Постанова № 9456759, 08.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2010 року           17:38           № 2а-9645/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Український сувенір"

до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0007621503/0/33878 від 05.08.2009р.

За участю представників:

позивача :Іванський В.Ф. (довіреність від 24.02.2009р.)

відповідача :Хмельницький С.Ю. (довіреність від 08.01.2009р. №6) На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення №0007621503/0/33878 від 05.08.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю проведення камеральної перевірки та визначення податкового зобов’язання по земельному податку за період квітень –липень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Земельна ділянка, що знаходиться у користуванні товариства відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено і не відноситься до земель них ділянок, зазначених у частинах п’ятій –десятій статті 7 та частині другій статті 6 Закону України «Про плату за землю». Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення винесене з порушенням Законів України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», «Про державну податкову службу в Україні»та просить скасувати повністю.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що, за результатами камеральної перевірки позивача складено Акт №3795/1503/02031039 від 30.07.2009р. яким встановлено порушення п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого, винесено податкове повідомлення - рішення №0007621503/0/33878 від 05.08.2009р. про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в загальній сумі 24132,78 грн., яке вважає правомірним та таким що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку ТОВ «Український сувенір»(код ЄДРПОУ 02031039) за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. та складено Акт перевірки №3795/1503/02031039 від 30.07.2009р.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов’язання з земельного податку ТОВ «Український сувенір», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку за 2009 рік (№1269 від 28.01.2009р.) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки підприємством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобов’язання на 22983,60 грн.

За висновками Акту перевірки від 30.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення –рішення №0007621503/0/33878 від 05.08.2009р. про визначення податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 24132,78 грн., в т.ч. 22983,60 –основний платіж, 1149,18 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким встановлено, що 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Рішенням Київської міської ради №250/1227 від 03.04.2001р. «Про надання і вилучення земельних ділянок»надано Закритому акціонерному товариству «Український сувенір»(попередня назва ТОВ «Український сувенір») в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 0,13 га для експлуатації та обслуговування складської будівлі на вул. Карла Маркса, 7-а за рахунок земель міської забудови. Нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить 416864,93 грн.

На підставі договору купівлі –продажу від 13.09.2001р. ТОВ «Український сувенір»придбало у Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва майновий комплекс по вул. Карла Маркса, 7, який розташований на земельній ділянці загальною площею 1877,06 м.кв.

Позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (1269 від 28.01.09р.), згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті за 2009 рік склала 45967,18 грн., і відповідно за базові податкові (звітні) місяці поточного року, тобто з січня по грудень 2009 року щомісячна сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті становить 3830,60 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Позивач, за період що перевірявся, сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобов’язання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва№0007621503/0/33878 від 05.08.2009р. підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення –рішення №0007621503/0/33878 від 05.08.2009р ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 П.О. Григорович