Рішення № 94597693, 02.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Київ № 640/17030/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Золоте зерно придніпров`я"про стягнення заборгованості у розмірі 1 379 789, 47 грн,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоте зерно придніпров`я» в якому просить суд прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоте зерно придніпров`я» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 1 379 789,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 1 379 789,47 грн., у тому числі: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) в розмірі 1 360 281,47 грн. у тому числі пеня в сумі 33 862,10грн.; по податку на прибуток (код платежу 11021000) в розмірі 19 508,00 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно задекларованих зобов`язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/17030/20.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 28.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/17030/20 до судового розгляду по суті.

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Золоте зерно придніпров`я» (код ЄДРПОУ 40905938) (надалі - відповідач) перебуває на обліку в в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 за № 2755-VI

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 1 379 789,47 грн., у тому числі: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) в розмірі 1 360 281,47 грн. у тому числі пеня в сумі 33 862,10грн.; по податку на прибуток (код платежу 11021000) в розмірі 19 508,00 грн.

Вказаний податковий борг виник на підставі: податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017 року № 0093721211, від 22.12.2017 року № 0093731211, від 21.11.2017 року № 0052311211, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 9005348611 від 01.06.2017, податкової декларації з податку на додану вартість № 9296836977 від 22.01.2018, уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ № 9009410334 від 31.01.2018, № 9042105910 від 13.03.2018, № 9042102059 від 13.03.2018, № 9042107497 від 01.10.2017, № 9048018695 від 19.03.2018, № 9100735492 від 01.11.2017, податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0383731213, від 06.07.2018 року № 0404101213, від 11.01.2019 року № 0026291206, від 10.09.2018 року № 0606941206, від 11.01.2019 року № 0026341206, від 05.12.2019 року № 0359520409 та податкової декларації з податку на прибуток підприємства № 9299545798 від 01.03.2018, податкової декларації з податку на прибуток підприємства № 9057084579 від 03.04.2018, податкового повідомлення-рішення від 18.10.2018 року № 0722051212, податкового повідомлення-рішення від 08.02.2019 року № 0102291212, податкового повідомлення-рішення від 16.04.2019 року № 0322711212.

Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу № 52047-17/484 від 15.12.2017 року.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи наявні, податкова декларація з податку на додану вартість № 9296836977 від 22.01.2018, податкова декларація з податку на прибуток підприємства № 9299545798 від 01.03.2018, податкова декларація з податку на прибуток підприємства № 9057084579 від 03.04.2018 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9005348611 від 01.06.2017, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9009410334 від 31.01.2018, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9042105910 від 13.03.2018, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9042102059 від 13.03.2018, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9042107497 від 01.10.2017, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9048018695 від 19.03.2018, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ № 9100735492 від 01.11.2017, у яких відповідач самостійно задекларовав зобов`язання, але не сплатив їх у строки відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом досліджені податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 року № 0093721211, від 22.12.2017 року № 0093731211, від 22.12.2017 року № 0092931211, від 21.11.2017 року № 0052311211, від 25.06.2018 року № 0383731213, від 06.07.2018 року № 0404101213, від 11.01.2019 року № 0026291206, від 10.09.2018 року № 0606941206, від 11.01.2019 року № 0026341206, від 05.12.2019 року № 0359520409, від 18.10.2018 року № 0722051212, від 08.02.2019 року № 0102291212, від 16.04.2019 року № 0322711212. Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням, однак поштові відправлення повернуто на адресу позивача. Доказів їх оскарження/скасування до суду не надано.

Таким чином, на час вирішення даної справи визначене контролюючим органом податкове зобов`язання є правомірними та узгодженими.

Отже, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 1 379 789,47 грн., який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу податковим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу № 52047-17/484 від 15.12.2017 року на суму податкового боргу 37 6605, 96 грн. Зазначена податкова вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове відправлення повернуто на адресу позивача.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначена вимога вручена відповідачу належним чином.

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яка визначена позивачем, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена та становить 1 379 789,47 грн.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується інформаційною довідкою про податковий борг від 21.07.2020 №16639/9/26-15-10-02-09, розрахунком податкового боргу, податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 року № 0093721211, податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 року № 0093731211, податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 року № 0092931211, податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2017 року № 0052311211, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9005348611 від 01.06.2017, податковою декларацією з податку на додану вартість № 9296836977 від 22.01.2018, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9009410334 від 31.01.2018, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9042105910 від 13.03.2018, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9042102059 від 13.03.2018, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9042107497 від 01.10.2017, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9048018695 від 19.03.2018, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ № 9100735492 від 01.11.2017, податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2018 року № 0383731213, податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2018 року № 0404101213, податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2019 року № 0026291206, податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2018 року № 0606941206, податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2019 року № 0026341206, податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2019 року № 0359520409 та податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 9299545798 від 01.03.2018, податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 9057084579 від 03.04.2018, податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2018 року № 0722051212, податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2019 року № 0102291212, податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2019 року № 0322711212, податковую вимогою № 52047-17/484 від 15.12.2017 року.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві про стягнення податкового боргу в сумі 1 379 789, 47 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоте зерно придніпров`я» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37, код ЄДРПОУ 40905938) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 1 379 789, 47 грн (один мільйон триста сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень сорок сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.