Рішення № 9457366, 14.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р. Справа № 33/57-09

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Н.В., довіреність № б/н від 31.03.09р. відповідача - не з*явився

3-й особи - не з*явилися

розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в о. Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованного електрозв'язку, смт Кринички

до Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" м. Харків

3-я особа Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, м.Харків

про стягнення 17650,35 грн.

та за зустрічним позовом ВЕП "Держпром", м.Харків до ВАТ "Укртелеком" в о. Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованного електрозв'язку, смт Кринички

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 17650,35 грн., у тому числі 15696,59 грн. - основного боргу, 651,19грн. - пені, 948,75грн. - інфляційних витрат та 353,82грн. - 3% річних за договором №184/65 про надання телекомунікаційних послуг, укладеним між сторонами 29.12.2006 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов‘язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

20.01.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг в сумі 15696,59 грн., інфляційні витрати у сумі 1435,40 грн.,3% річних в сумі 431,64 грн.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду. З урахуванням цієї заяви предметом розгляду по справі є позовні вимоги, заявлені до стягнення в заяві від 20.01.2010р.

08.12.2009р. відповідач через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву, прийняту судом до розгляду, в якій просить суд надати тлумачення п. 2.1.6. Договору № 184/65 на надання телекомунікаційних послуг від 29.12.2006р. щодо обсягу послуг за надання яких повинен сплачувати зустрічний позивач у системному зв*язку з положеннями п. 2.2.5, п.4.2 та розділу 3 даного договору, а також покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, заперечує проти зустрічного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що виконуючи договір зустрічний відповідач надав телекомунікаційні послуги на засобах зв’язку, що перелічені в додатку №1, саме за надання яких повинен сплатити зустрічний позивач.

В судовому засіданні 14.04.2010р. представник позивача за первісним позовом звернувся з поясненнями, в яких зазначив про те, що рішенням суду від 02.07.208р. задоволено позовні вимоги між цими ж сторонами щодо стягнення суми боргу з відповідача за період з 01.01.2007р. по 31.05.2008р. Спираючись на це рішення, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за послуги, надані з 01.06.2008р. по 31.12.2008р.,інфляційні, 3% річних та пеню.

Оскільки позивач до прийняття рішення по справі не використав наданого йому ст. 22 ГПК України права на зменшення та збільшення позовних вимог у встановленому законом порядку, не надіслав на адресу суду змінену позовну заяву та не надав доказів на підтвердження направлення її копії стороні та 3 особі у встановленому законом порядку, суд розглядає позов в межах уточнення позовних вимог від 20.01.2010р., прийнятого судом до розгляду у встановленому законом порядку.

Представники відповідача та 3-ї особи у призначене судове засідання не з*явилися, витребуваних судом документів не надали.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує, вважає, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини, тому позивач не мав правових підстав надавати телекомунікаційні послуги. Крім того, відповідач посилається на те, що предметом договору № 184 від 29.12.2006р. є телекомунікаційні послуги, що забезпечують функціонування органів влади, а саме Харківської обласної державної адміністрації, яка і повинна сплачувати за телекомунікаційні послуги, однак у 2007 та 2008 роках гроші, необхідні для сплати за телекомунікаційні послуги, що є предметом Договору, відповідач з державного бюджету не отримував, про що позивача було повідомлено листами, у тому числі, з проханням розірвати спірний договір достроково, однак позивач відхилив цю пропозицію. Крім того, представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29.12.2006 року між ВАТ "Укртелеком" та ВЕП "Держпром" був укладений договір № 184/65 про надання телекомунікаційних послуг зі строком дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. У відповідності до п.10.4 договору строк дії договору пролонговано на 2008 рік на тих самих умовах договору за відсутності заяви сторін за 1 місяць до закінчення терміну договору.

Відповідно п. 1.1. договору позивач (Виконавець) зобов'язався надавати відповідачу (Споживачу) телекомунікаційні послуги згідно заяви (на мирний час) та експлуатаційно - технічного обслуговування засобів зв'язку, які передбачені додатком № 1 до даного договору. Додатком №1 сторони визначили перелік засобів зв’язку по підключенню та обслуговуванню яких позивач надає послуги згідно до договору№184 від 29.12.2006 р.

Відповідно п. 1.2. договору сторони визначили, що експлуатаційно - технічне обслуговування по цьому договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів зв’язку відповідача у справному стані шляхом здійснення ремонтно - відновлювальних робіт забезпечення їх ефективного функціонування.

Додатком №2 до договору №184/65 від 29.12.2006 р. сторони погодили види телекомунікаційних послуг та визначили розрахунок вартості послуг, відповідно до якого, щомісячна плата за користування засобами телефонного та телеграфного зв'язку становить 1879,42 грн.

У відповідності до п. 2.1.6. відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг згідно з розділом 3 договору та розрахунками.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за надані послуги та експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків "Виконавця", що виставляються не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок "Виконавця".

Пунктом 2.2.9 договору передбачено обов’язок позивача своєчасно подавати відповідачу рахунки для оплати та акти виконаних робіт.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивачем протягом квітня – грудня 2008 року були виконані роботи з надання телекомунікаційних послуг, передбачені додатком № 2 до договору, що підтверджується планами профілактичного огляду, графіками перевірки абонентів та перевірок обладнання, витягами з відповідних журналів про проведення профілактичних робіт та перевірок, складених працівниками позивача у спірний період.

Позивачем на адресу відповідача у відповідності до п.2.2.9 договору було направлено низку актів виконаних робіт за договором та рахунки на оплату, але відповідачем в порушення умов договору, оплату за надані послуги не здійснено, будь-яких заперечень або зауважень щодо виконання цих робіт позивачу не надано, акти виконаних робіт не повернуто з відповідними запереченнями або зауваженнями.

Доказів на підтвердження наявності протягом строку дії договору з боку відповідача будь-яких зауважень, заперечень, претензій щодо якості виконаних робіт, їх обсягу, відповідачем до суду не подано. До того ж його відзив ґрунтується на вільному тлумаченні певних умов договору, але факт надання позивачем послуг, визначених додатком № 1 та 2 до договору не заперечується.

Крім того, договір є діючим, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, доказів відмови від договору у встановленому договором та законом порядку, його розірвання відповідачем до суду не подано. Слід зазначити, що умовами договору не передбачене обов’язкове щомісячне складання та підпис обома сторонами актів виконаних робіт та підписання та затвердження двосторонніх графіків.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного асигнування з посиланням на певні умови договору суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1.7 договору відповідач зобов'язався надавати позивачу документи про обсяг виділених для оплати послуг зв'язку на певний період ( місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України не пізніш 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду (додаток 3 даного договору), а позивач, відповідно до п. 2.2.5 договору згідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов'язався надати відповідачу передбачені договором послуги зв'язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань відповідача щодо оплати послуг зв'язку та передбачених кошторисом останнього.

Доказів належного та своєчасного виконання умов, визначених п.2.1.7 договору, відповідачем до суду не подано.

Крім того, додатком № 2 сторонами узгоджена вартість послуг, які мали надаватись у 2007році при наявності додатку № 3, в якому не було зазначено розмір ліміту споживання за 2007рік. Сторонами підписано додаток № 3 та погоджено розмір коштів, які виділені в межах ліміту без зазначення відповідного ліміту та з позначенням прочерку в графі „сума”. Таким чином при укладенні договору сторони визначили вартість наданих послуг, але меж ліміту на оплату послуг не визначили.

За таких обставин суд вважає дії позивача щодо надання відповідачеві послуг електрозв’язку такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства та відповідають умовам договору.

Щодо посилань відповідача на необхідність припинення надання послуг у відповідності до п.4.2 договору, суд вважає необхідним зазначити, що відповідним пунктом сторони встановили право позивача, а не його обов’язок припиняти надання послуг. До того ж відповідачем не доведене своєчасне виконання ним умов, визначених п.2.1.7 договору в частині надання позивачу документів про обсяг коштів виділених для оплати послуг.

Оскільки матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг відповідачу в період з червня 2008р. по грудень 2008р. включно за вартістю, визначеною в договорі в сумі 1624,82 грн. щомісячно, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 11373,74 грн. боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо решти боргу в розмірі 4322,85 грн. суд вважає необхідним в позові відмовити, оскільки позивачем до загальної суми боргу включена заборгованість за квітень та травень 2008р. в сумі 3249,64 грн., яка вже була предметом розгляду у господарському суді по справі № 49/81-08 і щодо якої судом було прийняте рішення про її стягнення. Стосовно частини боргу за листопад та грудень 2008р. суд вважає безпідставним збільшення позивачем розміру нарахованих послуг, оскільки умовами п. 3.3 договору встановлено, що при зміні тарифів вартість коригується відповідно до цін на послуги, що має бути оформлено додатковою угодою до договору. Оскільки сторони не уклали відповідну угоду до договору, збільшення вартості послуг в одностороннєму порядку є необґрунтованим та не відповідає умовам договору.

Оскільки у відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 199,51 грн. по та інфляційних в сумі 597,93 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині стягнення решти 3% річних в сумі 232,13 грн. та інфляційних в сумі 837,47 грн., нарахованих позивачем до стягнення, суд вважає необхідним в позові відмовити у зв’язку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо зустрічного позову.

Позивач, посилаючись на ст.213 ЦК України, просить надати тлумачення п.2.1.6 договору № 184/65 на надання телекомунікаційних послуг від 29.12.2006р. щодо обсягу послуг за надання яких повинен сплачувати зустрічний позивач у системному зв*язку з положеннями п. 2.2.5, п.4.2 та розділу 3 даного договору.

У відповідності до ст.213 ЦК України суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину у випадках, якщо волевиявлення сторін правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір, справжню волю, виражену при вчиненні правочину.

Суд не вбачає, що в даному випадку сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони, по іншому трактують зміст договору і неможливо однозначно встановити намір сторін, справжню волю, виражену при вчиненні правочину.

Позивач в зустрічній позовній заяві не просить протлумачити зміст договору, а фактично вимагає аналізу певних умов договору, що є елементом оцінки доказів у відповідності до ст.43 ГПК України. Оцінка та аналіз умов договору викладена судом при вирішенні первісного позову з посиланням на відповідні умови договору та вимоги законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відповідності із ст.ст. 44,49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 121,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 81,77 грн., сплачені позивачем за первісним позовом при зверненні до суду з позовом, покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо - експлуатаційного підприємства "Держпром" (адреса: 61200, м. Харків, пл. Свободи, 5, 9 під'їзд, в тому числі р/р 35239001001092 в ГУДКУ Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04014097) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( адреса структурного підрозділу - Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ "Укртелеком" : 52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Зв'язківців, 19, р/р 26006160711100 в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ "Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 26549551) - 11373,74 грн. заборгованості, 199,51 грн. трьох відсотків річних, 597,93 грн. інфляційних витрат, 121,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 81,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення підписане 15.04.2010р.