Рішення № 94635174, 04.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року справа № 580/4783/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська ЗТК” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська ЗТК” (далі-позивач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Черкаській області (далі-відповідач) від 22.10.2020 №1787-п “Про проведення фактичної перевірки”.

Позов мотивовано тим, що спірний наказ прийнятий відповідачем протиправно, без наявності визначених Податковим кодексом України підстав. Зазначає, що передумовою проведення фактичної перевірки може бути лише отримана податковим органом інформація про порушення платником податків вимог законодавства. Однак, спірний наказ не містить такої інформації, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. З цього приводу просив врахувати практику Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, від 18.12.2018 у справі №820/4895/18 та від 08.09.2020 у справі №640/21536/19. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

23.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що спірний наказ прийнятий на реалізацію листа ДПС України від 03.09.2020 №15477/7/99-00-09-02-03-07 щодо запобігання обігу підакцизних товарів. При цьому у спірному наказі зазначено підстави та мету перевірки.

Ухвалою від 24.12.2020 суд продовжив на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк розгляду справи.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 22.10.2020 №1787-п доручено провести фактичну перевірку ТОВ “Одеська ЗТК” за місцями фактичного провадження діяльності, тривалістю 10 діб з 26.10.2020 за період діяльності з 01.07.2019 до 04.11.2020.

Метою проведення перевірки визначено дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності.

Підставою проведення фактичної перевірки позивача у наказі вказано підп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1. ст.20, підп 75.1.3 п.75.1 ст.75, підп. 80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірному наказу, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною перевіркою згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Вона здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Виключний перелік підстав для здійснення фактичної перевірки визначений п.80.2 ст.80 ПК України.

Одна з таких підстав, посилання на яку міститься у спірному наказі, визначена підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, якою встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у цьому рішенні зазначив, що законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Суд врахував що, спірний наказ винесений на підставі листа Державної податкової служби України від 03.09.2020 №15477/7/99-00-09-02-03-07, яким доручено головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, Офісу великих платників податків ДПС провести перевірки суб`єктів господарювання згідно з переліком з метою запобігання випадкам порушень чинного законодавства у сфері обігу пального відповідно до рішення Колегії ДПС України від 14.08.2020 №447 «Про підсумки роботи органів ДПС за січень-червень 2020 року» та на виконання наказу від 21.08.2020 №447 «Про підсумки роботи органів ДПС за січень-червень 2020 року» щодо низького рівня охоплення фактичними перевірками суб`єктів господарювання з незначним виторгом та вжиття невідкладних заходів з організації інвентаризації суб`єктів господарювання. В додатку до зазначеного листа позивач вказаний під номером 148.

Суд зауважує, що наведена у вказаному листі інформація є загальною щодо та не вказує на будь-які порушення законодавства позивачем та норми податкового законодавства, які можливо порушені платником податків.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

Як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

У постанові від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган не довів наявність підстав в розумінні підп.80.2.5 п.8.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки, що обумовлює скасування наказу про проведення фактичної перевірки, як протиправного.

Також, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки не відповідає вимогам встановленим ПК України з підстав недотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки, зокрема оформлення наказу про її проведення з дотриманням абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України.

Крім того, суд врахував, що у листі Державної податкової служби України від 03.09.2020 №15477/7/99-00-09-02-03-07 доручено головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, Офісу великих платників податків ДПС результати проведення перевірок надати у термін до 28.09.2020 згідно з переліком 1 та до 05.10.2020 згідно з переліком 2.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 18 травня 2018 року у справі №813/3977/16 фактичний контроль не може бути безмежним у часі призначення та проведення перевірки. Належний ефект, що може бути досягнутий від проведення такої перевірки залежить від своєчасного опрацювання такої інформації.

Верховний Суд у вказаному рішення погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги листа не можуть мати наслідком винесення оскаржуваного наказу про проведення фактичної перевірки, бо він прийнятий поза межами встановленого строку для проведення такого відпрацювання суб`єктів господарювання, та як наслідок, у відповідача були відсутні правові підстави визначені підп. 80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Зважаючи, що вищевказаним листом передбачено кінцевий термін надання результатів перевірок до 05.10.2020, а спірний наказ прийнятий 22.10.2020 і ним передбачено проведення фактичної перевірки позивача тривалістю 10 діб з 26.10.2020, суд дійшов висновку, що він прийнятий поза межами встановленого строку для проведення перевірки.

Врахувавши викладе, суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнятий не у спосіб та порядку, що передбачені вимогами чинного законодавства. Тому він є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд врахував таке.

07.12.2020 позивач подав суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 14000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Договором про надання правової допомоги від 30.01.2020 №30/01/20-1, актом приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2020 підтверджується залучення позивачем для вирішення його спору судом професійної правничої допомоги адвоката.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

30.12.2020 представник відповідача надав суду відзив в частині вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому просив відмовити у їх стягненні з огляду на необґрунтованість та неспівмірність.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Платіжним дорученням від 04.12.2020 №1947 підтверджується сплата позивачем адвокатським бюро «Юрія Ярмолінського» коштів в сумі 9000,00 грн.

Вищевказаний договір про надання правової допомоги, укладений позивачем з адвокатським бюро «Юрія Ярмолінського», стосується надання позивачу юридичних послуг.

Відповідно до акта приймання-передачі від 03.12.2020 позивачу надані послуги на суму 14000,00 грн. із вироблення правової позиції, складання позовної заяви, вивчення відзиву та написання відповіді на відзив.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Процесуальні документи у справі є однотипними, а правова позиція у подібній категорії справ висловлена Верховним Судом за результатами розгляду справ, зокрема, №640/21536/19, №520/12028/18, №813/3977/16.

Отже, складання процесуальних документів не потребує значної затрати часу.

Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму 14000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного, та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку, що стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська ЗТК” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 22.10.2020 №1787-п “Про проведення фактичної перевірки”.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 43142920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська ЗТК” (18016, м. Черкаси, вул.Припортова, буд.42/1, оф.56, код ЄДРПОУ 39390495) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель