Рішення № 94607938, 02.02.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"02" лютого 2021 р.

Справа №642/2621/20

Провадження №2/642/224/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря Добронос Д.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2018 по 29.04.2020 в розмірі 6815,16 грн., а також суми сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом відкриття абонентського особового рахунку, оскільки перебуває в договірних відносинах з позивачем згідно публічного договору про надання житлово-комунальних послуг. Позивач стверджує, що виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», проте відповідач не виконує обов`язку щодо оплати отриманих послуг, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 01.04.2008 по 29.04.2020 в розмірі 6815,16 грн., тому представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25 травня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву в якому вона просила стягнути з неї заборгованість в межах строку позовної давності, посилаючись на те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дана житлова площа перебуває у сумісній власності. Вона є власником квартири згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 . Вона пояснює, що сума заборгованості за період з 01.07.2015 по 01.06.2016 яку просив стягнути з неї позивач у наказному порядку, була утримана з її пенсії. Вказує, що на її особистому рахунку заборгованість складає 1311,53 грн.

Від позивача подано відповідь на відзив, у якому вказує, що заборгованість стягнута за судовим наказом з ОСОБА_2 вирахувано при здійсненні розрахунку заборгованості за даним позовом. Також заперечували проти застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідач періодично здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги, чим переривала перебіг позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України. Наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач подала заперечення у яких повторно вказала, що прострочена заборгованість перевищує граничний строк позовної давності - 3 роки. В межах строку позовної давності за період з травня 2017 року по травень 2020 року у розмірі 3273,23 грн. позовні вимоги визнає. Також просила судові витрати розподілити порівну.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання з`явилася, позовні вимоги визнала частково, в межах строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є власником та значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, отриманими судом відповідно до вимог ч. 6 ст.187 ЦПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» КП «Жилкомсервіс» є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою та групою будинків та забезпечує надання населенню житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2007 року № 188 «Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року № 1186 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова», у господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, отже КП «Жилкомсервіс» набуло статусу управителя та балансоутримувача житлового фонду.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011, з наступними змінами 27.01.2012 №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 №283 та від 11.05.2018 №318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Договори про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами були укладені шляхом опублікування публічного типового договору в офіційному виданні ХМР - спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1.

Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Невід`ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Враховуючи вищевстановлені обставини, відповідач є власником нерухомого майна, «КП «Жилкомсервіс» надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що призвело до виникнення між ним та позивачем фактичних договірних відносин, які регулюються цивільним законодавством, відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 як споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, відповідач неналежним чином не виконувала зобов`язання з оплати таких послуг.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.04.2008 по 01.05.2020 становить 6815,16 грн.

22.08.2018 Ленінським районним судом м. Харкова був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованості за надані послуги за період з 01.07.2015 до 01.06.2018 у сумі 3885,16 грн. Вказана сума в повному обсязі стягнута з відповідача на виконання судового наказу.

Вказана сума не була включена позивачем до розрахунку заборгованості.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4, 5ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Що стосується посилань позивача про переривання строку позовної давності на підставі ст. 264 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зроблено висновок, що: «подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц)».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає відсутні підстави вважати, що відбулось переривання позовної давності, а тому позовні вимоги КП «Жилкомсервіс» підлягають задоволенню частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в межах строку позовної давності - за період з травня 2017 по квітень 2020 року у розмірі 3273,23 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1008,96 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 89, 141, 247, 258-259, 264-265, 268 354, ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь КП «Жилкомсервіс», (ЄДРПОУ 34467793, р/р НОМЕР_2 , банк ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з травня 2017 року по квітень 2020 року в розмірі 3273, 23 грн. (три тисячі двісті сімдесіт три грн. 23 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь КП «Жилкомсервіс», (ЄДРПОУ 34467793, р/р НОМЕР_2 , банк ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1008,96 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2021 року.

Суддя О.В. Бородіна