Рішення № 94559978, 27.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ № 826/17045/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ,

вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд: зобов`язати відповідача включити в страховий стаж для обчислення пенсії період роботи позивача в Малому підприємстві «Онікс» (надалі по тексту - МП «Онікс») згідно даних трудової книжки з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року; зобов`язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії з моменту її призначення у зв`язку із збільшенням трудового стажу та провести доплату позивачу починаючи з моменту призначення пенсії; стягнути з відповідача на користь позивача завдану останньому моральну шкоду у розмірі суми нарахованих заробітних плат та премій працівникам Пенсійного фонду України, задіяних у неправомірному нарахуванні позивачу пенсії, за період з моменту подання документів на призначення пенсії до вирішення спору по суті, але не менше 300000,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16.05.2018 року йому призначено пенсію за віком, при цьому, при призначенні пенсії не враховано період роботи з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року, оскільки печатка підприємства невстановленого зразка. 18.06.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо зарахування вказаного стажу роботи. Проте, згідно з відповіддю ГУ ПФУ в м. Києві, стаж за період з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року все одно не враховано до розрахунку пенсії, оскільки у записі про звільнення підпис керівника засвідчений печаткою старого зразка (колишня УРСР), на печатці відсутній ідентифікаційний код підприємства, що є прямим порушенням Наказу Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що при обчисленні стажу позивача для призначення пенсії не враховано період з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року у зв`язку із тим, що запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства старого зразка (колишня УРСР), на печатці відсутній ідентифікаційний код підприємства.

З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно довідки ГУ ПФУ в м. Києві від 06.06.2018 року №14654/02, з 16.05.2018 року позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 4833,58 грн. При цьому, при обчисленні пенсії не враховано період стажу з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року, оскільки печатка підприємства невстановленого зразка.

18.06.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив включити до стажу період з 11.04.1995 року по 31.12.1996 року та здійснити перерахунок пенсії позивача.

Листом від 17.07.2018 року №41289/03 ГУ ПФУ в м. Києві надано позивачу відповідь, згідно з якою, підстави для перерахунку пенсії та включення до стажу вказаного вище періоду відсутні, адже печатка підприємства, якою завірено записи №№13-14 трудової книжки позивача, старого зразка (колишня УРСР), також на печатці відсутній ідентифікаційний код підприємства.

Незгода позивача із позицією відповідача стала підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Приписами пункту 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження факту роботи в МП «Онікс» у період із 11.04.1995 року по 31.12.1996 року, окрім інших документів, надав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що з огляду на відомості, що наявні у трудовій книжці, позивач прийнятий на роботу до МП «Онікс» з 11.04.1995 року. Звільнений з роботи позивач 31.12.1996 року. Запис про звільнення позивача засвідчений печаткою старого зразка (колишня УРСР). Також печатка не містить інформації про ідентифікаційний код підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка, оформлена згідно з вимогами законодавства, проте, наявна на записі про звільнення від 31.12.1996 року печатка старого зразка (колишня УРСР).

Разом з тим, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 року №1427-XII, проголошено 24.08.1991 року Україну незалежною демократичною державою.

Тобто, з 24.08.1991 року Українська РСР припинила своє існування та існує самостійна українська держава Україна.

Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 року за №643 була затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.10.1993 року.

Разом з тим, суд вважає, що використання МП «Онікс» печатки старого зразка при заповненні трудової книжки позивача не є підставою для незарахування періоду роботи на вказаному підприємстві під час призначення пенсії, оскільки невчинення підприємством дій для обміну печаток є порушенням безпосередньо вказаного підприємства, яке жодним чином не впливає на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах. Засвідчення запису про звільнення печаткою старого зразка, на думку суду, не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин між підприємством та позивачем у спірний період. Позивачем до позову додано докази, дослідивши які, суд дійшов висновку про наявність між позивачем та МП «Онікс» трудових відносин у відповідний період.

Крім того, суд наголошує, що трудова книжка позивача, окрім зазначеного вище завірення запису печаткою старого зразка, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку.

Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 року у справі №593/283/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з підпункту 4.2 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд встановив, що відповідач, під час призначення пенсії позивачу, не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.

Також суд наголошує, що Порядок №637 покладає саме на органи пенсійного фонду обов`язок підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що позивач надав відповідачу документи, які, на думку суду, є достатніми для підтвердження факту роботи позивача в МП «Онікс» у період з 11.04.1995 року до 31.12.1996 року.

А тому, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування вказаного вище періоду роботи до стажу позивача.

Водночас, вимога позивача про відшкодування йому моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю/протиправними діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо). При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправними дій відповідача стосується виключно меж застосування пенсійного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 11.04.1995 до 31.12.1996 року в Малому підприємстві «Онікс».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.04.1995 до 31.12.1996 року в Малому підприємстві «Онікс» з 16.05.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу у період з 11.04.1995 до 31.12.1996 року в Малому підприємстві «Онікс» з 16.05.2018 року.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 470 (чотириста сімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук