Рішення № 94634007, 04.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4729/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотку з 90 % до 50 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 % від винагороди працюючого на відповідній посаді діючого судді, зазначеної у довідці Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з вересня 2017 року є суддею у відставці Апеляційного суду Луганської області, перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 листопада 2017 року № 4755 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 22 вересня 2017 року.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 10 травня 2018 року № 850009, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 812/166/18, позивачу перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з розміру 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Позивач отримувала щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. У зв`язку зі зміною з 01 січня 2020 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ “Про судоустрій та статус суддів” (далі Закон № 1402-VІІІ).

05 березня 2020 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, враховуючи суддівську грошову винагороду діючого судді. До заяви позивачем додано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Луганським апеляційним судом 05 березня 2020 року за № 108, згідно з якою станом на 19 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 196537,00 грн.

08 травня 2020 року позивачем отримано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року № 2576/2020, яким повідомлено про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року № 2576/2020 ( ОСОБА_1 ) про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Після набрання чинності рішенням суду на звернення позивача від 01 жовтня 2020 року остання отримала лист відповідача від 07 жовтня 2020 року, до якого надано протокол перерахунку від 06 жовтня 2020 року, з яких позивачу стало відомо, що відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою від 05 березня 2020 року № 108, виданої Луганським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Оскільки в рішенні суду відсоток суддівської винагороди для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не зазначено, як слідує із протоколу від 06 жовтня 2020 року, перерахунок відповідачем проведено з урахуванням пункту 3 статті 142 Закону № 1402-VIII у розмірі 50 % від розміру зазначеної у довідці суддівської винагороди, а не 90 %, які були визначені самим же відповідачем при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 812/166/18.

Після дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та ухвалення 16 червня 2020 року Верховним Судом рішення у зразковій справі № 620/1116/20 право позивача на здійснення після 18 лютого 2020 року перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є беззаперечним.

Це право закріплене рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20, що набрало законної сили. Рішенням суду встановлено, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, і відповідно до довідки, виданої 05 березня 2020 року Луганським апеляційним судом за № 108, розмір суддівської винагороди при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 196537,00 грн, в тому числі: посадовий оклад 115610,00 грн, доплата за вислугу років (70 %) 80927,00 грн.

На даний час це право є реалізованим. Відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у розмірі, встановленому частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Разом з тим позивач вважає протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, дії відповідача щодо зменшення її відсотку з 90 % до 50 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при здійсненні 06 жовтня 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 24 грудня 2020 року за вхідним реєстраційним № 52757/2021 подало відзив на позовну заяву від 21 грудня 2020 року № 1216-06-8/20, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 66-68).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20 відповідачем 06 жовтня 2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року складає 50 % від 196537,00 грн, тобто 98268,50 грн. Поточна виплата нарахована на основну відомість листопада 2020 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», день виплати – 22. Заборгованість за період з 19 лютого 2020 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 378774,24 грн включена до реєстру судових рішень згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1 “Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою”, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641, та буде виплачена при відповідному фінансуванні, про що повідомлено позивача листом від 07 жовтня 2020 року № 286-293/П-02/8-1216/20 на її звернення від 01 жовтня 2020 року.

При цьому, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20 не містить зобов`язань про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 %.

Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивач звернулась до відповідача з заявою від 01 жовтня 2020 року про виконання судового рішення. Зазначену заяву розглянуто в порядку Закону України “Про звернення громадян”. Однак за своєю формою і, головне за змістом, заява позивача вочевидь, не містить відомостей, що необхідні для заяв такого виду і вказані у додатку № 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі – Порядок № 3-1). З заявою встановленого зразка позивач до відповідача не зверталась та рішення з цього приводу відповідачем не приймалося. Подання іншого за формою та змістом письмового документа з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно такого перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому для застосування 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає жодних підстав, оскільки такий розмір був передбачений Законом № 2453-VI, який втратив чинність. Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці одночасно складові, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання.

Також відповідач вважає, що відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час перерахунку враховувати довідку Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, оскільки такий обов`язок вже покладений на відповідача рішенням суду у справі № 360/2731/20. На момент розгляду цієї справи та прийняття рішення обов`язок із врахування вказаної довідки відповідачем виконаний, а спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Користуючись правом на подання заяв по суті справі позивачем подана відповідь на відзив від 28 грудня 2020 року б/н (арк. спр. 72-78).

Ухвалою від 08 грудня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 45-47).

Ухвалою від 11 січня 2021 року судом призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 січня 2021 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18, І поверх, зала судових засідань № 3, та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у строк до 25 січня 2021 року надати суду в належним чином засвідченій копії з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) рішення (протокол, розпорядження) про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та рішення (протоколи, розпорядження тощо), прийняті за наслідками набрання законної сили рішеннями Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 812/166/18 (арк. спр. 80-81).

Судове засідання, призначене на 28 січня 2021 року об 11 год. 00 хв. перенесено на 04 лютого 2021 року на 15 год. 00 хв. через відсутність електроенергії в будівлі Луганського окружного адміністративного суду (арк. спр. 98, 103).

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 99, 100, 101, 102), позивач в позовній заяві від 03 грудня 2020 року б/н просила розглянути справу за її відсутності (арк. спр. 1-14). Представник відповідача причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є суддею Апеляційного суду Луганської області у відставці, про що свідчать рішення Вищої ради юстиції від 05 вересня 2017 року № 2624/0/15-17 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області у відставку”, посвідчення судді у відставці № 02739, та з 22 вересня 2017 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що свідчить розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 листопада 2017 року № 4755; щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22 вересня 2017 року складає 80 % розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді (арк. спр. 20, 22, 105).

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 812/166/18, яке набрало законної сили 05 травня 2018 року та яким встановлено, що стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 27 років 10 місяців 26 днів, розпорядженням від 10 травня 2018 року № 850009 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснило ОСОБА_1 перерахунок стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши такий стаж після перерахунку – 27 років 10 місяців 27 днів, та здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року у розмірі 90 % заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді (арк. спр. 25-29, 106, 106 зв.).

05 березня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зареєстрованою за № 2576, до якої, зокрема, додала довідку Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 33, 60, 60 зв., 61, 92, 92 зв., 93).

Відповідач рішенням від 30 квітня 2020 року № 2576/2020 відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону № 1402-VІІI за заявою від 05 березня 2020 року (арк. спр. 34-35, 62-63, 95-96).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2731/20, яке набрало законної сили 29 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 36-40) та, зокрема:

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року № 2576/2020 ( ОСОБА_1 ) про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року.

01 жовтня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виконання рішення суду у справі № 360/2731/20 (арк. спр. 41).

З рішення від 06 жовтня 2020 року № 909190850009 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, здійсненого на виконання рішення суду у справі № 360/2731/20, судом встановлено, що з 19 лютого 2020 року позивачу обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 43, 64, 94).

Листом від 07 жовтня 2020 року № 286-293/П-02/8-1216/20 відповідач повідомив позивача, що управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, починаючи з 19 лютого 2020 року. На основну відомість листопада 2020 року буде нараховано поточну виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якої після перерахунку складає 98268,60 грн (50 % від 196537,00 грн), заборгованість по перерахунку, яка утворилася за період з 19 лютого 2020 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 378774,24 грн, включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачена при відповідному фінансуванні (арк. спр. 42).

З вищевказаних обставин судом з`ясовано, що спірною є правомірність зменшення відповідачем відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з якого обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, за наслідками здійсненого на виконання рішення суду у справі № 360/2731/20 перерахунку.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VІІI).

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Як слідує з рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 812/166/18, яке набрало законної сили 05 травня 2018 року, стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 27 років 10 місяців 26 днів, з яких стаж роботи на посаді слідчого - 7 років 6 місяців 19 днів та стаж роботи на посаді судді - 20 років 4 місяці 7 днів. Тобто, стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 27 років 10 місяців 26 днів.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено раніше, згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05 березня 2020 року № 108, виданої Луганським апеляційним судом, суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року складає 196537,00 грн, з яких: посадовий оклад - 115610,00 грн, доплата за вислугу років 70 % - 80927,00 грн (арк. спр. 33, 61, 93).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % (20 років роботи) + 14 % (7 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)), що складає 125783,68 грн (196537,00 грн х 64 %).

На переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного закону – Закону № 1402-VІІI, а не вибірково з різних законів, оскільки перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.

Отже, судом встановлено, що при здійсненні позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Як наслідок, підлягає частковому задоволенню й вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 64 % від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Твердження відповідача щодо звернення до нього позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання із заявою не встановленого зразка, що має наслідком її розгляд у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, та не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно такого перерахунку, відхиляються судом, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, судом встановлено, що за рішенням суду в справі № 360/2731/20 відповідача зобов`язано до вчинення дій щодо перерахунку щомісячного довічного утримання позивача за його заявою про перерахунок від 05 березня 2020 року, яка відповідає встановленій законодавством формі. Тобто, заявою, що створює такий правовий наслідок, як здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є заява позивача від 05 березня 2020 року, а не заява від 01 жовтня 2020 року, як зауважує відповідач. Судом встановлено, що заява від 01 жовтня 2020 року подана позивачем для спонукання відповідача до виконання рішення суду.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 02 грудня 2020 року № 1 (арк. спр. 15).

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, які полягають у визначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Луганського апеляційного суду від 05 березня 2020 року № 108, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська