Ухвала суду № 94607983, 03.02.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

03.02.2021

Справа №2024/8775/12

6/642/18/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретаря Канаєвої К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області Шеіної О.С. про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ :

Старший державний виконавець звернувся до суду із поданням в якому зазначив, що на примусовому виконанні в Міжрайонному відділі Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області знаходиться виконавче провадження № 58945173 по виконанню виконавчого листа 2024/8775/12, виданого 11.12.2018р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Академії внутрішніх військ МВС України витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 23160,05 грн. Виконавче провадження до цього часу не завершене. Боржник до державного виконавця на виклики не з`являється і добровільно борг не погашає, разом із цим неодноразово перетинає державний кордон України. Заявник просив постановити ухвалу про тимчасове обмеження права ОСОБА_1 на виїзд за межі України.

Старший державний виконавець Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області Шеіна О.С. в судове засідання не з`явився, про час та міс це місце розгляду подання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 22.04.2019р. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа 2024/8775/12, виданого 11.12.2018р. Ленінським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Академії внутрішніх військ МВС України витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 23160,05 грн., яке на даний час перебуває на виконанні у Міжрайонному відділі Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області.

В процесі виконання, держаним виконавцем було направлено запити стосовно майнового стану до різних установ, на які отримано наступні відповіді.

Згідно інформації Державної фіскальної служби України, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.

Згідно інформації з МВС України, за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

Нерухоме майно, яке б було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 не виявлено, згідно до витягу з відповідних державних реєстрів прав власності.

Держаним виконавцем отримано відповідь з Державної виконавчої служби України про те, що ОСОБА_1 двічі перетнув державний кордон 29.11.2019р.

Згідно повідомлення ДМС України, ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Ст.державним виконавцем 05.08.2020р. на ім`я ОСОБА_1 за вихідним номером 97556 на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 надсилався заказним з листом виклик від до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області, який. Разом із цим, відомостей про отримання даного виклику ОСОБА_1 не надано.

Окрім того, постановами державного виконавця від 19.09.2019р., 28.01.2021р. було накладено арешт на усе майно та на усі кошти боржника, разом із цим, відсутні відомості про отримання боржником цих постанов.

18 грудня 2020р. старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області Шеіною О.С. складено акт про те, що нею здійснено вихід за місцем мешкання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , але на дзвінки у двері ніхто не відчинив.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).

Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Пункт дев`ятнадцятий частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) встановлює, що державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону № 3857-XII та положеннями Закону № 1404-VIII, слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку.

Під ухиленням від виконання зобов`язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Безспірні докази щодо свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язку по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Так, у поданні відсутні достовірні відомості, що виклик, що був направлений ОСОБА_1 , на адресу АДРЕСА_1 , було вручено. Окрім того, адреса мешкання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , зазначена у виконавчому листі, виданому у 2018 році на підставі рішення суду за 2013рік, тобто тривалий час потому, і матеріали справи не містять відомостей, що під час виконавчого провадження державним виконавцем перевірялася адреса реєстрації боржника станом на 2020 рік.

Також матеріали подання містять відомості лише про один вихід державного виконавця за місцем мешкання боржника, при цьому не опитано сусідів та не залучено понятих.

Обмеження у праві виїзду за межі України є крайнім заходом щодо виконання рішення суду, а тому, задоволення подання обмежує конституційні права ОСОБА_1 без достатніх правових підстав для цього.

За таких обставин, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд не знаходить підстав для задоволення подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-261, 352-355, 441 ЦПК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», –

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області Шеіної О.С. про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду на період дії перехідних положень через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.Г. Проценко