Ухвала суду № 94575620, 21.01.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/29748/12

Провадження № 6/522/117/21

У Х В А Л А

21 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі позовною заявою ТОВ «ФК«Проксима» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням про встановлення способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК«Проксима» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що у нього на примусовому виконання перебуває виконавчий лист по справі № 1522/29748/12, виданий 15.10.2014р. Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській обл. 22.11.1995р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 29.04.1996р., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (68003, м. Іллічівськ Одеської області, вул. Леніна, 28, кор./рах. № НОМЕР_5 в Управління НБУ в Одеській області, МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) суму боргу за кредитним договором № 00667/RО від 30 серпня 2007 р. з додатковими угодами в загальному розмірі 118 032 (сто вісімнадцять тисяч тридцять два) дол. США 86 центів, що за курсом НБУ на день пред`явлення позову складає 943 082 (дев`ятсот сорок три тисячі вісімдесят дві) грн. 55 коп., з яких 96 326 (дев`яносто шість тисяч триста двадцять шість) дол. США 71 цент - поточна заборгованість за наданим Кредитом (основний борг), 21 706 (двадцять одна тисяча сімсот шість) дол. США 15 центів - заборгованість по сплаті відсотків, 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) грн. 63 коп. - заборгованість за пенею за несплату заборгованості за наданим Кредитом (основний борг), 148 773 (сто сорок вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 03 коп. заборгованість за пенею за несплату процентів, 18 779 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 04 коп. заборгованість за штрафом. Приватним виконавцем зазначено, що Боржник ОСОБА_3 жодного разу не намагалась сплатити заборгованість за кредитом або вчинити дії, спрямовані на добровільне (самостійне) виконання виконавчого документа. Для погашення заборгованості за вищевказаним виконавчим документом стягнення може бути звернено стягнення на квартиру, загальною площею 90,2 кв.м., житловою площею 57,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_3 , однак звернути стягнення на вказане майно шляхом його примусової реалізації приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. позбавлений можливості, у зв`язку з реєстрацією за вказаною адресою малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відсутністю дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо вказаного нерухомого майна. Зазначені обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

При вирішенні питання про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, суд керується нормами Цивільно-процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017р., відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р.

Від боржника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечком Д.М., згідно якого боржник заперечує проти задоволення вказаного подання та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований у квартирі добросовісно, оскільки обидва батьки проживають у вказаній квартирі в порядку ч. 4 ст. 28 Цивільного кодексу України. При цьому, боржник стверджує, що іншого майна, де міг би бути зареєстрований ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 немає, що також і підтверджено самим Приватним виконавцем.

Сторони в судове засідання не з`явились, однак надійшли клопотання про розгляд подання без участі сторін за наявними в справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подання приватного виконавця, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу за кредитним договором №00667/RO від 30 серпня 2007 р. та додатковими угодами в загальному розмірі 132 454, 21 дол. США, що за курсом НБУ на день пред`явлення позову складає 1 055 792, 51 грн., та 202 297, 21 грн. заборгованості за пенею та штрафом, судові витрати у загальному розмірі 1 820, 00 грн., тобто по 910, 00 грн. з кожного, а також звернено стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2013 року за заявою представника відповідачів було виправлено арифметичну помилку у резолютивній частині вищевказаного рішення від 12 грудня 2012 року, де сума, яка підлягає стягненню з відповідачів, вказана з урахуванням застосованих строків позовної давності щодо заявленої пені.

Ухвалою суду від 09 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року в задоволенні заяви представника ПАТ «Марфін Банк» про виправлення арифметичної помилки в ухвалі суду від 11 квітня 2013 року в частині підрахування заборгованості за нарахованими штрафними санкціями, - відмовлено.

Ухвалою суду від 28 травня 2014 року було виправлено помилку в резолютивній частині ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2013 року про виправлення арифметичної помилки в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року, та вказано що з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню в солідарному порядку сума боргу за кредитним договором № 00667/RО від 30 серпня 2007 р. з додатковими угодами в загальному розмірі 118 032, 86 дол. США, що за курсом НБУ на день пред`явлення позову складає 943 082, 55 грн.

15 жовтня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Банку вищевказану суму заборгованості.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2015р. роз`яснено рішення Приморського районного суду від 12 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши у його резолютивній частині, що стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській обл. 22.11.1995р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 29.04.1996р., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Марфин банк» (68003, м. Іллічівськ Одеської області, вул. Леніна, 28, кор./рах. № НОМЕР_5 в Управління НБУ в Одеській області, МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) підлягає сума боргу за кредитним договором № 00667/RО від 30 серпня 2007 р. з додатковими угодами в загальному розмірі 118 032 (сто вісімнадцять тисяч тридцять два) дол. США 86 центів та сума пені у розмірі 191 252 (сто дев`яносто одна тисяча двісті п`ятдесят дві) грн. 70 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2019р. замінено у виконавчому провадженні стягувача ПАТ «МарфінБанк» відкритого на підставі виконавчого листа № 1522/29748/12 виданого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника ТОВ «ФК «Проксима» (код ЄДРПОУ 41868410, 01133 м. Київ вул. Євгена Коновалова, 36 Д).

Дослідивши матеріали подання приватного виконавця, відзиву боржника, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

10 серпня 2020 року Приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62770219 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа.

10 серпня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_2 .

У зв`язку з відсутністю у боржника грошових коштів та іншого майна, виконавець зазначає, що для погашення заборгованості може бути звернено стягнення на квартиру, яка складається з чотирьох кімнат, загальною площею 90,2 кв.м., житловою площею – 57,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .

Листом від 26 жовтня 2020 року за вих. №01/1340-01/44 ПАТ «МТБ БАНК» надало згоду на реалізацію предмета іпотеки за кредитним договором №00012R44 від 09 жовтня 2008 року, а саме 4-х кімнатної квартири загальною площею 90,2 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить майновому поручителю ОСОБА_2 .

Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 16 вересня 2020 роу за вих. №853В/01-07 повідомлено, що в квартирі за вищевказаною адресою зареєстровано 3 осіб: малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В подальшому, приватний виконавець звернувся до Виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію квартири.

Рішенням Виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.11.2020р. приватному виконавцю відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Держава охороняє та захищає права й інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 405 ЦК визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають спільно, мають право користування ним відповідно до закону. За змістом цієї статті, право членів сім`ї власника будинку користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) та законодавчо (ст. 405 ЦК).

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність такого не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватися предметом останньої відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено законом. При цьому ЦК, як і вказаний закон, не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування приміщенням у разі передання його в іпотеку.

За змістом наведених вище норм реалізація нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким має дитина, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про встановлення такого способу і порядку виконання рішення має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують очевидну незаконність реєстрації дитини у квартирі, яка підлягає примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків. Місцем проживання неповнолітньої чи малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Проте місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не вважаться безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», серед іншого, встановлено, що вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Приватним виконавцем на обґрунтування доцільності реалізації квартири, у якій зареєстровані малолітні діти, не надано доказів, які б підтверджували порушення вимог закону при реєстрації дітей їх батьками за адресою вказаної квартири.

При цьому, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 зареєстрований у спірній квартирі за місцем проживання його мати – ОСОБА_5 , що узгоджується з нормами ст. 29 Цивільного кодексу України, які є імперативними, у зв`язку з чим підстав вважати реєстрацію малолітнього у спірній квартирі такою, що здійснена з метою ухилення від виконання судового рішення (недобросовісною) – немає.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, вирішуючи питання щодо надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, суд приходить до висновку про доцільність застосування норм ЦПК України щодо встановлення способу та порядку виконання рішення суду, оскільки приватним виконавцем посилання на норми цивільного процесуального законодавства не здійснено, та подання містить посилання виключно на ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Отже, встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення суду це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст. 16 ЦПК України. При вирішенні питання про встановлення способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при встановленні або зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, лише за наявності обставин та в порядку, передбаченому вищевказаними нормами, сторони виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні.

Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Заміна способу виконання судового рішення не повинна включати дослідження фактів, які входять в новий предмет дослідження, зокрема, встановлювати вартість цього товару, тощо.

Інститут зміни способу виконання судового рішення є інститутом процесуального права та його застосування не може змінювати матеріально-правові відносини між сторонами.

У разі задоволення подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, суд фактично змінить рішення суду по суті та змінить спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України, що є неприпустимим.

За таких обставин судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів наявності підстав, які б дозволили суду задовольнити дане подання приватного виконавця, у зв`язку з чим спірне майно, а саме саме 4-х кімнатна квартира загальною площею 90,2 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 є таким, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення, тому суд вважає вказане подання таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 247, 258-260, 268, 435, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАВИВ:

У задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «ФК«Проксима» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання її копії

Повний текст ухвали суду виготовлений 25 січня 2021 року

Суддя Ю.Б.Свячена