Рішення № 94631668, 04.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/13836/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, яка виразилась у непереведені ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, шляхом призначення йому пенсії державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області провести ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, шляхом призначення йому пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» починаючи з дня звернення - 05 серпня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.06.2017 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вважаючи, що набув право на отримання пенсії державного службовця, звернувся до відповідача з приводу переведення з одного виду пенсії на інший- пенсію державного службовця, однак відповідач допустив протиправну бездіяльність і не призначив йому вказаний вид пенсії.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи.

Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направлено відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю. Заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що позивач подавав звернення до відповідача в порядку Закону України "Про звернення громадян" на які управлінням надавались роз`яснення, тому вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" суперечить чинному законодавству. Відмітив, що позивач не має права на пенсію за Законом України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 він мав 3 роки 3 місяці стажу державної служби (з 29.03.1998 по 03.07.2001 включно) та не перебував на посаді державного службовця, що суперечить вимогам п.10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу», відповідно до якої державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Період роботи з 04.07.2001 до 05.11.2015 не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки з 04.07.2001 ця посада є посадою органу місцевого самоврядування.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що з 15.06.2017 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

05.08.2020 позивач звернувся через адвоката Роспотнюка М.В. до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою у якій просив здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".

За результатами розгляду поданої заяви листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 0600-0227-8/39939 від 11.08.2020 відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з огляду на те, що дія такого закону не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у переведенні з одного виду пенсії на інший та такою, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закону №889-VIII), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.

За нормами ст. 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, законодавством збережено право на спеціальне пенсійне забезпечення виключно для державних службовців, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).

Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.

При цьому державною службою в Україні в розумінні норм ст. 1 Закону №3723 є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до матеріалів справи позивач у період з 22.08.1997 по 28.03.1998, з 29.03.1998 по 05.11.2015 працював на посадах заступника голови сільської ради та голови сільської ради, що відноситься до посад органів місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2493).

Служба в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст. 1 Закону №2493-III, це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону №2493-III, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III, дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Так, п. 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування, зокрема - сільським головою, заступником сільського голови. А відповідно до п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посадах в органах місцевого самоврядування:

- 7 місяців робота на посаді заступника голови Турчинівської сільської ради поєднана з виконанням покладених обов`язків голови сільської ради у період з 22.08.1997 по 28.03.1998;

- 17 років 7 місяців робота на посаді Турчинівського сільського голови Чуднівського району Житомирської області у період з 29.03.1998 по 05.11.2015;

Крім того, 2 роки 1 місяць становить військової служба у Збройних Силах позивача у період з 03.11.1975 по 03.12.1977.

Отже, враховуючи, що посади, які обіймав позивач відносяться до виборних посад в органах місцевого самоврядування, тому суд вважає, що вказаний період трудової діяльності на таких посадах, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16.

Крім того, враховуючи положення п.3 Порядку №283 час військової служби у Збройних Силах ОСОБА_1 має бути включений до стажу державної служби.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", у зв`язку з не зарахуванням позивачу до стажу державної служби періодів проходження військової служби та періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про обов`язковість подання заявником заяви про перерахунок пенсії особисто, оскільки відповідно до п.1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Поряд з наведеним, слід відмітити, що адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією відповідача, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період його роботи на посаді заступника голови Турчинівської сільської ради поєднаній з виконанням покладених обов`язків голови сільської ради з 22.08.1997 по 28.03.1998, період роботи на посаді Турчинівського сільського голови Чуднівського району Житомирської області з 29.03.1998 по 05.11.2015, час військової служби у Збройних Силах у період з 03.11.1975 по 03.12.1977 та повторно розглянути заяву від 05.08.2020 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наведеної судом в рішенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судових витрат, судом враховано, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 на посаді заступника голови Турчинівської сільської ради поєднаній з виконанням покладених обов`язків голови сільської ради з 22.08.1997 по 28.03.1998, період роботи на посаді Турчинівського сільського голови Чуднівського району Житомирської області з 29.03.1998 по 05.11.2015, час військової служби у Збройних Силах з 03.11.1975 по 03.12.1977.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Распотнюком М.В., від 05.08.2020 про переведення з одного виду пенсії на інший, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом в рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа