Рішення № 94631629, 02.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р. Справа№200/10719/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ: 37380270, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 35) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, 03135 м. Київ, пр. Перемоги, 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (84333, Донецька область м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2020 року № 177435 про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 18.08.2020 року № 177435 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною та незаконною, оскільки відповідачем при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з`ясовано всі обставини.

Всі документи під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу були складені відносно власника транспортного засобу ОСОБА_1 .

При проведені зважування відповідачем не дотримано вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю.

Також, позивач зазначив, що не мав відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб 24.06.2020 року. 12.05.2020 року позивач уклав договір суборенди транспортних засобів, яким передав в суборенду ТОВ «АВТО ГРАНД ПАРТС» в тому числі транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Отже на момент перевірки позивач не знаходився в статусі перевізника.

Ухвалою суду від 20.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час зупинки транспортного засобу водієм були надані документи, зокрема документ на переміщення вантажу ТТН № 1195, договір оренди транспортних засобів, з яких було встановлено, що автомобіль належить та використовується позивачем.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на задню здвоєну вісь тягача становило 17,5 т при нормі 16 т.

Відповідач вказав на відсутність з боку його працівників порушень вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт та просив у позові відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не надав підтвердження перевищення вагових норм, не надано пояснення чому транспортні засоби у разі перевищення вагових норм не затримувались і подальший рух не заборонявся.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

01.02.2020 року між ФОП ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК», як орендарем, укладений договір оренди транспортних засобів. Цього ж дня складений акт № 1 приймання-передачі транспортних засобів, згідно якого позивачу переданий, зокрема, вантажний самоскид Scania R470 НОМЕР_1 .

На підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області в період 22.06.2020 - 26.06.2020 та направлення на рейдову перевірку від 19.06.2020 № 011617 працівники Укртрансбезпеки 24.06.2020 року зупинили вищевказаний автомобіль та провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно акту № 228108 від 24.06.2020 року на 226 км а/д Слов`янськ-Донецьк- Маріуполь проведена перевірка транспортного засобу Scania НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_1 . Перевіркою виявлено порушення – перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм від 5% до 10 %, навантаження на здвоєну вісь 17500 кг., у тому числі порушення, відповідальність за яке встановлена абз. 14 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Також співробітниками Укртрансбезпеки у Донецькій області 24.06.2020 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 038552 (суб`єкт, що перевіряється: ОСОБА_1 ), довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022009, розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (платник ОСОБА_1 ).

Листом від 04.08.2020 року № 57707/23/24-20 Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області повідомило позивача, що при здійсненні контролю у належному йому транспортному засобі НОМЕР_1 були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Розгляд справи відбудеться 18.08.2020 року. В додатку до листа долучені вищенаведені акти № 228108 та № 0022009.

18.08.2020 постановою в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177435 на позивача накладено штраф в сумі 8500,00 грн. за правопорушення передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п. 19 Порядку № 1567).

Отже, на виконання вказаних повноважень посадовими особами управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу НОМЕР_1 .

Стосовно належності даного транспорту суд зазначає наступне.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що він належить ОСОБА_1 , який за договором оренди передав його ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК».

В свою чергу ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» посилається на договір суборенди транспортних засобів № 17 від 12.05.2020 року, згідно якого воно передало декілька транспортних засобів, в тому числі вантажний самоскид Scania R470 НОМЕР_1 , в суборенду ТОВ «АВТО ГРАНД ПАРТС». З огляду на цю обставину позивач зазначає, що перевезення здійснювалось не ним.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, оскільки вона спростовується матеріалами справи.

Так, відповідач у своєму відзиві зазначає, що водій транспортного засобу ОСОБА_3 надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки, серед іншого, документ на переміщення вантажу ТТН № 1195 від 24.06.2020 року та договір оренди транспортних засобів № 2 від 01.02.2020 року. В підтвердження цього дані документи долучені відповідачем до відзиву. Тобто водієм наданий договір, за яким даний транспортний засіб переданий в користування ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК».

При цьому з наданої відповідачем товарно-транспортної накладної № 1195 від 24.06.2020 року, яка також відображена в акті проведення перевірки від 24.06.2020 року, вбачається, що автомобільним перевізником визначений саме позивач - ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК».

Отже можна зробити висновок, що саме позивач здійснював перевезення 24.06.2020 року транспортним засобом НОМЕР_1 .

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Пунктом 4 постанови №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Як судом вже зазначено вище саме позивач здійснював перевезення 24.06.2020 року транспортним засобом НОМЕР_1 . Отже за вищенаведеними приписами законодавства він є автомобільним перевізником, на якого покладений обов`язок внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, і в разі порушення цього, є особою, до якої застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Разом з цим, суд вважає безпідставним застосований до позивача постановою № 177435 від 18.08.2020 року штраф.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В розумінні даної норми оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії і безумовно створює для позивача певні юридичні наслідки.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює принципи, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють рішення, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Одним з таких принципів – критеріїв є прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення … конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Разом з цим, оскаржувана постанова взагалі не містить не тільки обґрунтування її прийняття, але й обставин вчиненого позивачем правопорушення.

Так, в постанові № 177435 від 18.08.2020 року зазначено: враховуючи те, що ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» а/д Н-20 226 км, 24.06.2020 р. 18:25 допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону постановляю стягнути з ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн.».

Отже дана постанова не містить ні факту, ні обставин скоєного позивачем порушення, не має посилань на інші документи, на підставі яких вона прийнята, і які містять встановлений факт порушення.

В межах справи щодо встановлення факту порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та притягнення особи до відповідальності відносно позивача складена лише оскаржувана постанова.

Всі документи співробітників Укртрансбезпеки у Донецькій області від 24.06.2020 року складені ними відносно іншої особи - ОСОБА_1 (акт проведення перевірки № 228108, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 038552, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022009, розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Інших документів, в яких зафіксований факт виявлення порушення ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» Закону України «Про автомобільний транспорт» в матеріалах справи не міститься.

При цьому, під час зупинки 24.06.2020 року транспортного засобу НОМЕР_1 і отримання від водія документів, про які сам відповідач і зазначає, він мав можливість встановити належність транспортного засобу позивачу та здійснення ним перевезення. Отже відповідач мав всі необхідні дані для складення актів, які висвітлюють фактичні обставини справи, відносно позивача. Проте з невідомих причин ним це зроблено не було.

Таким чином в даній справі відсутній акт перевірки відносно позивача з викладеними у ньому фактами та висновками, який є носієм доказової інформації про виявлене порушення і обов`язковим документом, на підставі якого може прийматися постанова про застосування штрафу.

Так, відповідно до частини 1 статті 77, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини, згідно з якою, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, незважаючи, що з наявних в матеріалах справи документів можливо зрозуміти обставини справи та осіб, які фактично були учасниками події 24.06.2020 року, проте це буде припущенням, на якому не може ґрунтуватися рішення про застосування до суб`єкту господарювання фінансових санкцій.

Зважаючи на це, суд не вважає доцільним в межах даної справи давати оцінку самому порушенню, визначеному в акті перевірки № 228108, оскільки він складений не відносно позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230,241,0245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ: 37380270, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 35) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, 03135 м. Київ, пр. Перемоги, 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (84333, Донецька область м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2020 року № 177435 про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 18.08.2020 року № 177435 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, 03135 м. Київ, пр. Перемоги, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ: 37380270, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 35) судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш