Постанова № 945714, 24.07.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №22а-834/07                                                                                                                                                       головуючий суддя у 1-й

категорія обліку-34                                                                                                                                                           інстанції –Серкіз В.Г.

                                                                                                                                                                      (справа №13/100/07-АП)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            24 липня    2007 року                                                                     м.Дніпропетроськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :

головуючого      Туркіної Л.П.  (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача

відповідача Стежко В.А. , Проценко О.А.

Серьогіна О.В.

Сосніна Л.І.

Рачинський Р.М.

розглянув у відкритому судовому

засіданні   апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», м. Запоріжжя

 на  постанову Господарського суду Запорізької області від 19.04.2007р.

по справі

№13/100/07-АП

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», м. Запоріжжя

до:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000401323/0 від 24.07.2006р.

В С Т А Н О В И Л А :

            20.02.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» ( далі ТОВ  «Інтер-Запоріжжя») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя)  про часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000401323/0 від 24.07.2006р.

            Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2007р.  по справі №13/100/07-АП позивачу було відмовлено у задоволені адміністративного позову.

            Постанова суду мотивована тим, що результатами позапланової перевірки було встановлено заниження позивачем ПДВ за січень 2004р. та лютий 2005р. відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» позивачу за виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства було донараховано податок на додану вартість 13110,02 грн. та штрафні санкції 206555,01 грн., про що було видано податкове повідомлення-рішення№0000401323/0 від 24.07.2006р., прийняте відповідачем рішення ґрунтується на законі і підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним відсутні.

            Позивач – ТОВ «Інтер-Запоріжжя»  не погодившись з постановою суду по даній справі подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що при постановлені рішення по даній справі судом було порушено норми матеріального права, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції по даній справі скасувати і постановити по справі нову постанову, якою  позовні вимоги задовольнити.

            Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу  посилаючись на те, що судом під час розгляду справи було повно та всебічно досліджено усі обставини, які мають значення для вирішення справи, постановлене по справі судове рішення обґрунтоване та законне, доводи позивача, зазначені у апеляційній скарзі безпідставні, просили відмовити позивачу у задоволені апеляційної скарги, а постанову суду від 19.04.2007р. залишити без змін.

            Представник позивача  у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги на постанову суду від 19.04.2007р. по даній справі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 19.04.2007р. по даній справі скасувати та постановити по справі нове рішення, яки позовні вимоги позивача по справі задовольнити у повному обсязі.

            Представник відповідача  у судовому засіданні підтримав доводи викладені у письмовий запереченнях відповідача на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду від 19.04.2007р. по даній справі залишити без змін.

            Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

            Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2001р. по 31.03.2006р. , за результатами перевірки складено акт №24/08-09/24912705 від 11.07.2006р. , цим актом встановлено заниження позивачем ПДВ за січень 2004р. на 13110,02 грн. та за лютий 2005р. на 400000 грн..

            За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401323/0 від 24.07.2006р. , яки позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 13110,02 грн., у тому числі за основним платежем 13110,02 грн. та штрафні санкції 206555,01 грн.

            Під час розгляду справи судом встановлено, що 20.02.2005р. між позивачем (покупець) та ЗАТ «Марганецька птахофабрика»  (постачальник) було укладено договір поставки №20/02-05 на поставку курячого яйця, відповідно до умов цього договору позивач платіжним дорученням №11 від 28.02.2005р. здійснив оплату курячого яйця шляхом перерахування коштів на рахунок  ЗАТ «Марганецька птахофабрика» у сумі 1284000 грн., у тому числі ПДВ 214000 грн.

            Також 25.02.2005р. між позивачем (покупець) та ЗАТ «Полтавська птахофабрика» (постачальник) було укладено договір поставки №ЯП 25-02/05 на поставку яєчного порошку, згідно умов цього договору позивач платіжним дорученням №10 від 28.02.2005р. перерахував кошти на рахунок ЗАТ «Полтавська птахофабрика»в сумі 1116000 грн., в тому числі ПДВ 186000 грн.

            Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» постачальники за вищезазначеними договорами надали позивачу податкові накладні №1338 від 28.02.2005р. ( сума ПДВ 214000 грн.) та №б103 від 28.02.2005р. ( сума ПДВ 186000 грн.) , ці податкові накладні зареєстровано у Книзі придбання товарів (робіт, послуг) та включені позивачем у податковий кредит з ПДВ за лютий 2005р.    

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції закону яка була чинною у лютому 2005р. ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції закону яка була чинною у лютому 2005р. ) - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції закону яка була чинною у лютому 2005р. ) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Той факт , що витирати позивача на придбання яєчного порошку відносяться до складу валових витрат , податковою не оспорюється .

Аналізуючи зміст вищезазначених норм законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що податковий кредит позивача у лютому 2005р. складався с сум ПДВ, сплачених у лютому 2005р. у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), що відповідає нормам п.п.7.4,7.5 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”.  Отже підстави для виключення  сум ПДВ, сплачених позивачем у лютому 2005р. за угодами № 20102-05 від 20.02.2005,№ ЯП25-02/05 від 25.05.05р., із податкового кредиту зазначеного періода (лютого 2005р.) у податкового органу були відсутні.

Відповідно до п.п.17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Як зазначено вище , правопорушень при формуванні податкового кредиту у лютому 2005р. позивач не допускав , отже застосування до нього будь-яких санкцій з зазначених підстав є протиправним та необґрунтованим .Слід також зазначити наступне.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення  №0000401323/0 від 24.07.2006р. відповідачем цим рішенням  позивачу не було донараховано податкове зобов’язання, а враховуючи вищезазначену норму закону застосування штрафних санкцій можливо лише у разі донарахування податкового зобов’язання, крім цього також слід зазначити, що законом визначено розмір штрафних санкцій, який пов’язано  з розміром донарахованого податкового зобов’язання  та визначено максимальний розмір штрафних санкцій - 50%  суми  донарахованого податкового зобов’язання.

Враховуючи вищезазначене,колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення є таким , що винесено з порушенням норм ст..7 Закону “Про податок на додану вартість” та п.п.17.1.3.ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами ”, у зв’язку з чим його слід визнати протиправним .Посилання податкової на те що суми ПДВ, сплачені у вартості ціни придбання товарів, можуть включатися покупцем до складу податкового кредиту лише у період, коли здійснюється фактична передача товарів , не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки вони суперечать нормам п.п.7.4.1,7.5.1 п.п.7.4. та 7.5. ст.7. Закону “Про податок на додану вартість”, які не передбачують будь-яких особливостей формування податкового кредиту платника податків при здійснені ним операцій з контрагентами ,що сплачують фіксований сільгоспподаток.

Безпосередніх норм, які б пов’язували дату формування податкового кредиту з датою збільшення валових витрат закон “Про податок на додану вартість” не містить. Відмінність дат збільшення податкового кредиту та валових витрат встановлена на законодавчому рівні та закріплена судовою практикою:

1) за операціями по придбанню основних фондів ( амортизація – по даті введення в експлуатацію, податковий кредит – по першій події) ( постанова Верховного суду України від 20.04.2004 № 23/53);

2)  за операціями оперативної оренди ( валові витрати за датою нарахування, податковий кредит – за першою подією). Про те, що право на податковий кредит по орендних операціях не залежить від дати валових витрат – лист ДПАУ № 625/4/15-1110 від 14.12.04 та інші.

На підставі викладеного вище апеляційна скарга ТОВ «Інтер-Запоріжжя» підлягає задоволенню, постанова Господарського суду Запорізької області від 19.04.2007р. по даній справі підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача по даній справі підлягають задоволенню. Отже,  податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006р. № 0000401323/0,  винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя, в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій у сумі 200000 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат по справі, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача з державного бюджету судові витрати 05 грн. 10 коп.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

            Апеляційну скаргу ТОВ «Інтер-Запоріжжя» , м. Запоріжжя., -  задовольнити.

            Постанову Господарського суду Запорізької області від 19.04.2007р. по справі №13/100/07-АП – скасувати.

  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006р. № 0000401323/0  винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій у сумі 200000 грн. Присудити на користь позивача за рахунок державного бюджету України 5грн.10коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.. 254 КАС України і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України. 

Головуючий суддя                                                                                           Л.П. Туркіна

                    судді:                                                                                   В.А. Стежко

                                                                                                                О.А. Проценко     

Оригіналу відповідає:                                                                               Л.П. Туркіна