Постанова № 9456745, 18.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2010 року           16:05           № 2а-9806/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкрите акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень №0000242380/0 від 24.02.2009р., №0000242380/1 від 23.03.2009р., №0000242380/02 від 01.06.2009р.

За участю представників:

позивача :Рукавичка В.Ю. (довіреність від 01.03.2010р.),

Зеленюк Н.О. (довіреність від 20.01.2010р.)

відповідача :Марченко Н.М. (довіреність №106/9/10 від 04.01.10р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.03.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Український банк реконструкції та розвитку»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень –рішень №0000242380/0 від 24.02.2009р., №0000242380/1 від 23.03.09р., №0000242380/2 від 01.06.2009р.,

Представник позивача, керуючись ст.ст. 49, 51 КАС України, подав заяву про зміну (доповнення) позовних вимог (вх. №03-15/12879 від 19.10.09р.) та просить суд скасувати податкові повідомлення –рішення №№0000242380/0 від 24.02.09р., №0000242380/1 від 23.03.09р., №0000242380/2 від 01.06.2009р., №0000242380/3 від 14.08.2009р. ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на землю, оскільки позивач на підставі договору купівлі–продажу придбав у власність нежитлове приміщення по. Вул. О.Терехіна, 4, м. Київ, але при цьому не є власником земельної ділянки за вказаною адресою. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення винесені з порушенням Законів України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», Земельного кодексу України та просить скасувати повністю.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що, за результатами виїзної планової перевірки позивача складено акт перевірки від 10.02.2009р., яким встановлене порушення ст. 2, ст. 14, ст. 15, ст. 17 Закону України «Про плату за землю»у зв’язку з чим винесене податкове повідомлення –рішення №0000242380/0 від 24.02.2009р. в якому визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 46828,04 грн. та застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2 п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке вважає правомірним та таким що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного банку «Український банк реконструкції та розвитку»(код ЄДРПОУ 26520688) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №8/22-10/26520688 від 10.02.2009р.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету плати за землю встановлено, в порушення ст. 2, ст. 14, ст. 15, ст. 17 Закону України від 03.07.1992р. 32535-ХІІ «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями), підприємство не подавало розрахунки по земельному податку до ДПІ у Подільському районі м. Києва та не сплачувало земельний податок до відповідного місцевого бюджету за період 27.06.2007р. по 30.09.2008р. на загальну суму 46828,04 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 24.02.2009р. прийняв податкове повідомлення –рішення №0000242380/0 про визначення податкового зобов’язання з податку за землю у розмірі 70582,06 грн., у тому числі 46828,04 грн. –основного платежу, 23754,02 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням №0000242380/0 від 24.02.09р., оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ.

За результатами адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без розгляду, спірне рішення - без змін та винесені нові податкові повідомлення №0000242380/1 від 23.03.09р., №0000242380/2 від 01.06.2009р., №0000242380/3 від 14.08.2009р., які позивач вважає безпідставними та просить суд скасувати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку»на підставі договору купівлі –продажу від 27.06.2007р., укладеного з Богачьовим Ю.В. придбав у власність нежитлове приміщення (підвалу, другого та третього поверхів) в літері А, що розташоване у будинку за номером 4 по вулиці О.Терехіна у м. Києва площею 1477,60 кв. м.

Договір посвідчено 27.06.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. та зареєстровано в реєстрі за №1205.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру площа земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.. О.Терехіна, 4 складає 3043,14 кв. м.

Також позивачем до матерів справи та при проведенні перевірки надані наступні документи: - акт прийому – передачі приміщення від 27.06.2007 року;

-          реєстраційне посвідчення видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, відповідно до якого нежилі приміщення (в літ «А») загальною площею 1477,6 кв. м., розташовані в м. Києві по вул.. Олексія Терьохіна, 4, зареєстрований за ЗАТ «Український банк реконструкції та розвитку»на праві власності на підставі договору купівлі –продажу від 27.06.2006р. та записано в реєстрову книгу №д6з за реєстровим №22з від 31.07.2007р.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розміри плати за використання земельних ресурсів та порядок її сплати, відповідальність платників податку та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначені у Законі України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно пункту восьмого ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Об’єктом плати за землю, згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю», є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянку, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України»№ 997-V від 27.04.2007 р. статтю 120 Земельного кодексу України було приведено у відповідність зі ст. 377 ЦК України.

Так статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, суд вважає, що правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, набувач вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Однак, позивачем не було надано суду жодних доказів звернення до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з метою отримання правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку.

Позивачем надані до матеріалів справи лише запити до Подільської районної у м. Києві ради, Головного управління земельних ресурсів КМДА, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та відповіді на них, які носять інформаційний характер та містять пропозиції укладення договорів на обслуговування або сплати орендної плати за землю.

Таким чином, суд вважає, що відсутність у позивача документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою не може бути підставою для несплати земельного податку.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (ст. 14 Закону України "Про плату за землю").

Підпунктом 4.2.2 «а» пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо платник податків не подає к встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до вимог п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2 п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, що е подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього закону , такий платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Так, на підставі ч. 4 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»податковим органом зроблений розрахунок несплаченого позивачем земельного податку за період з серпня 2007 року по вересень 2008 року на суму 46828,04 грн. та відповідно до п.п. 17.1.1 пп. 17.1.2, п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 застосовано штрафні санкції у розмірі 23754,02 грн.

За таких підстав суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення прийняті ДПІ у Подільському районі м. Києва об’єктивно, з урахуванням всіх обставин та на підставі вимог діючого законодавства. Також судом враховується те, що позивач поспіль три роки жодних дій на переоформлення права користування земельною ділянкою за собою не здійснював.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариство «Український банк реконструкції і розвитку»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 П.О. Григорович