Рішення № 94642378, 19.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Справа № 915/1758/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця Смирнова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ),

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 4" (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Альфа-Щит", (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 69),

про: визнання дій незаконними та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном шляхом скасування вимоги,

за участі представників:

від позивача: Іванова Н.М., згідно ордера

Терещенко М.Г., згідно ордера

від відповідача: Іванцов І.А., згідно довіреності

від 3 особи, не з`явився

Слухач: ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2018 року фізична особа-підприємець Смирнов Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.12.2018 (вх. № 16734/18) до відповідача - міської лікарні № 4, в якій просить суд:

1) визнати дії посадових осіб міської лікарні № 4 міста Миколаєва, які полягають у виданні вимоги про заборону проникнення та перебування фізичної особи-підприємця Смирнова Дмитра Володимировича на територію міської лікарні №4 - незаконними;

2) зобов`язати посадових осіб міської лікарні № 4 усунути перешкоди у користуванні фізичною особою-підприємцем Смирновим Дмитром Володимировичем належній йому на праві власності нежитловій будівлі бюро ритуальних послуг загальною площею 86,3 кв.м., що складається з нежитлової будівлі літ. Б5 та знаходиться за адресою: вул. Адмірала Макарова, 1/2, в м. Миколаєві, Миколаївської області, шляхом скасування вимоги посадових осіб міської лікарні № 4 міста Миколаєва про заборону проникнення та перебування на території міської лікарні № 4.

Ухвалою суду від 17.12.2018 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.01.2019 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 31.01.2019 о 10 год. 50 хв., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

Ухвалою суду від 31.01.2019 задоволено клопотання відповідача за вих. №92 від 30.01.2019, підготовче засідання відкладено на 25 лютого 2019 року об 11.30 год. з повідомленням учасників справи, поновлено відповідачеві процесуальний строк для подання відзиву, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 25.02.2019 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження, продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 11 березня 2019 року о 10.00 год., відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву.

06.03.2019 представником відповідача подано до господарського суду відзив від 06.03.2019, а також заяву від 06.03.2019 про поновлення відповідачеві процесуального строку на подачу відзиву у справі, з доказами надіслання копії відзиву та копії заяви з доданими до них документами позивачеві.

Відзивом від 06.03.2019 відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в позові в повному обсязі.

Заперечення обґрунтовано тим, що позивач з 11.11.2010 тривалий час орендував на території міської лікарні №4 нерухоме майно площею 105,9 кв.м - для ведення ритуальних послуг. Строк дії вказаного договору оренди закінчився 13.01.2018, отже підстав для здійснення господарської діяльності ФОП Смирнова Д.В. на території міської лікарні №4 немає. Лікарнею 25.01.2018 та 26.01.2018 було надіслано повідомлення орендарю про його обов`язок звільнити орендовані нежитлові приміщення загальною площею 105.9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1 та провести взаєморозрахунки на дату передачі орендодавцю приміщень.

Ухвалою суду 11.03.2020 провадження у справі №915/1758/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №487/1585/19 за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Смирнова Дмитра Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міська лікарня №4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майно, яка розглядається Заводським районним судом міста Миколаєва.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 11.06.2019 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2019 року у справі №916/1758/18 залишено без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смирнова Дмитра Володимировича - без задоволення.

Ухвалою суду від 04.11.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 30 листопада 2020 року об 10:30.

26.11.2020 представником відповідача подано суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 30.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 21 грудня 2020 року о 09:50.

21.12.2020 представником позивача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

21.12.2020 судом оголошено перерву у судовому засіданні 22.12.2020 об 11:00 год.

22.12.2020 представником позивача подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів: копії договору оренди нежитлових приміщень від 16.03.2019 та копії акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 16.03.2019.

Ухвалою від 22.12.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 26.11.2020 про закриття провадження у справі, а також відмовлено у задоволені клопотання представника позивача від 17.12.2020 про зупинення провадження у справі.

22.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 19 січня 2021 року о 15:00.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 19.01.2021 представники позивача підтримують позовні вимоги в повному обсязі, вважають, що відповідачем порушено право позивача на користування спірними приміщеннями, яке витікає з договору оренди від 16.03.2019, звертають увагу суду на те, що 11.03.19 позивачем до суду було подане клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами дій відповідача при поданні відзиву та просять не враховувати обставини викладені у відзиві через порушення строку на його подання.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Керуючись даним принципом, господарський суд не може надавати необґрунтовану перевагу тій чи іншій стороні в доведенні своїх тверджень. В тому числі, допускаючи здійснення тих чи інших процесуальних дій поза межами строків, встановлених законом.

Статтею 13 ГПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою цієї норми встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарський суд вважає обґрунтованим клопотання представників позивача про наявність підстав для того, щоб при постановленні рішення суду не враховувати відзиву відповідача від 06.03.2019 (а.с. 149-153), внаслідок допущення останнім при його поданні дій, які містять ознаки зловживання своїми процесуальними правами та подання тверджень, що не відповідають обставинам справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Альфа-Щит» правом участі у судовому засіданні не скористалось, письмових пояснень стосовно суті спору суду не надала.

Ухвали суду від 01.02.2020 та від 23.12.2020 надіслані на адресу третьої особи та отримані адресатом, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 15-16, 104,110, 135, 137).

Ухвали суду від 08.01.2019 та від 04.11.2020 надіслані на адресу третьої особи та повернуті поштовим відділенням без вручення з довідкою «за закінченням встановленого строку зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Господарським судом, з урахування принципу диспозитивності, не вирішується при розгляді цього спору питання про залучення нового власника спірних приміщень в якості третьої особи, враховуючи відсутність відповідних клопотань заінтересованих осіб та відсутність в матеріалах справи доказів, з яких витікало б, що перешкоди, про усунення яких йдеться в даному позові, розповсюджуються і на цю особу, а отже, що рішення в цій справі могло б, таким чином, вплинути на її права та законні інтереси.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Предметом позову у даній справі є визнання дії посадових осіб відповідача незаконними та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні позивачем належною йому на праві власності нежитловою будівлею бюро ритуальних послуг за адресою: м. Миколаїв, вул. Макарова адмірала, буд. Ѕ.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами.

11 листопада 2010 року між ФОП Смирновим Дмитром Володимировичем та міською лікарнею №4 було укладено договір оренди №112, яким ФОП Смирнову Д.В. передано в строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване у будівлі харчоблоку із котельною та наземною частиною переходу міської лікарні №4 з збільшеною площею до 105,9 кв.м, на підставі розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради №465-р від 11.11.09 за адресою: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1, вартість якого визначена сумою 137512,00 грн. Загальна сума приміщення становить 180879,00 грн. Майно передається в оренду для ведення ритуальних послуг (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 10.1. цей Договір укладено строком на 3 роки - по 01.11.2013.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

02.12.2011 Смирнову Дмитру Володимировичу виконкомом Миколаївської міської ради видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право приватної власності на нежитлову будівлю бюро ритуальних послуг за адресою: м. Миколаїв, вул. Макарова адмірала, буд. Ѕ.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис №17335758 від 02.11.2016 про держану реєстрацію права власності за Смирновим Дмитром Володимировичем на підставі свідоцтва про право власності САЕ 494798 від 02.12.2011.

13.01.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення, яким на підставі п.10.6 Договору оренди №112 від 11.11.2010 продовжено термін дії договору №112 від 11.11.2010 строком на 1 рік. Строк дії договору 13.01.2017 до 13.01.2018.

Договір та Додаткову угоду до нього підписано та скріплено печатками сторін.

27.09.2018 головним лікарем міської лікарні №4 видано розпорядження ТОВ «Агенція безпеки «Альфа-Щит» за вих. №627 з вимогою звернути увагу на несанкціоноване проникнення та перебування Смирнова Д.В. на території лікарні.

В процесі розгляду цієї справи, господарським судом встановлено такі обставини.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21.10.2020 у справі №487/1585/19 задоволено апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області, скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.03.2020 та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Смирнова Дмитра Володимировича про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майно, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності серія та номер САЕ 494798 від 02.12.2011 на нежитлову будівлю бюро ритуальних послуг, розташовану по вул. Адмірала Макарова, Ѕ у м. Миколаєві.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №232388269 від 13.11.2020 право власності на нежитлову будівлю бюро ритуальних послуг загальною площею 86,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Макарова адмірала, буд.1/2 , нежитлова будівля літера - Б {5}зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування №144 від 15.03.2019, номер запису 30711322 ( т.2, а.с. 80).

Отже, станом на момент вирішення цього спору право власності на приміщення, щодо яких позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні, належить іншій особі.

16.03.2019 між ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Смирновим Дмитром Володимировичем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення - бюро ритуальних послуг, розташоване у м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова , Ѕ, загальною площею 86,3 кв.м. (літера - Б {5}, яке відповідно до Договору дарування нежитлової будівлі від 15 березня 2019 року належить Прилепській О.В. (т.2, а.с.123).

Нежитлове приміщення передано за актом прийняття-передачі від 16.03.2019 (т.2, а.с.124).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Враховуючи обставини, які витікають з постанови Миколаївського апеляційного суду від 21.10.2020 у справі №487/1585/19 та укладенного між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем Смирновим Дмитром Володимировичем договору від 16.03.2019 про оренду нежитлових приміщень (т.2, а.с. 123), суд при винесенні цього рішення в першу чергу керується такими міркуваннями.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 13 ГПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою цієї норми встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

З наведених вище обставин витікає, що підстави позову, поданого ФОП Смирновим Дмитром Володимировичем, зокрема, обставини володіння ним як власником майном, щодо якого виник цей спір про усунення відповідних перешкод, на момент постановлення рішення не існують.

Разом з тим, позивачем в підготовчому провадження заяви про зміну підстав позову не подано.

За таких умов, нові підстави, у зв`язку з якими позивач вважає порушеним своє право, не підлягають розгляду господарським судом в межах цієї справи.

При цьому господарський суд відзначає, що і предмет позову в частині позовних вимог про зобов`язання посадових осіб відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, не відповідає обставинам справи, оскільки містить посилання на належність спірного майна позивачеві на праві власності.

Відповідного клопотання про зміну предмету позову позивачем у встановлені ст. 46 ГПК України строки не подано.

Крім того, господарський суд звертає увагу на положення норм статей 15 та 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З наведених норм витікає, що судовому захисту підлягає тільки те право особи, яке було порушене і за захистом якого відповідна особа звернулась до суду.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому суд відзначає, що право власності та право користування за своєю цивільно-правовою природою не є тотожними,

Захист права власника майна від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, врегульовано ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Водночас, захист речового права на чуже майно врегульовано статтею 396 ЦК України і передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, право власника майна, на захист якого було подано цей позов не є тотожним праву користування цим майном, яке належить позивачеві станом на момент вирішення спору, позивач як титульний володілець майна не є правонаступником прав його власника.

Це означає, що у позивача станом на момент постановлення судового рішення, відсутнє саме те право, на захист якого було подано позов, що з урахуванням наведеного вище, є підставою для відмови в задоволенні поданого позову.

Отже, суд констатує відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець Смирнов Дмитро Володимирович ( АДРЕСА_1 ),

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 4" (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Альфа-Щит", (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 69).

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Суддя В.О.Ржепецький