Постанова № 9456062, 22.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1130/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Клочка К.І.,

при секретарі – Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача –Шулік О.Й.,

представника відповідача –Пусана Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферум» (надалі - ТОВ «Ферум», позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі – відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (надалі – ПДВ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум» викладене в акті № 61 від 26.02.2010.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР) не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову посилаючись на пункт 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009, який встановлює, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум"зареєстровано як платник податку на додану вартість 06 квітня 2000 року, свідоцтво №24100812.

Згідно автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів за період з березня 2008 року по січень 2010 року Кременчуцькою ОДПІ встановлено розбіжності податкових зобов’язань та податкового кредиту задекларованих позивачем та його контрагентами, а саме, згідно висновку комісії Кременчуцької ОДПІ від 24.02.2010 №41 встановлено, що ТОВ «Ферум»виписувало податкові накладні, згідно з якими платник податку на додану вартість –постачальник товарів (робіт, послуг) –ТОВ «Ферум»не задекларувало податкові зобов’язання, тобто ухиляється від сплати податків , має низьке податкове навантаження, даний платник на має права збереження статусу платника податку на додану вартість.

Загальна сума заниження податкового зобов’язання ТОВ «Ферум»за період з квітня 2008 року по травень 2009 року становить 23573,84 грн.

Питання анулювання реєстрації платника ПДВ було винесене на розгляд комісії Кременчуцької ОДПІ.

26.02.2009 комісією прийняте рішення, яке міститься в акті №61 «Про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Ферум».

Пунктом 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію ( податковий рахунок), яка ( який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідачем анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ на підставі пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009, а саме, через встановлення органами ДПА факту виписки податкових накладних згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, тобто підприємство ухиляється від сплати податків, має низьке податкове навантаження.

Правомірність застосування приписів зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, а саме на слова "...або з будь-яких інших підстав ".

На думку суду, у даному випадку, відповідачем не вірно застосовано норму Закону.

Комплексний аналіз пункту 9.8 Закону №168/97-ВР приводить до висновку, що слова "...або з будь-яких інших підстав" не мають самостійного смислового навантаження, а повинні застосовуватися разом з частиною речення "..., чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав".

Тобто законодавцем розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не випадків у яких анулюється реєстрація платника ПДВ.

Крім того, суд вважає, що пункт 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Відповідно до норми підпункту 11.4 статті 11 Закону №168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Також, частиною другою та третьою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 92 Конституції України податки і збори (у тому числі механізми їх розрахування та сплати) встановлюються виключно законами України.

Отже, відповідачем безпідставно та неправомірно застосовано до позивача норми пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»від 09.09.2009.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач суду не надав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Ферум».

За таких обставин рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання ТОВ «Ферум»як платника ПДВ, прийнято з перевищенням повноважень і підлягає скасування, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум» як платника податку на додану вартість, викладене в акті Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №61 від 26.02.2010.

Постанова, відповідно до статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2010 року.

Суддя                                                                                 К.І. Клочко