Рішення № 94631621, 04.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 р. Справа№243/9654/20

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла адміністративна справа за позовом Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2020 адміністративну справу №243/9654/20 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа передана на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем отримано спірну постанову про накладення штрафу та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, не виконується з поважних причин, а саме, через відсутність кошторисних призначень на виплату нарахованої державної допомоги.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, засобами електронного зв`язку надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що оскільки рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області по справі №2/243/29/2020 в частині виплати державної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і інваліду ЧАЕС не виконано у повному обсязі, державним виконавцем, правомірно на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесену постанову про накладення штрафу. Відповідач вказав, що відсутність фінансування боржника не доведено документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника. Відповідач вважає, що управлінням не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення у повному обсязі, а саме управлінням не подавалися щомісячні заявки до Головного розпорядника бюджетних коштів щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог на наступний місяць. При цьому відсутність коштів у боржника не доводить поважність причин невиконання судового рішення. У задоволенні позову просив відмовити.

Позивачем на адресу суд надано пояснення по справі, в яких зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплат грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутністю таких коштів у Управління не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Оскільки у Управління були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладання штрафу є передчасною.

Враховуючи положення ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

15.09.2020 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист №6/243/29/2020 щодо зобов`язання УПСЗН Слов`янської міської ради здійснити перерахунок і виплату з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і інваліду III групи за захворюванням, пов`язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі передбаченому ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007 та 2009 роки, виходячи із встановлених розмірів мінімальних заробітних плат на час проведення виплат.

24.09.2020 старшим державним виконавцем старшим державним виконавцем Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63102912 з примусового виконання виконавчого листа №6/243/29/2020.

Листом від 01.10.2020 №08-70/3968 УПСЗН Слов`янської міської ради повідомило старшого державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виконання постанови (ВП №63102912) виконавчий лист №6/243/29/2020 виданого 15.09.2020 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про зобов`язання Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради у відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити перерахунок і виплату з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007-2009 роки, наступне. Виконання судових рішень щодо виплати сум можливе лише на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011. Зазначені виплати фінансово не забезпечені, видатки на виконання судових рішень по виплатам минулих років в Держбюджеті не передбачено, а фінансові призначення у паспортах бюджетних програм на поточний рік відсутні.

21.10.2020 старшим державним виконавцем Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесена постанова про накладення на УПСЗН Слов`янської міської ради за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, штраф у сумі 5100 грн., яка отримана позивачем 02.11.2020, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців, що передбачено ч.1 ст.2 Закону №1404.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404 установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст.18 Закону №1404 на виконавця покладений обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець, крім іншого, має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.16 ч.3 ст.18 Закону №1404).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентований ст.63 Закону №1404.

Так, відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії встановлена ст.75 Закону №1404.

Так, відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч.2 ст.75 Закону №1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Таким чином, на час прийняття виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними можуть визнаватися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19.

Отже, самого лише факту повного або часткового невиконання виконавчого документа (в даному випадку – рішення суду) недостатньо для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу.

Виконавець повноважний застосувати до божника штраф на підставі ст.75 Закону №1404 лише за умови, що відсутні поважні причини, які унеможливили або ускладнили виконання.

Суд зауважує, що джерелом фінансування разової грошової допомоги учасникам бойових дій є кошти Державного бюджету України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (ч.1 ст.1 Бюджетного кодексу України).

Крім іншого, до основних принципів побудови бюджетної системи України належать принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (п.2 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України), а також принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п.8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань (п.20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України), нецільове використання бюджетних коштів (п.24 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (п.28 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (п.29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України).

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі №814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/17, від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19.

Частина 5 ст.242 КАС України покладає на суд обов`язок при виборів і застосування норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що дійсно рішення суду в частині здійснення перерахунку і виплати з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і інваліду III групи за захворюванням, пов`язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі передбаченому ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007 та 2009 роки, виходячи із встановлених розмірів мінімальних заробітних плат на час проведення виплат наразі є невиконаним боржником.

Проте, причиною невиконання рішення суду в цій частині є відсутність в Управління бюджетного фінансування на виконання судових рішень та здійснення виплат державної соціальної допомоги.

Застосувавши до спірних правовідносин ст.75 Закону №1404 з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що невиконання Управлінням рішення суду не може вважатись таким, що допущено без поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши постанову про накладення штрафу від 21.10.2020 як рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що вона не відповідає критеріям, визначеним п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що постанова відповідача про накладення штрафу постановлена за відсутності підстав, визначених ч.1 ст.75 Закону №1404.

Рішення суб`єкта владних повноважень не є обґрунтованим, тобто прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, оскільки виконавець не надав оцінку причинам невиконання рішення суду, зокрема, на предмет їх поважності чи неповажності.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.10.2020, а тому вимоги Управління в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позивач просить лише скасувати спірну постанову, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати її протиправною, як то вимагають приписи ст.245 КАС України.

Водночас позовні вимоги про визнання неправомірними дій Слов`янського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо накладення штрафу задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Крім того, правові наслідки для боржника має саме постанова про накладення штрафу, а не дії виконавця щодо її прийняття.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач документально підтвердив судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 30.10.2020 №537.

При визначенні кількості позовних вимог немайнового характеру, суд виходить з того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішення чи окремих його положень, зобов`язання вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.10.2020 ВП №63102912 про накладення на Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути з Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34974684, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Поштова, будинок 44) на користь Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: 84116, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Г.Батюка, будинок 40) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено та підписано 04.02.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька