Рішення № 94559980, 27.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ № 640/21894/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія

«Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.

Київ, вул. Дегтярівська, 11г)

про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.12.2018 року №0017684205 (надалі по тексту - оскаржуване рішення) в частині, що стосується застосування до позивача штрафу у розмірі 69587,07 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 31.10.2017 року №454, від 13.11.2017 року №476, від 31.01.2018 року №635, від 21.02.2018 року №378, від 22.02.2018 року №379, від 31.03.2018 року №591, від 30.04.2018 року №488, від 31.05.2018 року №514 та №515 за звітний період жовтень-листопад 2017 року та січень-травень і серпень 2018 року.

Заявлену вимогу позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме про накладення на позивача штрафу згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України) щодо перелічених вище податкових накладних, відповідачем помилково не було враховано, що штрафна санкція, визначена вказаною матеріальною нормою ПК України, до спірних правовідносин не застосовується. Податкові накладні від 31.10.2017 року №454, від 13.11.2017 року №476, від 31.01.2018 року №635, від 21.02.2018 року №378, від 22.02.2018 року №379, від 31.03.2018 року №591, від 30.04.2018 року №488, від 31.05.2018 року №514 та №515 не підлягали наданню покупцю, що відповідало Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 (надалі по тексту - Порядок №1307). Такі податкові накладні були виписані не на покупця, а безпосередньо на позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що абсолютно будь-які податкові накладні незалежно від факту надання чи ненадання їх покупцеві, оподаткування ПДВ чи ні, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі по тексту - ЄРПН).

З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої 22.11.2018 року складено акт №3686/28-10-42-05/33152471, згідно з висновками якого, позивачем порушено пункт 20.10 статті 201 ПК України, а саме несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в ЄРПН.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки його висновки залишено без змін.

17.12.2018 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України, та згідно зі статтею 120-1 ПК України, до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 70070,37 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться контролюючим органом на підставі того, що позивачем допущено затримку реєстрації податкових накладних на 18 і менше календарних днів на суму ПДВ у розмірі 492282,73 грн.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним в частині, що стосується застосування до позивача штрафу у розмірі 69587,07 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 31.10.2017 року №454, від 13.11.2017 року №476, від 31.01.2018 року №635, від 21.02.2018 року №378, від 22.02.2018 року №379, від 31.03.2018 року №591, від 30.04.2018 року №488, від 31.05.2018 року №514 та №515, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у редакції, що діє з 01.01.2017 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII, порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Судом встановлено, що позивач не вчасно зареєстрував податкові накладні, які не надавалися покупцю.

Із податкових накладних вбачається, що позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20%) та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0% відсутня).

Наявність обов`язку у платника податків щодо здійснення реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН не є спірною у цій справі. Спірним є саме наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

З 01.01.2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 13» - «складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».

Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України та Порядку №1307, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що порушення платником ПДВ граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №816/1488/17 та від 11.12.2018 року у справі №807/68/18.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено випадки складання зведених податкових накладних та встановлено обов`язок платника податків скласти таку податкову накладну не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1307 визначено особливості складання зведених податкових накладних, зокрема, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. При цьому, пунктом 3 Порядку №1307 визначено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відтак, факт складання зведеної податкової накладної впливає на строк її складання і жодним чином не впливає на строк її реєстрації, визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Безпідставними також є посилання позивача на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки презумпція правомірності рішень платника податку застосовується у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У цій справі, на переконання суду, доводи позивача не враховують змін нормативного регулювання, які відбулися у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII, а тлумачення норм здійснюється вибірково.

Посилання позивача на відповідну практику Європейського суду з прав людини є неприйнятним, оскільки у справах, на які посилається позивач, на відміну від цієї справи, було встановлено порушення норм Конвенції внаслідок протиправних дій органів державної влади.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову - підстави для здійснення розподілу судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук