сумі 78567 грн. 06 коп., та на підставі яких умов кредитного договору, та за який період, вони були нараховані.

При цьому, у кредитному договорі №26254018585754 від 01.09.2012 року Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються Відповідачу. При цьому, згідно Виписок Банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок Клієнта в сумі 18467,95 грн.

Отже, оскільки позивач не врахував у своїх розрахунках здійсненні відповідачкою платежі на погашення заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 140133 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 27 282, 40 грн.; - заборгованість по процентам - 34183,54 грн.; - заборгованість за комісією - 100 грн.; - штрафні санкції - 78567, 06 грн., не підтверджені достовірними та належними доказами, відтак не є обгрунтованими та доведеними.

Враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 140133 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 27 282, 40 грн.; - заборгованість по процентам - 34183,54 грн.; - заборгованість за комісією - 100 грн.; - штрафні санкції - 78567, 06 грн., не є обгрунтованими та доведеними достовірними та належними доказами, а тому у їх задоволенні слід повністю відмовити.

Вирішуючи заяву відповідачки про застосування строку позовної давності, суд враховує, що дійсно строк користування Овердрафтом, відповідно до пункту 2.4 Частини 2 «Основні умови Договору карткового рахунку», становить 36 місяців.

Позивачем не доведено, що кредитним договором №26254018585754 від 01.09.2012 року умов пролонгації дії договору чи користування кредитом не передбачено.

Даний строк мав сплинути 01.09.2015 року, від якого розпочинається перебіг строку позовної давності.

Відповідно до пункту 5.6 Розділу 3 «Умови договору карткового рахунку» вищевказаного Договору, Сторони домовились, що відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність за спорами, що виникають з Договору карткового рахунку, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється у три роки.

Після спливу строку дії договору, відповідачка здійснила останній платіж 02.12.2015 року в сумі 1000 грн., чим перервала перебіг позовної давності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що строк позовної давності починає перебіг 02.12.2015 року та сплив 02.12.2018 року.

Випадків переривання строку позовної давності позивачем не доведено.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Так як відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону, тому суд не бере до уваги подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позовні вимоги є необгрунтованими, і з вказангих підстав у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 вересня 2012 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

Позивач : Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Андріївська буд.4, код ЄДРПОУ 14282829 .

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом