Рішення № 94631497, 02.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р. Справа№200/12294/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області від 13 травня 2019 року № Ф-167114-47 заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн.; зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області видалити відомості про наявну недоїмку в сумі 21030,90 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з особового рахунку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судового збору за подачу позову у сумі 840,00 грн.; судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у сумі 630,60 грн.; витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області від 13 травня 2019 року № Ф-167114-47у заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., яке здійснюється Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 15.01.2020 року в рамках відкритого 15.01.2020 року виконавчого провадження ВП № 60972812, до набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/12294/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також, ухвалою визначено, що питання про поновлення строку на звернення до суду залишити відкритим та вирішити під час розгляду справи по суті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги та поновлено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 грудня 2020 року ним було отримано від Слов`янського міськрайонного відділення державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) копії Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60972812 від 15.01.2020 року та Вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-167114-47у у розмірі 21 030,90 грн.

Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-167114-47увід 13.05.2019 року, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

18 січня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 30.04.2019 становила 21 030,90 грн. На підставі цих даних було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-167114-47У, згідно вимог чинного законодавства.Також зазначає, що Законом України від 14.01.2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 – виключено з 13.02.2020 року.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України (унікальний номер запису в Реєстрі 19861027-06613), виданий 11 березня 2019 року Слов`янським міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_1 .

З 13.05.2015 року зареєстрований як фізична особа-підприємець номер запису: 22770000000028390 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське управління, Слов`янська ДПІ (м.Слов`янськ), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826) є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 13 травня 2019 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-167114-47У станом на 01 серпня 2019 року, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 030,90 грн., з яких недоїмка у розмірі 21 030,90 грн.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків, борг у розмірі 21 030,90 грн. складається з наступних нарахувань:

- 09.02.2018 року Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рiк Нарахування єдиного внеску № 3501084/ev вiд 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 у розмірі 8 448,00 грн.,

- 19.04.2018 року ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6187736/ev вiд 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 у розмірі 2 457,18 грн.,

- 19.07.2018 року ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 7570851/ev вiд 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018 у розмірі 2 457,18 грн.,

- 19.10.2018 року ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 8967004/ev вiд 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 у розмірі 2 457,18 грн.,

- 21.01.2019 року ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 216271/ev вiд 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 у розмірі 2 457,18 грн.,

- 19.04.2019 року ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощенiй ситемi та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3135778/ev вiд 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019 у розмірі 2 754,18 грн.

15 січня 2020 року постановою старшого державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження (ВП № 60972812) з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Донецькій області №Ф-167114-47у виданої 13.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 21 030,90 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).

Статтею 9 Закону № 2464-VI зазначено :

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Разом з тим, суд відмічає, що особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних відносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесені місто Маріуполь та місто Слов`янськ.

Отже, як на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого розповсюджується дія положень пункту 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, суд зазначає, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Крім того, як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Отже, в розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, тому орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу спірну вимогу.

Крім того, вимога прийнята відповідачем з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цьогоЗакону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп. 8 п. 4ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зміни безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4розділу VIII цього Закону- не були внесені.

Отже, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 2464-VI після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а сам пп. 8 п. 4ст. 11 Закону № 2464-VI вичерпав свою функцію.

Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Отже, у ГУ ДПС у Донецькій області були відсутні правові підстави для формування і направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/9602/16.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 року у справі № 812/292/18 дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Стосовно посилання відповідача на Закон України від 14.01.2020 № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", яким пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виключено 13.02.2020, суд вказує наступне.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ був чинним по 12 лютого 2020 року включно.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З огляду на те, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем 13 травня 2019 року, підлягають застосуванню положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції чинній на момент прийняття вимоги.

Таким чином, суд доходить висновку щодо необхідності визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області від 13 травня 2019 роу № Ф-167114-47У у розмірі 21 030,90 грн. через її невідповідність нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача видалити відомості про наявну недоїмку в сумі 21 030,90 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з особового рахунку платника податків позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки Закон № 2464-VI не скасовував взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції давав можливість не виконувати покладені обов`язки. При цьому, суд зазначає, що пункт 9-4 розділу VIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI не містить приписів, які б зобов`язували податковий орган не здійснювати повноваження щодо обліку на нарахування ЄСВ, не відображати в інтегрованій картці належних до сплати сум єдиного внеску.

Окрім того, частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, визначено, зокрема, що особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, суд зазначає, що на час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, з підстав, визначених частиною 4 статті 4 ЗУ №2464-VI.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 28.12.2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання до суду адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 420,40 грн. (50%) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окрім того, 28.12.2020 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 630,60 грн. за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 2 статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до статті 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В якості доказів надання та оплати адвокатських послуг позивачем наданий:

- договір про надання правової допомоги № 6 від 24.12.2020 року;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги;

- акт № 1до договору про надання правової допомоги № 6 від 24.12.2020 року;

- квитанція від 24 грудня 2020 року №53474529 на суму 3000,00 грн.

Судом встановлено, що між замовником громадянином ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДК АСТРЕЯ» в особі керуючого партнера Каморнікова Юрія Сергійовича укладено договір № 6 про надання правової допомоги від 24 грудня 2020 року.

Відповідно до п.1 даного Договору, Адвокатське об`єднання «ДК АСТРЕЯ» бере на себе зобов`язання надавати замовнику правову допомогу обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Професійна правнича допомога, передбачена цим Договором, надається Замовнику одним з парнерів, а саме адвокатом Каморніковим Юрієм Сергійовичем

Пунктом 3 Договору передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 3 000,00 грн впродовж трьох банківських днів після укладання договору. Клієнт погоджується здійснити додаткові витрати, що пов`язані з наданням правової допомоги (експертні дослідження, отримання платних довідок та інш. документів, витрат на відрядження, транспортні послуги тощо).

Як слідує з Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 26 грудня 2020 року АО «ДК АСТРЕЯ» надало, а Замовник прийняв послуги і роботу в обсязі та на умовах, визначених Договором № 6 від 24.12.2020 р. загальною вартістю 3 000,00 грн., яке складається:

- з надання правової інформації, консультації і роз`яснення з питань, пов`язаних зі сплатою єдиного внеску та порядку оскарження дій контролюючого органу загальною вартістю 500,00 грн.,

- складання і підготовки для подачі до суду адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 р. № Ф-167114-47у вартістю 1500,00 грн.,

- складання і підготовки для подачі до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вартістю 300,00 грн.,

- складання і підготовки для подачі до суду заяви про забезпечення позову вартістю 300,00 грн.,

- складання та направлення ГУ ДПС у Донецькій області адвокатського запиту з приводу Вимоги від 13.05.2019 р. № Ф-167114-47у вартістю 400,00 грн

За надання правової допомоги згідно Договору №6 від 24.12.2020 надано квитанцію від 24 грудня 2020 року №53474529 на суму 3 000,00 грн., в якій платником зазначено ОСОБА_1 та отримувачем коштів зазначено Адвокатське об`єднання «ДК АСТРЕЯ».

Суд зазначає, що відповідач по справі не скористався правом, передбаченим частинами 6 та 7 статті 134 КАС України та не надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу

Клопотання або заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги також відсутні і у відзиві.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у вищезазначених положеннях Кодексу, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні вищезазначених положень Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, тому понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 3000,00 грн. = 1 500,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Донецькій області, зумовлено тим, що спірна вимога саме вказаного відповідача призвела до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій областіпро сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 роу № Ф-167114-47У у розмірі 21 030,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на загальну суму 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) 00 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) 00 копійок.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова