Рішення № 94600600, 02.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1684/20

Номер провадження 2/289/99/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 63280,27 грн. за кредитним договором б/н від 21.09.2007, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву №б/н від 21.09.2007, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Мотивуючи порушенням відповідачем зобов`язань за вказаним договором, які викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, як наслідок, станом на 16.09.2020 виникла заборгованість у розмірі 63280,27 грн., яка складається: 37443,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13457,36 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12378,93 грн. - нарахована пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2102,00 грн.

До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.5,6).

16.11.2020 на запит суду надійшла інформація, що відповідач по справі ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.59).

Ухвалою від 17.11.2020 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.61). Копію ували направлено сторонам, а відповідачу разом із копією позовної заяви та додатками на 26 арк. (а.с.63-64), однак направлена відповідачу судом кореспонденція повернулася не врученою адресату із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.66).

Судом вживалися всі можливі заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про перебування в провадженні суду вказаної справи.

За наявним в справі номером мобільного телефону відповідача повідомити не виявилося можливим, оскільки абонент не відповідає на телефонні дзвінки (а.с.71).

13.01.2021 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 02.02.2021 (а.с.70).

Враховуючи положення п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за зареєстрованою адресою проживання.

У визначений судом строк відповідач відзив до суду не направив, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно доч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за №22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.33-37).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Заяви позичальника, в якій останній підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами, складає між сторонами кредитно заставний договір (а.с.19).

В Заяві позичальника прописано, що Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 2037,60 грн. на строк 12 місяців з 21.09.2007 по 21.09.2008 включно, з умовою сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 49,92 грн. та єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 339,60 грн. в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 231,12 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Для виконання зобов`язань Банк відкриває Позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Одночасно згідно із цією ж заявою відповідача від 21.09.2007 ним було отримано кредитну картку № НОМЕР_2 (а.с.19 зворот.).

На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин позивач надав: розрахунки заборгованості (а.с.7-10,11-15,16), виписку за договором №б/н станом на 18.09.2020 (а.с.38-52), Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.17), Довідку про надання та термін дії виданих ОСОБА_1 кредитних карток (а.с.18), Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.20-37).

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по кредиту, суд виходить з наступного.

З виписки за договором № б/н укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом. При цьому суд звертає увагу, що у виписці зазначена інформація по операціям, які здійснювалися по всім виданим банком ОСОБА_1 карткам за період з 21.09.2007 по 01.03.2020, згідно виписки по кредитній картці № НОМЕР_2 , виданої відповідачу згідно Заяви позичальника від 21.09.2007, видано готівки на суму - 494,40 грн., а надійшло готівки на поповнення картки - 3028,05 грн. (а.с.19-28).

Суд звертає увагу на ту обставину, що із Заяви позичальника від 21.09.2007 вбачається, що узгоджений сторонами строк кредитування складає 12 місяців.

Згідно наданої Банком довідки дата відкриття картки з номером НОМЕР_2, виданої ОСОБА_1 згідно умов кредитного договору від 21.09.2007 - 21.09.2007, термін дії визначений 01/09 (а.с.18).

Надані в якості доказів заборгованості ОСОБА_1 розрахунки заборгованості складаються з трьох частин.

Так, згідно розрахунку за період з 21.09.2007 по 31.08.2015 вбачається заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 21.09.2007 станом на 31.08.2015 в розмірі 516,07 грн., з них 495,52 грн. - заборгованість за кредитом, 20,55 грн. - заборгованість за процентами (а.с.7-10).

Із розрахунку заборгованості станом на 30.09.2019 вбачається, що заборгованість за наданим кредитом становить разом 49822,91 грн., при цьому в період з 01.09.2015 по 30.09.2019 погашено заборгованості всього на суму 129073,19 грн. (з них 1493,62 грн. - погашено заборгованості по пені), при цьому заборгованість за тілом кредиту вказана - 37443,98 грн., з них заборгованість за поточним тілом кредиту - 25310,17 грн., за простроченим тілом кредиту - 12133,81 грн., нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 12172,55 грн. та заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 206,38 грн. (а.с.11-15).

Згідно третього розрахунку за договором б/н від 21.09.2007 в період з 01.10.2019 по 16.09.2020 витрати клієнтом кредитних коштів не здійснювалися та сума коштів на погашення заборгованості не вносилася, при цьому заборгованість за тілом кредиту - 37443,98 грн.; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 13457,36 грн.; заборгованість по пені - 12378,93 грн., а разом 63280,27 грн. (а.с.16).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.09.2007, посилався на «Умови та правил надання банківських послуг» та «Тарифи банку» як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, надані позивачем Умови та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, укладеного 21.09.2007 з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності від заяви позичальника.

Позивачем в підтвердження заявлених вимог надано підписаний відповідачем документ - Анкету позичальника, із змісту якої вбачається волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір кредиту - 2037,60 грн. на строк 12 місяців (по 21.09.2008 включно а.с.19 зворот).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, з урахуванням узгодженого сторонами розміру кредиту, строку кредиту та наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.7-10), суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 516,07 грн.

Вимога щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу за даний період складає: 516,07 грн. (сума основного боргу) х 3 х 1843 (прострочених днів) : 365 : 100 = 78,17 грн., які і підлягають стягнення разом із сумою непогашеного кредиту в розмірі 516,07 грн., а всього підлягає сума до стягнення - 594,24 грн.

Інший висновок за наявних обставин не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 19,74 грн. (594,24/63280,27х2102,00).

Керуючись ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 594,24 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири грн. 24 коп.) та судовий збір в розмірі 19,74 грн. (дев'ятнадцять грн. 74 коп.), а всього 613,98 грн. (шістсот тринадцять грн. 98 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Н. С. Сіренко