Рішення № 94574565, 01.02.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/340/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді - Желяскова О. О.

з участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовною заявою МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява заявою МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Згідно позовної заяви 26 червня 2018 року з вини відповідача - ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 в м.Одеса була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль «КІА» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження.

Позивач зазначає, що вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року.

Згідно позовної заяви, на дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Тому, власник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_2 , з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Позивач зазначає, що відповідно до п.п.«а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно ст.22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Згідно позовної заяви, відповідно до висновку №23-07/18 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження ТЗ «КІА» д/н НОМЕР_2 складає - 44881,41 грн. Витрати МТСБУ на встановлення розміру збитку та збір документів склали 914,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що керуючись нормами п.п.«а» п. 41.1. ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП, МТСБУ 18 жовтня 2018 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 20624,85 грн. (за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу).

Таким чином, на думку позивача, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючим викладене, посилаючись на положення п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, на підставі якої після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача, позивач звернувся до суду та просив: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого відшкодування в розмірі 20624,85 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 914,00 грн.

Ухвалою від 15 липня 2020 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, роз`яснено відповідачу його право подати до суду відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву, порядок та строки реалізації зазначених прав, наслідки неподання відзиву на позовну заяву.

Крім того, за клопотанням позивача, висловленим в прохальній частині позовної заяви, Ананьївським районним судом Одеської області було витребувано відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача (а.с.41).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками направлено відповідачу рекомендованим листом з супровідним листом від 15 липня 2020 року за вихідним №491/340/20/4386/2020 (а.с.39) та в подальшому за вихідним №491/340/20/5716/2020 від 30 вересня 2020 року (а.с.51).

Проте, рекомендований лист суду за вихідним №491/340/20/5716/2020 20 листопада 2020 року повернувся до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат невідомий».

При цьому, суд бере до уваги те, що ані Законом України «Про поштовий зв`язок», а ні «Правилами надання послуг поштового зв`язку», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (зокрема пунктами 99-1, 99-2, якими визначено порядок вручення судової кореспонденції), не передбачено проставлення на поштовому відправленні такої відмітки, як «адресат не відомий».

Водночас, як вбачається з довідки Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 14 липня 2020 року №376 (а.с.34) відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований в с.Долинське Ананьївського району Одеської області, проте за адресою реєстрації фактично не проживає.

Відомостей про будь-яке інше місце реєстрації проживання або перебування відповідача суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідача, у відповідності до положень п.4 ч.8 ст.128, п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України, належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, а також вручено йому копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, як особу, що відсутня за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

При цьому, станом на 1 лютого 2021 року відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву до суду не подав.

1 лютого 2021 року, відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про розгляд справи до суду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило. Також, відповідач не з`явився у судові засідання, які були призначені на 30 вересня та 19 листопада 2020 року (а.с.49, 55).

Позивач у судове засідання не з`явився, проте 29 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - Панасюк Олега Миколайовича (а.с.48), який діє на підставі довіреності від 11 січня 2020 року №4.1-01/110 (а.с.4), в якій представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, просить суд розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Враховуючи викладене, положення ч.3 ст.223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін у справі.

При цьому, ч.4 ст.223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, з наведених вище обставин вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому у судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1 та 2 частини 1 статті 280 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, що відповідає умові визначеній п.3 ч.1 ст.280 ЦПК України.

Як зазначалося вище, представником позивача подано до суду заяву (а.с.48), в якій він повідомляє, що не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяв учасників справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем є «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (скорочене найменування «МТСБУ»), ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131, юридична адреса: 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, яке відповідно до положень статті 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є суб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно позовної заяви 26 червня 2018 року з вини відповідача - ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 в м.Одеса була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль «КІА» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження.

Позивач зазначає, що вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року.

Згідно позовної заяви, на дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Тому, власник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_2 , з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Позивач зазначає, що відповідно до п.п.«а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно ст.22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Згідно позовної заяви, відповідно до висновку №23-07/18 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження ТЗ «КІА» д/н НОМЕР_2 складає - 44881,41 грн. Витрати МТСБУ на встановлення розміру збитку та збір документів склали 914,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що керуючись нормами п.п.«а» п. 41.1. ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП, МТСБУ 18 жовтня 2018 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 20624,85 грн. (за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу).

Таким чином, на думку позивача, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючим викладене, посилаючись на положення п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, на підставі якої після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача, позивач звернувся до суду та просив: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого відшкодування в розмірі 20624,85 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 914,00 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача сплаченого відшкодування суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування зазначеної вимоги зазначає, що 26 червня 2018 року з вини відповідача - ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 в м.Одеса була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль «КІА» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року.

Вказані факти підтверджуються доданою до позовної заяви копією постанови Київського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2018 року у справі №520/97/18 (а.с.5), якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме в тому, що 26 червня 2018 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 121013» н/з НОМЕР_3 в м.Одеса по вул.16-а Лінія/вул.Левітана, перед зміною напрямку руху, не переконався в безпечності і створив небезпеку іншому учаснику дорожнього руху, а саме водію автомобіля «Кіа» д/н НОМЕР_2 , та змусив його різко змінити напрямок руху ліворуч, внаслідок транспортні засоби отримали механічні пошкодження, в`їхавши в паркан, а паркан в свою чергу було пошкоджено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 «Правил дорожнього руху».

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що шкоду завдано неправомірними діями ОСОБА_1 , які полягали у порушенні вимог п.10.1 «Правил дорожнього руху», під час керування ним транспортним засобом «ВАЗ 121013» з номерним знаком « НОМЕР_3 », тобто джерелом підвищеної небезпеки.

З урахуванням положень ст.1166, 1187 ЦК України, зазначена шкода має бути відшкодована винною особо.

Як зазначалося постановою Київського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2018 року у справі №520/97/18 (а.с.5) відповідача визнано винним у вчиненні дій, в наслідок яких отримав ушкодження «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 », а отже шкода, заподіяна в наслідок його неправомірної поведінки, мала бути відшкодована відповідачем.

При цьому, преамбулою Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Слід звернути увагу на те, що згідно підпункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Проте, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що відповідач в ходить до будь-якої з категорії осіб, визначених підпунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже мав право керувати транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що в даному випадку потерпілими в наслідок подій, що мали місце 26 червня 2018 року о 12 годині 40 хвилин в м.Одеса на перехресті вул.16-а Лінія та вул.Левітана, є власник автомобіля «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 », який отримав механічні ушкодження, - ОСОБА_2 , що в матеріалах справи підтверджується зокрема копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4392818 від 15 червня 2017 року (а.с.8).

Пунктом 1.12 частини 1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

При цьому, події, які мали місце 26 червня 2018 року о 12 годині 40 хвилин в м.Одеса на перехресті вул.16-а Лінія та вул.Левітана за участю транспортних засобів «ВАЗ 121013» з номерним знаком « НОМЕР_3 » та «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 », підпадають під визначення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки сталися під час руху зазначених транспортних засобів та в їх результаті завдано матеріальні збитки, що підтверджується постановою Київського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2018 року у справі №520/97/18 (а.с.5) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 1.7 частини 1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

З копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4392818 від 15 червня 2017 року (а.с.8) вбачається, що транспортний засіб «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 » був внесений до зазначеного полісу та зазначений поліс був чинний станом на 26 червня 2018 року.

З наведеного вбачається, що зазначені вище події підпадають під визначення страхового випадку, наведене в ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

При цьому, згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частинами 1 та 2 статті 984 ЦК України визначено, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що страховик відповідає за шкоду заподіяну страхувальником, а отже в даному випадку шкоду заподіяну власнику автомобіля «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 », мав би відшкодовувати страховик, з яким було укладено договір страхування відповідачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи автомобіль «ВАЗ 121013» з номерним знаком « НОМЕР_3 » не був внесений до жодного чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією витягу з централізованої бази даних МТСБУ (а.с.6).

Слід зазначити, що згідно статті 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, а отже зазначений витяг є належним доказом.

З наведеного вбачається, що автомобіль «ВАЗ 121013» з номерним знаком « НОМЕР_3 » станом на 26 червня 2018 року не підпадав під визначення забезпеченого транспортного засобу, а цивільно-правова відповідальність водія, який ним керував не була застрахована.

З наведеного вбачається, що в даному випадку заподіяна шкода мала бути відшкодована в загальному порядку.

Водночас, з урахування визначеної статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковості страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, з метою відшкодування шкоди потерпілим, зазначеним Законом визначено особливий порядок відшкодування шкоди заподіяної в наслідок дій володільців або водіїв транспортних засобів цивільно-правова відповідальність яких не застрахована.

Так, як зазначалося, відповідно до положень пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Саме зазначений вид шкоди має місце в даному випадку, оскільки ушкодження отримав автомобіль «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 ».

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, особливий порядок відшкодування шкоди, зокрема дій, що йому передують.

Так, пунктом 33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Як вбачається з матеріалів справи, водієм транспортного засобу «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 зазначені вимоги виконано, про що свідчить додана до матеріалів справи копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.6-зворот-7).

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Водієм транспортного засобу «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 було подано відповідну заяву, що підтверджується її копією (а.с.7-зворот).

Згідно пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як вбачається, з доданої до позовної заяви копії наказу від 17 жовтня 2019 року №9581 (а.с.11) МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування водію автомобіля «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 червня 2018 року о 12 годині 40 хвилин в м.Одеса на перехресті вул.16-а Лінія та вул.Левітана.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту за замовленням МТСБУ оцінювачем ТОВ «АВТО ОДЕКС», який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №7226 від 21 листопада 2009 року (копія міститься на а.с.26), було виготовлено звіт про оцінку автомобіля KIA SOUL з реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с.13-25), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA SOUL з реєстраційним номером НОМЕР_2 складала 44881 гривню 41 копійку.

Як вбачається, з доданої до позовної заяви копії платіжного доручення від 18 жовтня 2018 року (а.с.12) МТСБУ було здійснено виплату на користь водія автомобіля «КІА» з номерним знаком « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 в розмірі 20624.85 гривень.

У відповідності до положень частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначене відповідає положенням пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону

Як зазначалося, автомобіль «ВАЗ 121013» з номерним знаком « НОМЕР_3 » не був внесений до жодного чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а цивільно-правова відповідальність водія, який ним керував, тобто відповідача, не була застрахована.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суму сплаченого відшкодування в розмірі 20624,85 грн. підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 914,00 грн. суд зазначає наступне.

Позивач, як вбачається з позовної заяви звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу.

Як зазначалося, у відповідності до положень частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначене відповідає положенням пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Зі змісту статті 1191 ЦК України вбачається, що розмір зворотної вимоги, яка виникає в порядку регресу, обмежується розміром виплаченого відшкодування за заподіяну іншою особою шкоду.

При цьому, позовна заява не містить будь-яких відомостей про те, що 914,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача були ним сплачені в якості відшкодування шкоди заданої діями відповідача.

Навпаки, безпосередньо позивач зазначає, що зазначена сума є витратами на встановлення розміру збитку та збір документів, що зокрема підтверджується копіями: рахунку на оплату №18 від 16 серпня 2018 року (а.с.10) та платіжного доручення від 10 вересня 2018 року №993133 (а.с.12), з яких вбачається, що МТСБУ суму 914,00 грн. було сплачено на користь ТОВ «АВТО ОДЕКС» за виготовлення звіту про оцінку автомобіля KIA SOUL з реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с.13-25).

При цьому, слід зазначити, що згідно пункту 41.4 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Будь-яких інших правових підстав в обґрунтування позовних вимог в цій частині, окрім вимог в порядку регресу, позивачем суду не надано.

З наведеного вбачається, що витрати позивача з оплати 914,00 грн. було сплачено на користь ТОВ «АВТО ОДЕКС» не входять до суми виплаченого позивачем страхового відшкодування, а є витратами, пов`язаними з господарською діяльністю МТСБУ. З огляду на викладене, підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача в порядку підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-289, 354 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Долинське Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Долинське, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_4 , на користь «МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ» (скорочене найменування «МТСБУ»), ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131, юридична адреса: 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, (розрахунковий рахунок UA773223130000002600101284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО:322313, код в ЄДРПОУ: 21647131), шкоду в порядку регресу в розмірі 20624 (двадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Долинське Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Долинське, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_4 , на користь «МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ» (скорочене найменування «МТСБУ»), ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131, юридична адреса: 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, (розрахунковий рахунок UA773223130000002600101284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО:322313, код в ЄДРПОУ: 21647131), судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про сторін у справі:

Позивач:«МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (скорочене найменування «МТСБУ»), ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131, юридична адреса: 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Долинське, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_4 .

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набрало законної сили „___" __ 20__ року.