Ухвала суду № 94642365, 21.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

21 січня 2021 року Справа № 915/916/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Астахової С.І.,

представники учасників справи: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства “ПАУЕРЛЮКС” (69095, м.Запоріжжя, вул.Залізнична, буд. 1-В, ідентифікаційний код 25222641)

в особі представника адвоката Семенова Максима Вячеславовича (адвокатське об`єднання “ЛЕГЕС” 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34А, прим. 48)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

На розгляді Господарського суду Миколаївської області перебувала справа за позовом Приватного підприємства “ПАУЕРЛЮКС” (далі – ПП “ПАУЕРЛЮКС”) про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі – ВП “Южно-Українська АЕС”) заборгованості в розмірі 10320,00 грн. за договором постачання товару № 53-123-01-19-05216 від 20.03.2019, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2020, яке набрало законної сили 04.01.2021, позов задоволено повністю; стягнуто з ВП “Южно-Українська АЕС” на користь ПП “ПАУЕРЛЮКС” заборгованість в сумі 10320,00 грн., а також судовий збір в сумі 2102,00 грн.

28.12.2020 на адресу суду від ПП “ПАУЕРЛЮКС” надійшла заява (вх. № 16672/20) про повернення витрат на правову допомогу у справі № 915/916/20, в якій позивач просить поновити йому процесуальний строк для подання заяви про повернення витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у справі №915/916/20 у розмірі 1000,00 грн.

До вказаної заяви позивачем додано, зокрема, копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2020, додаткової угоди № 1 від 15.06.2020 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2020, рахунку № 02/07 від 02.07.2020 на суму 1000,00 грн., акту приймання передачі наданих послуг від 02.07.2020 про надання адвокатським об`єднанням “ЛЕГАС” позивачу послуг щодо вивчення матеріалів та підготовлення позову до ВП “ЮУАЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” про стягнення заборгованості за договором № 53-123-01-20-05216 від 20.03.2019, платіжного доручення №2316 від 03.07.2020 на суму 1000,0 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2021 розгляд вказаної заяви було призначено на 21.01.2021 о 15:30.

21.01.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача б/н від 20.01.2021, в якому ВП “Южно-Українська АЕС” у зв`язку з карантинними заходами просить розглянути справу за відсутності представника відповідача, надавши оцінку доказам, які підтверджують витрати на правову допомогу у даній справі.

Сторони в судове засідання 21.01.2021 явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, що в силу приписів ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) не є перешкодою для вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 21.01.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач при зверненні до суду, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України та ч. 1 ст. 124 ГПК України, зазначив, що розмір судових витрат позивача попередньо складається з суми судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (за вивчення матеріалів та підготовки позовної заяви), надавши суду відповідний розрахунок, зазначивши, що документи на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані під час розгляду справи.

Разом з тим, позивач в судове засідання 03.12.2020 не з`явився та до прийняття судом рішення від 03.12.2020 у даній справі не заявив суду про те, що ним будуть подані відповідні докази у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, підстави заяви (клопотання, заперечення).

Між тим, суд зазначає, що позивач з моменту відкриття провадження у справі – 13.07.2020 року та до моменту прийняття рішення – 03.12.2020 року, не надав доказів понесення витрат на правничу допомогу, що свідчить про недотримання позивачем порядку подання відповідних доказів понесення судових витрат.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, – встановлюються судом.

Згідно ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

У відповідності до ст. 118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що під час розгляду справи, позивачем не подано доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та до закінчення судових дебатів у справі не заявлено про неможливість подати такі докази з поважних причин у відповідний строк та намір подати відповідні докази після ухвалення судового рішення протягом строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, ч. 1 ст. 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, ч. 1 ст. 221, ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що про намір подати докази понесення судових витрат сторона може повідомити до закінчення певної стадії судового процесу – дебати та не передбачає можливості подання відповідної заяви після закінчення такої стадії. При цьому, суд також не може взяти до уваги вказану позивачем причину пропущення строку для подання зазначеної заяви – відсутність його представника в судовому засіданні, оскільки відповідна обставина ніяким чином не заважала повідомити про намір подати докази після ухвалення рішення.

Таким чином, заява позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про повернення витрат після ухвалення рішення у справі не підлягає задоволенню.

Оскільки докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу не подані у встановлений строк до закінчення судових дебатів і позивач у встановлений строк не повідомив про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

За таких обставин, заява позивача про повернення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. залишається судом без розгляду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 119, 129, 233-235, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства “ПАУЕРЛЮКС” про поновлення процесуального строку для подання заяви про повернення витрат на правову допомогу.

2. Заяву Приватного підприємства “ПАУЕРЛЮКС” про повернення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.01.2021.

Суддя В.С. Адаховська