Рішення № 94630967, 02.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2021 р. Справа № 120/8324/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830010233 від 08.07.2020 їй відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років. При цьому, до загального стажу не зараховано періоди роботи з 10.08.1993 по 23.08.1998 з огляду на відсутність на відтиску печатки, яким засвідчені відповідні періоди роботи, ідентифікаційного коду.

Відтак, вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що позбавляє права на належне пенсійне забезпечення, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема представник відповідача вказує, що не зараховано період роботи позивачки з 10.08.1993 по 23.08.1998 до загального трудового стажу з огляду на відсутність на відтиску печатки, яким завірені відповідні записи, ідентифікаційного коду, що є обов`язковим реквізитом на печатці підприємства згідно з пунктом 7 положенням про єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996. При цьому, за дані періоди відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №023830010233 від 08.07.2020 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Серед іншого вказано, що на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років. Згідно поданих документів страховий стаж заявника складає 23 років 2 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

При цьому, до загального трудового стажу не зараховано період роботи позивачки з 10.08.1993 по 23.08.1998 згідно записів у трудовій книжці №8-12, з огляду на відсутність на відтиску печатки, яким завірені відповідні записи, ідентифікаційного коду, що є обов`язковим реквізитом на печатці підприємства згідно з пунктом 7 положенням про єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996. При цьому, за дані періоди відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Так, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Отже, як видно із процитованих норм, після досягнення 59 років 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 27 років позивач має право на призначення пенсії за віком.

В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ( додатки 1,3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено. При цьому, для призначення пенсії необхідно подати заяву відповідної форми та всі документи визначені Порядком №21.

Як встановлено судом, 02.07.2020 позивачка, після досягнення 60 років 4 місяці звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додала підтверджуючі право на пенсію документи.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем прийнято рішення від 08.07.2020 №023830010233, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу станом на момент виходу на пенсію.

Зокрема вказано, що не зараховано період роботи з 10.08.1993 по 23.08.1998 в спільному малому промисловому підприємстві "Корн" у зв`язку з відсутністю на відтиску печатки ідентифікаційного коду підприємства, та відсутності відомостей про нарахування та сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку.

Оцінюючи дані доводи, суд вказує про наступне.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивачки спірних записів, була чинна Інструкція Про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 58 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

З огляду на викладене суд зазначає, що трудова книжка позивачки заповнена відповідно до Інструкції № 58, записи в трудовій книжці про роботу позивачки у спірний період відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Натомість, відсутність на відтиску печатки ідентифікаційного коду підприємства, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Тобто, та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код роботодавця, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17)..

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

При цьому, суд досліджуючи трудову книжку не встановив наявність закреслень, перекреслень чи внесення виправлень. Всі записи здійснені чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.

В свою чергу, відсутність на печатці ідентифікаційного коду не може свідчити про не відповідність записів внесених у трудову книжку.

При цьому, суд зазначає, що трудова книжка працівника не є видом звітного та/або облікового документа суб`єкта господарювання - юридичної особи, тому дія п. 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, відповідно до якого ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб`єкта і зазначається на його печатках та штампах, не може бути застосований у даному випадку.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що у разі виникнення сумнівів у органу пенсійного фонду щодо правильності заповнення трудової книжки, достовірності даних зазначених у ній або правильності поставленої печатки підприємства, відповідач відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, представником пенсійного органу до матеріалів справи не було долучено жодних документів підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів.

Щодо позиції відповідача про відсутність за спірний період даних про сплату страхових внесків, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень статті 24 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислюється відповідно до записів у трудовій книжці, а за періоди роботи після 01.01.2004 - за умови сплати страхових внесків. Тобто увесь трудовий стаж, що мала особа до 2004 року, автоматично перетворився на страховий стаж.

За таких обставин, суд доходить висновку, що періоди роботи з 10.08.1993 по 23.08.1998 безпідставно не зараховано до страхового стажу, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача) і як наслідок слід зобов`язати відповідача їх зарахувати.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки ОСОБА_1 чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Крім цього відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих ОСОБА_1 документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 08.07.2020 за №023830010233, так як наслідок наявність підстав для його скасування.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

При цьому, суд враховує, що при звернення до суду позивачка не ставить питання про призначення їй пенсії, а лише просить суд визнати протиправним відмову в зарахуванні та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.08.1993 по 23.08.1998 в спільному малому промисловому підприємстві "Корн", а відтак, визначення дати з якої відповідачу слід здійснювати обчислення розміру пенсії позивачки, в межах даної справи не вирішується та в резолютивній частині не відображається.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830010233 від 08.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період її роботи в спільному малому промисловому підприємстві "Корн" з 10.08.1993 по 23.08.1998 до страхового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення суду складено 02.02.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна