Рішення № 94642235, 04.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 справа № 914/4160/14(914/911/19)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , с. Довге, Дрогобицький район, Львівська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів

про: стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати

у межах справи про банкрутство № 914/4160/14

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро», м. Червоноград Львівської області

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801)

Суддя В.М.Артимович,

секретар судового засідання О.П. Іванило

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Ухвалою суду від 15.05.2019 (суддя Цікало А.І.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.06.2019 (суддя Цікало А.І.) справу № 914/911/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати передано для розгляду в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2019 справу № 914/911/19 передано на розгляд судді Артимовичу В.М., в провадженні якого перебуває справа№ 914/4160/14за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» пробанкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівськийцелюлозно-паперовий комбінат».

07.11.2019 та 24.01.2020 від позивача надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог.

01.04.2020 від ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» надійшов відзив на позовну заяву.

14.04.2020 позивачем на розгляд суду подано відповідь на відзив ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Ухвалою суду від 10.07.2020 справу № 914/911/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати прийнято до провадження в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, присвоєно справі номер провадження 914/4160/14(914/911/19), підготовче засідання призначено на 02.09.2020.

Ухвалою суду від 02.09.2020 заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 04.11.2019 р. та від 29.01.2020 р. прийнято до розгляду в частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; підготовче засідання відкладено на 16.09.2020.

07.09.2020 від позивача на розгляд суду надійшло клопотання про відмову в задоволенні вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

16.09.2020 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів: копій платіжних доручень про утримання військового збору та податків із зарплати позивача; копії довідки Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про проведення платежів на загальну суму 135492,79 грн на користь ОСОБА_1 . У клопотанні зазначено, що дані докази отримані від Жидачівського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України засобами електронної пошти 15.09.2020. Вказано, що у зв`язку із карантинними заходами працівники бухгалтерії ПАТ «ЖЦПК» працювали у віддаленому режимі, а бухгалтер, який відповідає за нарахування зарплат - на лікарняному. Тому раніше не було можливості надати відповідні докази.

Ухвалою суду від 16.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.10.2020.

Ухвалою суду від 07.10.2020 закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу № 914/4160/14(914/911/19) до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкладено розгляд справи на 21.01.2021.

16.01.2021 відповідачем подано міркування щодо затягування розгляду справи по суті, оскільки вважає, що будь-які міркування представника відповідача щодо огляду в судовому засіданні інших справ на предмет збирання та дослідження доказів суперечать процесуальним нормам та є зловживанням процесуальним правом.

21.01.2021 представником відповідача подано додаткові пояснення (відзив підсумковий), в якому просить застосувати строк позовної давності.

В судове засідання 21.01.2021 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

1.Описова частина рішення.

1.1. Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щовсупереч вимогам ст. ст. 94, 97, 115 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відповідачем невчасно виплачено нараховану заробітну плату, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що з 28.09.2010 р. по 30.06.2016 р. ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах, займаючи посади юрисконсульта - начальника юридичного відділу комбінату. В зв`язку з постійною невиплатою заробітної плати позивач з власної ініціативи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України розірвав з відповідачем трудовий договір, про що 30.06.2016 р. підписано наказ №33к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту). Проте, в день звільнення позивачу не виплачено заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період з 01.03.2015 по 30.06.2016.

Згідно з довідкою б/н, б/д, виданої ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», заборгованість по заробітній платі становила станом на 30.06.2016 року 119949.34 грн. Протягом 2017-2019 років чиста заборгованість по заробітній боржником була виплачена. Однак, позивач стверджує, що не було проведено та виплачено компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що з вини відповідача позивачу не виплачено всіх належних сум, 10.04.2019 року він письмово звертався до відповідача з вимогою про виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (копія листа додається). Однак, така виплата здійснена не була.

Позивач зазначає, що розрахунок здійснено на підставі довідки б/н, б/д, виданої ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». З врахуванням положень чинного законодавства, що регулює зобов`язання відповідача щодо виплати працівникові компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, та фактичних періодів виплати частин заробітної плати (вибірка додається) заборгованість відповідача становить135492,79 грн.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві зазначено, щоу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відтак, вказує, що Кодекс законів про працю України розмежував спори про виплату заробітної плати та інші трудові спорі постановивши, що перші мають необмежений строк позовної давності, а другі - 3 місяці.

Стверджує, що питання, яке піднімає ОСОБА_1 у позовній заяві стосується індексації заробітної плати, яке регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв`язку із порушенням їх виплати», а, отже, така індексація не входить до структури заробітної плати та на неї не розповсюджується норма, згідно якої працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати є обмеження будь-яким строком.

Однак, відповідач у своєму підсумковому відзиві зазначає, що вимога про виплату індексації заробітної плати не є безмежноюв часі та вважає, що до такої вимоги слід застосовувати загальну позовну давність - три роки (ст. 257 ЦКУ). Відтак, початок позовної давності щодо вимого ОСОБА_1 повинен рахуватися щодо кожної невиплати заробітної плати окремо, починаючи з того часу коли позивач взнав про невиплату йому заробітної плати. Тому, враховуючи строки позовної давності щодо кожної помісячної індексації заробітної плати, відповідач визнає, що ОСОБА_1 належиться до виплати компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати лише за травень та червень 2016 року.

Також у відзивах відповідач просить застосувати строк позовної давності - три місяці до вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Зазначає, що середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні належиться розраховувати з 23.01.2019 по 27.02.2019.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

З 28 вересня 2010 року по 30 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував з ВАТ - ПАТ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" в трудових відносинах, займаючи посаду юрисконсульта - начальника юридичного відділу комбінату.

У зв`язку з постійною невиплатою заробітної плати позивач з власної ініціативи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України розірвав з відповідачем трудовий договір, про що 30.06.2016 підписано наказ №33к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту).

При звільненні з роботи з позивачем не проведено остаточного розрахунку.

Те, що на день звільнення позивача 30 червня 2016 року існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за попередні періоди роботи та те, що при звільнені відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, підтверджується наявною у справі довідкою б/н та б/д, виданою відповідачем - ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", згідно з якою заборгованість перед ОСОБА_1 , яка виникла по виплаті заробітної плати за період з березня 2015 р. по червень 2016 р. (включно) станом на 01.07.2016 року складає 119949,34 грн. В довідці також зазначено, що середньоденна заробітна плата на дату звільнення складає 533,56 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2017 у справі № 914/347/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 914/347/17, стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132926 грн. 99 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті), а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 167537 грн. 84 коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/589/18 стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 20.10.2017 по 03.05.2018 у розмірі 71497,04 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 у справі № 914/1415/18 стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 04.05.2018 по 04.09.2018 у розмірі 44811 грн. 20 коп.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2288/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2018 р. по 22.01.2019 р. у розмірі 51221 грн. 76 коп.

Нарахована позивачу заробітна плата виплачена відповідачем невчасно, внаслідок чого позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою з проханням стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати.

Розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати здійснено позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати».

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.09.2010 по 30.06.2016 перебував з ВАТ - ПАТ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" в трудових відносинах, займаючи посаду юрисконсульта - начальника юридичного відділу комбінату.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності зі ст.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 за період з березня 2015 року по червень 2016 року нараховано 119949,34 грн заробітної плати, що підтверджується довідкою б/н, б/д, виданої ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2017 у справі № 914/347/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 914/347/17, стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132926 грн. 99 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті), а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 167537 грн. 84 коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2018 у справі № 914/589/18 стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 20.10.2017 по 03.05.2018 у розмірі 71497,04 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 у справі № 914/1415/18 стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 04.05.2018 по 04.09.2018 у розмірі 44811 грн. 20 коп.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/2288/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2018 р. по 22.01.2019 р. у розмірі 51221 грн. 76 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач стверджує, що відповідачем невчасно виплачено нараховану заробітну плату, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Як зазначено позивачем та вбачається з долученоївідповідачем до матеріалів справи довідки Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" від 28.03.2019 №170, нарахована позивачу заробітна плата, виплачена з порушенням строків для її виплати.

Компенсація проводиться відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка включає: основну заробітну плату (винагорода за виконану роботу); додаткову заробітну плату (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці - доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. ст. 2 та 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід до уваги не береться).

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. А відповідно до ст. 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці`структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати.

По суті, індексація є складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати. Отже, за її невиплату роботодавець несе відповідальність як за невиплату заробітної плати, а працівник, у свою чергу, може звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому суми індексації.

У частині 2 статті 233 КЗпП Українизазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зі системного аналізу вказаної норми трудового законодавства слідує, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечують сторони, остаточний розрахунок по нарахованій згідно довідки ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» основній заробітній платі з ОСОБА_1 було проведено 28.02.2019.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з врахуванням заяви позивача про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог, сума компенсації, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 135492,79 грн. Вирішуючи позов щодо компенсації частини втраченої заробітної плати, суд виходить із розрахунків нарахованої, але своєчасно невиплаченої заробітної плати та законодавства, яке регулює зазначені правовідносини.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, вважає, що з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» слід стягнути на користь позивача 135492,79 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт несвоєчасного розрахунку з позивачем по виплаті заробітної плати, а лише відповідач просить застосувати до вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати загальний строк позовної давності - три роки. Відповідач стверджує, що питання, яке піднімає ОСОБА_1 у позовній заяві стосується індексації заробітної плати, яке регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв`язку із порушенням їх виплати», а отже, така індексація не входить до структури заробітної плати та на неї не розповсюджується норма, згідно якої працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати є обмеження будь-яким строком.

Щодо вказаних тверджень відповідача суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 роз`яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці, та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16). Тобто до заробітної плати відноситься також і компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати.

Що стосується заперечень відповідача у відзивах щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд звертає увагу відповідача, що така вимога не є предметом розгляду у межах даного провадження.

Так, 07.11.2019 та 24.01.2020 від позивача надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких ОСОБА_1 просивстягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати на суму 135492,79 грн, а також стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.01.2019 по 23.01.2020 на суму 133390,00 грн.

Однак, ухвалою суду від 02.09.2020 у даній справі заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 04.11.2019 р. та від 29.01.2020 р. прийняті до розгляду в частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.В ухвалі зазначено, що вимога позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на суму 133390,00 грн жодним чином не пов`язана, ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції, та є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, а позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір в сумі 2032,39 грн. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки сторони в судове засідання 21.01.2021 не з`явилися, рішення складено та підписано 04.02.2021.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00278801) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 135492,79 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00278801) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2032,39 грн.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя В.М. Артимович