Ухвала суду № 94571389, 02.02.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 270/2350/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до Костянтинівського міськрайонного суду з заявою про відновлення повністю втраченого судового провадження по цивільній справі № 270/2350/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року у справі № 270/2350/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 53 924 грн. 19 коп., з яких: 51 477,57 грн. – заборгованість за кредитом, 1579,48 грн. – заборгованість за процентами, 867,14 – сума пені по кредиту та відсоткам; витрати по сплаті судового збору в сумі 539 грн. 34 коп. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено; рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року в частині розміру стягнутої пені, загальної суми за кредитним договором, судового збору змінено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитнім договором в розмірі 73 415, 84 грн., з яких 51 477 грн. 57 коп. заборгованість за кредитом, 1579 грн. 48 коп. заборгованість за процентами, 20 358 грн.79 коп. пеня за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір в сумі 1 101 грн. 24 коп. 03 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк Фінанси та кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №378pv-09-07, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та боржником.

ТОВ «Вердикт Капітал» зверталось до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. 11 лютого 2020 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області повернуто заяву ТОВ «Вердикт Капітал» у зв`язку з тим, що на час звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не перебуває цивільна справа, у виконавчому провадженні щодо якої слід замінити сторону. ТОВ «Вердикт Капітал» роз`яснено право на звернення до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Метою відновлення втраченого судового провадження по справі №270/2350/13-ц є заміна сторони виконавчого провадження, в зв`язку з чим представник заявника просив суд відновити втрачене провадження №270/2350/13-ц.

Представник заявника ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, звернувся з заявою про розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження за його відсутності, в якій заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Його неявка не є перешкодою для розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження.

З`ясувавши позицію заявника, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 20 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України якщо суд, до юрисдикції якого відповідно до вимог процесуального закону відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або Законом України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення підсудності справ» визначено, що Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області підсудні справи, які були підсудні Центрально-Міському районному суду міста Макіївки Донецької області.

Проте, цивільні справи, що перебували в архіві Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, у зв`язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ (зі змінами), на зберігання до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

Судом встановлено, що Рішенням Центрально-міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року у цивільній справі № 270/2350/13-цстягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” суму заборгованості за кредитним договором в розмірі – 53924 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. 19 коп., з яких: 51477,57 грн. – заборгованість за кредитом, 1579,48 грн. – заборгованість за процентами, 867,14 грн – сума пені по кредиту та відсоткам; витрати по сплаті судового збору в сумі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 34 коп.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року в частині розміру стягнутої пені, загальної суми за кредитним договором, судового збору змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 73415 (сімдесят три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 84 коп., з яких заборгованість 51 477 грн. 57 коп. заборгованість за кредитом, 1579 грн. 48 коп. заборгованість за процентами, 20 358 грн. 79 коп. пеня за кредитним договором, а також судовий збір в сумі 1 101 грн. 24 коп.

03 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги (а.с. 19-21), відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №378pv-09-07 (а.с. 22-39), що також підтверджується актом приймання-передачі права вимоги від 03 жовтня 2018 року (а.с. 40-42).

Тобто, ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за вказаним договором.

Позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 надійшла до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області, де 10 квітня 2013 року було заведено обліково-статистичну картку на цивільну справу (позовне провадження), справа № 270/2350/13-ц, провадження по справі № 2/270/1106/2013 (а.с. 62), в якій відображено рух цивільної справи, а також інформація щодо руду апеляційної скарги (а.с. 62 зворот).

Провадження у вказаній справі відкрито ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 30 квітня 2013 року (а.с. 58).

Рішенням Центрально-міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково (а.с. 59-61).

Зазначені обліково-статистична картка на цивільну справу (позовне провадження), ухвала про відкриття провадження по справі, рішення суду у цій справі судом одержані з електронної бази даних Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області, доступ до якої наданий Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області.

Матеріали цивільної справи № 270/2350/13-ц перебували у Центрально-Міському районному суді міста Макіївки Донецької області, будівля якого знаходиться у місті Макіївка Донецької області, яке у теперішній час не контролюється органами державної влади України, та до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили (а.с. 53).

Для відновлення тексту рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року у справі № 270/2350/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором використано електронну копію рішення від 03 червня 2013 року, а також електронну копію рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 63-65, 66-68).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Частиною 1 ст. 7 цього Закону вказано, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особі. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Пунктом 2 розділу ІХ порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень вказано, що дозвіл на повний доступ до судових рішень надається, зокрема, суддям.

Повний доступ до судових рішень – режим доступу до внесених до Реєстру електронних копій судових рішень, який передбачає можливість одержання та використання інформації, що міститься у Реєстрі, зокрема відомостей, які не можуть бути розголошені в судових рішеннях, відкритих для загального доступу.

Тож, при здійсненні судочинства Закон України «Про доступ до судових рішень» наділяє суд повноваженнями використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Отже, повні копії електронних судових рішень Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області № 270/2350/13 від 03 червня 2013 року, Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року із Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 63-65, 66-68) є належним та допустимим доказом у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України від 22.12.2005 року № 3262-ІV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень – автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частиною 1 статті 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Як встановлено судом, метою відновлення втраченого судового провадження є вирішення питання щодо заміни стягувача його правонаступником.

Враховуючи вищенаведене та мету відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі, суд доходить висновку про наявність підстав для відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині змісту рішень Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року та Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 488-495 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 270/2350/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі №270/2350/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – в частині змісту рішень Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року та Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року.

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року по справі №270/2350/13-ц (повний текст) в наступній редакції:

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа№ 270/2350/13-ц

Провадження № 2/270/1106/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” (далі – ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та кредит”) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про відкриття невідновлювлювальної мультивалютної кредитної лінії у розмірі 73415,84 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 вересня 2007 року між ВАТ Банк “Фінанси та кредит” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №378pv-09-07, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а відповідач отримав кредит у сумі 15425 доларів США. Умовами п. 2.1, 3.2, 3.3, 4.1 цього договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця в термін з 1 по 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості по кредитним ресурсам в розмірі 257,08 доларів США та нарахованими процентами згідно з графіком зниження заборгованості. Також відповідач зобов`язався протягом першого фактичного року кредитування сплачувати банку відсотки за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 11,8% річних, протягом другого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 11,5% річних, протягом третього фактичного року кредитування – за процентною ставкою 11,1% річних, протягом четвертого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 10,8% річних, протягом п`ятого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 10,4% річних, протягом шостого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 9,8% річних й цілком повернути кредит до 04 вересня 2013 року. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25.11.2011 встановлено, що кредитні кошти надані у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 125469,55 грн. Перший транш був наданий 05.09.2007 у розмірі 15425 доларів США, який був повністю повернутий 25.11.2011. Відповідно до Додаткової угоди №2 до кредитного договору від 25.11.2011 позивач та відповідач домовились викласти назву кредитного договору та його умови у новій редакції, згідно якої ОСОБА_1 в рамках не відновлювальної кредитної лінії був наданий транш у розмірі 62990,10 грн. з поверненням згідно графіка погашення кредиту. Відповідно до п.п. 2.4, 3.1, 3.3 договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії відповідач зобов`язався в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами в національній валюті за процентною ставкою 22% річних та повністю повернути кредитні ресурси до 05 вересня 2014 року. Крім того, відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, ОСОБА_1 сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення строків платежів, передбачених п.п. 2.2, 2.4, 3.3, 3.5, 5.1 цього договору, або будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Своєчасно зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконав, ним порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків. Станом на 04.04.2013 загальна сума заборгованості відповідача становить 73415,84 грн., з яких: 51477,57 грн. – заборгованість за кредитом, 1579,48 грн. – непогашені відсотки, 20358,79 грн. – сума пені по кредиту та відсоткам.

Посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 73415,84 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача, яка належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, не використала наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надала суду письмову заяву, в якій підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за її відсутності. (а.с.78).

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності (а.с.80).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 “Про судове рішення у цивільній справі” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 05 вересня 2007 року між ВАТ Банк “Фінанси та кредит” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №378pv-09-07, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а відповідач отримав кредит у сумі 15425 доларів США (а.с. 34-41).

Умовами п. 2.1, 3.2, 3.3, 4.1 цього договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця в термін з 1 по 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості по кредитним ресурсам в розмірі 257,08 доларів США та нарахованими процентами згідно з графіком зниження заборгованості. Також відповідач зобов`язався протягом першого фактичного року кредитування сплачувати банку відсотки за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 11,8% річних, протягом другого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 11,5% річних, протягом третього фактичного року кредитування – за процентною ставкою 11,1% річних, протягом четвертого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 10,8% річних, протягом п`ятого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 10,4% річних, протягом шостого фактичного року кредитування – за процентною ставкою 9,8% річних й цілком повернути кредит до 04 вересня 2013 року.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25.11.2011 встановлено, що кредитні кошти надані у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 125469,55 грн. (а.с. 13-21). Перший транш був наданий 05.09.2007 у розмірі 15425 доларів США, який був повністю повернутий 25.11.2011.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до кредитного договору від 25.11.2011 позивач та відповідач домовились викласти назву кредитного договору та його умови у новій редакції, згідно якої ОСОБА_1 в рамках не відновлювальної кредитної лінії був наданий транш у розмірі 62990,10 грн. з поверненням згідно графіка погашення кредиту (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 2.4, 3.1, 3.3 договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії відповідач зобов`язався в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами в національній валюті за процентною ставкою 22% річних та повністю повернути кредитні ресурси до 05 вересня 2014 року.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють питання виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитом в розмірі 51477,57 грн.

Також згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.п. 2.4, 3.1, 3.3 договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії відповідач зобов`язався в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами в національній валюті за процентною ставкою 22% річних та повністю повернути кредитні ресурси до 05 вересня 2014 року.

Позивач у своїй заяві надав розрахунок процентів за користування кредитом станом на 04.04.2013, сума яких складає 1579,48 грн., тому, враховуючи, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, суд вважає за можливе здійснити розрахунок належних до стягнення процентів в такій сумі та до цієї дати.

Одночасно, за приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому за ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, ОСОБА_1 сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення строків платежів, передбачених п. п. 2.2, 2.4, 3.3, 3.5, 5.1 цього договору, або будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Одночасно стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому зазначену правову позицію було викладено у рішеннях Верховного Суду України під час розгляду аналогічних справ (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010).

А враховуючи вимоги ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Більш того рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Таким чином, пеня за кредитом складає: за період з 17.05.2012 по 24.05.2012 – 4,29 грн.; за період з 18.06.2012 – 26.06.2012 – 5,49 грн.; за період з 27.06.2012 по 16.07.2012 – 10,26 грн.; за період з 17.07.2012 по 16.09.2012 – 71,05 грн.; за період з 17.09.2012 по 16.10.2012 – 53,23 грн.; за період з 17.10.2012 по 18.11.2012 – 79,90 грн.; за період з 19.11.2012 по 16.12.2012 – 85,56 грн.; за період з 17.12.2012 по 16.01.2013 – 114,78 грн.; за період з 17.01.2013 по 17.02.2013 – 139,16 грн.; за період з 18.02.2013 по 17.03.2013 – 139,55 грн.; з 18.03.2013 по 04.04.2013 – 101,83 грн., а всього на загальну суму 805,10 грн.

Крім того, пеня за відсотками складає: за період з 02.10.2012 по 31.10.2012 – 11,97 грн.; за період з 01.11.2012 по 02.12.2012 – 24,95 грн.; за період з 03.12.2012 по 10.12.2012 – 9,38 грн.; за період з 14.01.2013 по 30.01.2013 – 5,52 грн.; за період з 01.03.2013 по 04.04.2013 – 10,22 грн., а всього на загальну суму 62,04 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня за кредитом та відсотками на загальну суму 867,14 грн.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 прострочену заборгованість за кредитом, заборгованість за нарахованими відсотками та пеню по кредиту та відсоткам у загальному розмірі 53924,19 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 539,24 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 213, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 554, 611, 624, 627, 1048, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУУМВС України Донецької області), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (р/р НОМЕР_2 МФО 335816, ЄДРПОУ 25795288) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі – 53924 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. 19 коп., з яких: 51477,57 грн. – заборгованість за кредитом, 1579,48 грн. – заборгованість за процентами, 867,14 грн – сума пені по кредиту та відсоткам.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУУМВС України Донецької області), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Донецьке регіональне управління” акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” (р/р НОМЕР_2 МФО 335816, ЄДРПОУ 25795288) витрати по сплаті судового збору в сумі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 34 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя: Р.О. Кузнецов

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року по справі №270/2350/13-ц (повний текст) в наступній редакції:

Категорія 27 Головуючий 1 інстанції: Кузнецов Р.О.

Доповідач: Супрун М.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зінов`євої А.Г.,

суддів Супрун М.Ю., Ларіної Н.О.,

при секретарі Папоян К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») звернулось до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у розмірі 73415,84 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №378рv-09-07, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а відповідач отримав кредит у сумі 15 425 доларів США. Умовами п. 2.1, 3.2, 3.3, 4.1 цього договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця в термін з 1 по 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості по кредитним ресурсам в розмірі 257,08 доларів США та нарахованими процентами згідно з графіком зниження заборгованості. Також відповідач зобов`язався протягом першого фактичного року кредитування сплачувати банку відсотки за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 11,8% річних, протягом другого фактичного року кредитування - за процентною ставкою 11,5% річних, протягом третього фактичного року кредитування - за процентною ставкою 11,1% річних, протягом четвертого фактичного року кредитування - за процентною ставкою 10,8% річних, протягом п`ятого фактичного року кредитування - за процентною ставкою 10,4% річних, протягом шостого фактичного року кредитування - за процентною ставкою 9,8% річних й цілком повернути кредит до 04 вересня 2013 року. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25.11.2011 року встановлено, що кредитні кошти надані у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 125 469,55 грн. Перший транш був наданий 05.09.2007 року у розмірі 15 425 доларів США, який був повністю повернутий 25.11.2011 року. Відповідно до Додаткової угоди №2 до кредитного договору від 25.11.2011року позивач та відповідач домовились викласти назву кредитного договору та його умови у новій редакції, згідно якої ОСОБА_1 в рамках невідновлювальної кредитної лінії був наданий транш у розмірі 62 990,10 грн. з поверненням згідно графіка погашення кредиту. Відповідно до п.п. 2.4, 3.1, 3.3 Договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії відповідач зобов`язався в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами в національній валюті за процентною ставкою 22% річних та повністю повернути кредитні ресурси до 05 вересня 2014 року. Крім того, відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, ОСОБА_1 сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення строків платежів, передбачених 2,2, 2.4, 3.3, 3.5, 5.1 цього договору, або будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Оскільки ОСОБА_1 були порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків, станом на 04.04.2013 року в нього виникла заборгованість в загальній сумі 73 415,84 грн., з яких: 51 477,57 грн. - заборгованість за кредитом, 1579,48- непогашені відсотки, 20 358,79 грн. – сума пені по кредиту та відсоткам. Посилаючись на протиправність дій відповідача, яким суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 73 415,84 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» сума заборгованості в розмірі 53 924 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн. 19 коп., з яких: 51 477,57 грн. - заборгованість за кредитом, 1 579,48 грн. - заборгованість за процентами, 867,14 грн. - сума пені по кредиту та відсоткам. В інший частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Єпікова С.В, діюча за довіреністю, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Згідно заяви, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що 05.09.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір №378рv-09-07 відповідно до умов, якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а відповідач отримав кредит у розмірі 15 425 доларів США (а.с.34-41). Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25.11.2011 року встановлено, що кредитні кошти надані у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 125 469,55 грн. (а.с. 13-21). Перший транш був наданий 05.09.2007 у розмірі 15 425 доларів США, який був повністю повернутий 25.11.2011 року.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до кредитного договору від 25.11.2011 року позивач та відповідач домовились викласти назву кредитного договору та його умови у новій редакції, згідно якої ОСОБА_1 в рамках невідновлювальної кредитної лінії був наданий транш у розмірі 62 990,10 грн. з поверненням згідно графіка погашення кредиту (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 2.4, 3.1, 3.3 договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії відповідач зобов`язався в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами в національній валюті за процентною ставкою 22% річних та повністю повернути кредитні ресурси до 05 вересня 2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору п. 6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. З урахуванням викладеного, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов кредитного договору має складати 867,14 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 своєї постанови від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У зв`язку з неналежним виконання своїх договірних зобов`язань за період з 04.04.2012 року по 04.04.2013 року позичальнику була правомірно нарахована пеня в сумі 20 358,79 гривень. Суд зменшив розмір пені до 867.14 грн., вважаючи, що до правовідносин сторін має застосовуватися Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». При цьому суд не врахував, що відповідно до преамбули цей Закон регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, виконання зобов`язань за кредитним договором з фізичними особами не регулюється зазначеним Законом.

Крім того, нарахована позивачем відповідачу пеня не перевищує розмір збитків, завданих банку, заяви про зменшення суми пені від відповідача не надходило, тому у суду першої інстанції не було підстав для зменшення її розміру.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції мав ухвалити рішення про повне задоволення позовних вимог банку.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції застосував норми матеріального права, що не регулюють виниклі правовідносини. Вказані порушення відповідно до частини 4 статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої пені, загальної суми за кредитним договором та судового збору.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 03 червня 2013 року в частині розміру стягнутої пені, загальної суми за кредитним договором, судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитнім договором в розмірі 73 415 (сімдесят три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 84 грн., з яких заборгованість 51 477 грн. 57 коп. заборгованість за кредитом, 1579 грн. 48 коп. заборгованість за процентами, 20 358 грн.79 коп. пеня за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір в сумі 1 101 (одна тисяча сто одна) грн. 24 коп.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді:

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: