Рішення № 94619558, 02.02.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12656/19

Провадження № 2/369/2602/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Моргун А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що по відношенню до його майна накладено арешт на підставі постанови про арешт нерухомого майна, невизначене майно, все майно № 7/4 від 10.01.2005 року обтяження за № 1609048 від 14.01.2005 року. Він звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту, однак йому було повідомлено, що виконавче провадження в рамках якого накладено арешт, відсутнє, у зв`язку із чим він звернувся із вказаним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, причини неявки не повідомив.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки № 181364257 від 17.09.2019 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі постанови про арешт нерухомого майна, невизначене майно, все майно № 7/4 від 10.01.2005 року обтяження за № 1609048 від 14.01.2005 року.

Згідно Листа від 17.09.2019 року Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлено, що виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт, відсутнє.

Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В ст. 321 Цивільного кодексу України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Змістом ст. 386 Цивільного кодексу України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки, арешт накладено на майно позивача, який не є боржником у виконавчому провадженні, а також враховуючи, що станом на даний час виконавче провадження в рамках якого накладено арешт, відсутнє, то наявні підстави для зняття арешту, у зв`язку із чим позовом підлягає задоволенню, і слід зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений на підставі постанови про арешт нерухомого майна, невизначене майно, все майно № 7/4 від 10.01.2005 року обтяження за № 1609048 від 14.01.2005 року.

Керуючись ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 386 Цивільного кодексу України, ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -?

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що накладений на підставі постанови про арешт нерухомого майна, невизначене майно, все майно № 7/4 від 10.01.2005 року, обтяження за № 1609048 від 14.01.2005 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Код ЄДРПОУ 34999049, адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом ЗО днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук