Ухвала суду № 94627539, 28.01.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9565/20

Провадження №: 2/755/4427/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, заяву про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору, - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості по інфляційним нарахуванням та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

15 липня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору, - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості по інфляційним нарахуванням та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

03 грудня 2020 року представник відповідача - адвокат Москаль Г.Г. направив на адресу суду та іншим учасникам справи відзив на позов разом з клопотанням про закриття провадження у цивільній справі, який зареєстрований в канцелярії суду 08 грудня 2020 року за вх. №78385.

Представник позивача - С.М. Діденко в підготовчому судовому засіданні висловив свою позицію щодо відсутності правових підстав для закриття провадження у цивільній справі, які викладено у відповіді на відзив поданої до суду.

Представник третьої особи - Максюк С.В. в підготовчому судовому засіданні висловив свою позицію щодо відсутності підстав для закриття провадження у цивільній справі.

Інші учасники цивільного процесу в підготовче судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши думку учасників справи, оцінивши наведені представником відповідача підстави для закриття провадження у цивільній справі, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19 зазначив, що чи мала кількість справ, які є в провадженні суду/судів, ще не є достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи типовими. У контексті цього звернення колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-4885св18) зазначив, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

14 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в межах розгляду справи № 133/1967/17 (провадження № 61-44264св18) вказав, що визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Підстави та предмет позову визначаються позивачем самостійно та зазначаються у позовній заяві.

При вирішенні питання тотожності позовів правове значення мають не ті підстави, якими позивач обґрунтовував позов при зверненні до суду, а підстави, за якими вирішено справу, враховуючи можливість зміни підстав позову за відповідною заявою позивача.

Відповідно до предмету позову в межах даного спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» пред`явило позов до ОСОБА_1 з вимогами: « Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» заборгованість по інфляційним нарахуванням у розмірі 1 395 257 гривень 88 копійок та трьох відсотків річних у розмірі 597492 гривні 54 копійки, що виникли у зв`язку з непогашенням заборгованості за Кредитним договором (із встановлення ліміту кредитування) №16-06-29-0069884 від 30 червня 2016 року, у сумі 11 947 339 гривень 37 копійок, що була стягнута на підставі заочного рішення від 06 березня 2019 року, прийнятого Дніпровським районним судом міста Києва у справі №755/17900/18»

Висуваючи вимогу про закриття провадження у цивільній справі, яка викладена у відзиві на позов, представник відповідача - адвокат Москаль Г.Г. посилається на той факт, що 07 липня 2020 року Київським апеляційним судом винесено постанову про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи №755/17900/18. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості, - відмовлено.

Відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зміст ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судові рішення, які набрали законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 року у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 року у справі №761/35475/18, від 13.05.2020 року у справі № 65/4455/19, від 08.04.2020 року у справі №910/16868/19, від 27.11.2019 року у справі №303/4229/16-ц, від 27.11.2019 року у справі №235/4711/15-ц, від 22.05.2019 року у справі №640/7778/18, від 19.11.2019 року у справі №640/5563/19, від 09.10.2019 року у справі №285/3912/18, від 19.06.2019 року у справі №59/488/17, закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Виходячи з підстав та предмету спору, з урахуванням наведених представником відповідача підставам для закриття провадження, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача - адвоката Москаль Г.Г. про закриття провадження не підлягає задоволенню, оскільки підстави позову у цивільній справі №755/17900/18 та у цій справі є відмінними за правовою природою та обраним позивачем способом захисту, за якими вирішено справу, в той же час відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, що є окремим предметом доказування під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та керуючись статями 2, 4, 12, 13, 255, 258-261, 263, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Москаль Г.Г. про закриття провадження у цивільній справі.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)

С у д д я: