Ухвала суду № 94644411, 02.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11153/15-к

Провадження № 1-кп/344/13/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Деркач Н.І.,

з участю секретаря: Струк Л.М.,

прокурорів: Мілевського А.А., Логінова В.О.,

захисників: Зоренка О.В., Клюби П.Р.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Паневежис, Литовська Республіка, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого водієм-експедитором у ТОВ «М`ясо-ІФ», інваліда ІІІ групи, на його утриманні перебуває одна малолітню дитину, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.404 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив опір військовослужбовцям, що виконують покладені на них обов`язки з військової служби та у вчиненні примушування їх до порушення цих обов`язків.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Старший лейтенант ОСОБА_1 з травня 2014 року проходив військову службу на посаді командира 1 роти охорони військової частини польова пошта В0120 (5 окремий батальйон територіальної оборони «Прикарпаття», далі - військова частина п/п В0120), який був сформований у смт. Делятин, Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відповідно до ст.ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. За своїм військовим званням молодші офіцери є начальниками для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї із ними військової частини і старшин, солдатів і матросів.

Згідно зі ст.ст.1, 4-6, 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, військова дисципліна — це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. За стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, старший лейтенант ОСОБА_1 , як командир 1 роти охорони військової частини п/п В0120, тобто як військова службова особа, відповідно до ст.ст. 32, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підпорядковується командирові батальйону, є прямим начальником усього особового складу роти, а за військовим званням є начальником для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини і старшин, солдатів і матросів, в мирний та воєнний час відповідає за бойову готовність роти, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за успішне виконання ротою бойових завдань та зобов`язаний виховувати особовий склад роти в дусі поваги до військової служби, набутого фаху; дбати про виховання підлеглих і згуртування військового колективу; знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного військовослужбовця роти, постійно проводити з ними індивідуальну виховну роботу, підтримувати дисципліну в роті.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням в Збройних Силах України, їх припинення. Основними завданнями Служби правопорядку є, серед іншого, участь в забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і громадських місцях, забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів. Військове командування та органи військового управління Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, військовослужбовці та громадяни зобов`язані сприяти Службі правопорядку у виконанні нею своїх завдань.

Згідно ст. 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань, серед іншого, надається право вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, зупиняти військові транспортні засоби Збройних Сил України та інших військових формувань, регулювати дорожній рух на автомобільних дорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів; організовувати і забезпечувати супроводження цих колон та транспортних засобів спеціального призначення, здійснювати в межах компетенції нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів.

Разом із цим, діючи на порушення вказаних вимог законодавства, ОСОБА_1 вчинив злочин за наступних обставин.

Так, за розпорядженням начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Куцина М.М. від 27 червня 2014 року № 304/2888 особовий склад військової частини п/п В0120, в тому числі старший лейтенант ОСОБА_1 , з 4 липня 2014 року знаходився в оперативному підпорядкуванні командування сектору «Д» району проведення антитерористичної операції (далі — АТО) та виконував бойові завдання АТО в Донецькій області в умовах застосування військової зброї і техніки супротивником.

На військову частину п/п В0120 покладалось завдання з метою недопущення проникнення та безперешкодного пересування незаконних збройних формувань, перевезення зброї, вибухових речовин, забезпечити ізоляцію ділянки (населені пункти (далі - н.п.) Амвросіївка - Кумачово - Кузнецово-Михайлівка Донецької області) шляхом обладнання блокпостів № 0501 (перехрестя доріг Тельманово - Мічурино Донецької області), № 0502 (перехрестя доріг Кузнецово-Михайлівка — Тельманово Донецької області), № 0503 (перехрестя доріг Кумачово - Кузнецово-Михайлівка Донецької області), № 0504 (перехрестя доріг Амвросієвка - Новоіванівка Донецької області), № 0505 (перехрестя доріг Амвросієвка - Василівка, північніше н.п. Мокроєланчик Донецької області).

На виконання цього розпорядження командиром військової частини п/п В0120 підполковником ОСОБА_2 видано бойовий наказ від 05.07.2014, яким організовано роботу зазначених блокпостів.

Близько 13 години 23 серпня 2014 року, після проведення незаконними озброєними формуваннями артилерійського обстрілу позицій підрозділів військової частини п/п В0120 в Амвросіївському районі Донецької області, а саме позицій блокпостів № 0504 (н.п. Новоіванівка Донецької області), № 0505 (н.п. Мокроєланчик Донецької області), командир військової частини п/п В0120 підполковник ОСОБА_2 прийняв рішення про залишення визначеного місця служби, у зв`язку із чим особовий склад військової частини, в тому числі старший лейтенант ОСОБА_1 , вирушив у напрямку н.п. Тельманово Донецької області.

О 14 годині 25 хвилин 23 серпня 2014 року керівник сектору «Д» генерал - лейтенант ОСОБА_3 віддав бойовий наказ відновити діяльність блокпостів №№ 0501-0505 у визначених місцях, який засобами телефонного зв`язку було доведено командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_2 .

У той же час, з метою створення уявного виконання вказаного бойового розпорядження підполковник ОСОБА_2 з особовим складом військової частини п/п В0120 зосередились між н.п. Азов Запорізької області та Зачатівка Донецької області, де знаходилися з 24 по 26 серпня 2014 року, однак, будь-яких дій щодо відновлення несення служби на блокпостах №№ 0501-0505 не вжив.

Згідно з оперативною директивою штабу АТО в Донецькій та Луганській областях від 24.08.2014 № 0164/АТО, виданого на її виконання бойового розпорядження керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 від 24.08.2014 № 10, військова частина п/п В0120 мала перейти в оперативне підпорядкування сектору «Б» у районі виконання бойового завдання. Зазначені рішення у той же день о 23 годині 40 хвилин були доведені командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_2 засобами телефонного зв`язку.

Близько 11 години 26 серпня 2014 року, після отримання зазначених бойових розпоряджень керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 , підполковник ОСОБА_2 разом з підлеглим йому особовим складом, в тому числі старшим лейтенантом ОСОБА_1 , залишив місце несення служби, виїхав колоною на автомобільному транспорті із зони виконання бойових завдань у напрямку м. Запоріжжя, прямуючи до смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Під час прямування автомобільної колони із особовим складом військової частини п/п В0120 до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, близько 13 години 26 серпня 2014 року, поблизу блокпосту, який розташовувався на автомобільній дорозі «Оріхів – Запоріжжя», біля с. Степне Запорізького району Запорізької області, на відстані 7 км від м. Запоріжжя, майор ОСОБА_4 , який на той час виконував обов`язки начальника Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку, виконуючи обов`язки щодо відновлення та підтримання порядку і дисципліни серед особового складу вказаної військової частини, припинення правопорушення, що вчинялось військовослужбовцями цієї частини, діючи в межах повноважень, наданих йому відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», віддав наказ підлеглим військовослужбовцям відділення – військовослужбовцям Військової служби правопорядку старшому лейтенанту ОСОБА_5 , сержанту ОСОБА_6 та солдату ОСОБА_7 заблокувати рух колони автомобільного транспорту вказаної військової частини шляхом перегородження проїзної частини дороги службовим автомобілем УАЗ-3151, військовий номер НОМЕР_1 , що останні виконали та продовжували її блокувати до близько 21 години 26 серпня 2014 року.

Під час вказаної зупинки колони, у період близько з 19 до 21 години 26 серпня 2014 року, старший лейтенант ОСОБА_1 , бажаючи продовжити рух автоколони до смт. Делятин Івано-Франківської області, будучи невдоволеним наведеними законними діями військовослужбовців Військової служби правопорядку, які виконували покладені на них обов`язки з військової служби щодо блокування автомобільної колони військової частини п/п В0120, діючи умисно, всупереч інтересів служби, в порушення наведених вимог законодавства, підійшов до військовослужбовців Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку старшого лейтенанта ОСОБА_5 , сержанта ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 , які перебували поблизу службового автомобіля УАЗ-3151, військовий номер НОМЕР_1 , на початку автомобільної колони, та, вчиняючи опір їх законним діям, висунув їм вимогу розблокувати рух колони, а в разі відмови, пригрозив застосуванням ним та підлеглими йому військовослужбовцями військової частини п/п В0120, які перебували неподалік, фізичної сили, таким чином примушуючи зазначених військовослужбовців Військової служби правопорядку до порушення своїх службових обов`язків щодо відновлення правопорядку та припинення правопорушень.

На зазначені незаконні вимоги ОСОБА_1 , військовослужбовці Військової служби правопорядку відповіли відмовою та повідомили, що виконують покладені на них обов`язки військової служби на виконання наказу начальника Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку майора ОСОБА_4 .

Продемонструвавши дійсність своїх погроз, ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, підійшов до майора ОСОБА_4 , який знаходився неподалік, та діючи умисно, всупереч інтересів служби, в порушення наведених вимог законодавства, погрожуючи застосуванням ним та підлеглими йому за військовим званням військовослужбовцями військової частини п/п В0120 фізичної сили, висловив ОСОБА_4 , як військовослужбовцю, який виконував обов`язки військової служби, протиправну вимогу порушити свої службові обов`язки щодо відновлення правопорядку та припинення правопорушень, шляхом відання наказу військовослужбовцям Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку старшому лейтенанту ОСОБА_5 , сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 про розблокування руху колони автотранспорту військової частини п/п В0120.

Майор ОСОБА_4 , розуміючи реальність загрози застосування ОСОБА_1 та підлеглими йому військовослужбовцями фізичної сили, був змушений віддати наказ зазначеним військовослужбовцям Військової служби правопорядку про розблокування руху автомобільної колони.

Після розблокування колони військовослужбовцями Військової служби правопорядку, близько 21 години 26 серпня 2014 року військовослужбовці військової частини п/п В0120, в тому числі старший лейтенант ОСОБА_1 , автоколоною вирушили в напрямку м. Дніпропетровська, а у подальшому до смт. Делятин Івано-Франківської області.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем - командиром 1 роти охорони військової частини п/п В0120, 26 серпня 2019 року, у період близько з 19 до 21 години, перебуваючи поблизу блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів - Запоріжжя», біля с. Степне Запорізького району Запорізької області, на відстані 7 км від м. Запоріжжя, бажаючи продовжити рух автоколони до смт. Делятин Івано-Франківської області, будучи невдоволеним законними діями військовослужбовців Військової служби правопорядку, які виконували покладені на них обов`язки з військової служби щодо блокування автомобільної колони військової частини п/п В0120, діючи умисно, всупереч інтересів служби, в порушення вимог ст.ст. 29-32, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4-6, 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст.ст. 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», підійшов до військовослужбовців Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку старшого лейтенанта ОСОБА_5 , сержанта ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 , які перебували поблизу службового автомобіля

УАЗ-3151, військовий номер НОМЕР_1 , на початку автомобільної колони, та вчиняючи опір їх законним діям, висунув їм вимогу розблокувати рух колони, а в разі відмови, пригрозив застосуванням ним та підлеглими йому військовослужбовцями військової частини п/п В0120, які перебували неподалік, фізичної сили, таким чином примушуючи зазначених військовослужбовців Військової служби правопорядку до порушення своїх службових обов`язків щодо відновлення правопорядку та припинення правопорушень.

Одразу після цього, продемонструвавши дійсність своїх погроз, ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, підійшов до майора ОСОБА_4 , який знаходився неподалік, та, діючи умисно, всупереч інтересів служби, в порушення наведених вимог законодавства, погрожуючи застосуванням ним та підлеглими йому за військовим званням військовослужбовцями військової частини п/п В0120 фізичної сили, висловив ОСОБА_4 , як військовослужбовцю, який виконував обов`язки військової служби, протиправну вимогу порушити свої службові обов`язки щодо відновлення правопорядку та припинення правопорушень, шляхом відання наказу військовослужбовцям Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку старшому лейтенанту ОСОБА_5 , сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 про деблокування руху колони автотранспорту військової частини п/п В0120.

Майор ОСОБА_4 , розуміючи реальність загрози застосування ОСОБА_1 та підлеглими йому військовослужбовцями фізичної сили, був змушений віддати наказ зазначеним військовослужбовцям Військової служби правопорядку про розблокування руху автомобільної колони.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 по зміненому обвинуваченні вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, подав заяву в якій просить закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, наслідки закриття кримінального провадження із зазначених мотивів йому роз`яснені.

Захисники Зоренко О.В. та Клюба П.Р. в судовому засіданні просять про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.404 ч.1 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Прокурори вважають, що заяву обвинуваченого ОСОБА_1 слід задоволити, кримінальне провадження слід закрити у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення злочину минуло п`ять років.

Суд, роз`яснивши ОСОБА_1 суть зміненого йому обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об`єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позиції.

Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів.

Згідно п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

За вказаних обставин, наявні передбачені кримінальним законом підстави та умови для звільнення у зв`язку із закінченням строків давності, а тому суд вважає, що заява обвинуваченого підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.ст.284, 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє особу від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а провадження у справі закриває.

Відповідно до ст.12, 49 КК України, керуючись ст.286, ст.288, ст.372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.404 ч.1 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно нього на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України – закрити.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу ухвали в законну силу залишити раніше обрану у вигляді застави в розмірі 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень, яку після набрання ухвалою законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_8 відповідно до квитанції № 0810110 від 10.11.2014 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Н.І.Деркач