Рішення № 94559726, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 826/12273/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді головуючої Клименчук Н.М., суддів Каракашьян С.К., Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом компанії «Ретт Інтер С.А.» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Компанія «Ретт Інтер С.А.» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 25.07.2017 №35127.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що оскаржувана податкова консультація не відповідає положенням законодавства, оскільки Відповідачем не враховано те, що при переході права власності на нерухоме майно від поручителя до банку першим не отримано від боржника компенсацію вартості такого нерухомого майна, а тому об`єкт оподаткування не виник.

Представником Відповідача позовні вимоги не визнано повністю та зазначено, положеннями законодавства встановлено, що операції купівлі-продажу нерухомого майна є об`єктом оподаткування податком на прибуток. При цьому операції з передачі права власності на нерухоме майно на підставі договору поруки прирівнюються до операцій купівлі-продажу, а тому так операції підлягають оподаткуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2020 замінено первинного відповідача - Державну фіскальну службу України її правонаступником - Державною податковою службою України.

Учасниками справи 09.11.2017 подано клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку із чим, на підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Компанія «Ретт Інтер С.А.» направлено до Державної фіскальної служби України лист від 25.07.2017 №35127 щодо надання податкової консультації, у якому просила надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

- чи є доходом, отриманим нерезидентом із джерел походження з України в розумінні підпункту 141.4.1 «д» пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, перехід до банку права власності на заставне майно шляхом звернення банком стягнення за договором іпотеки на таке майно, яке належить майновому поручителю нерезиденту - іпотекодавцю за кредитом, отриманим юридичною особою - резидентом України;

- чи підлягає оподаткуванню згідно із пунктом 141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України операція з набуття банком права власності на вищезазначене майно.

Із запиту Позивача від 25.07.2017 №35127 щодо надання податкової консультації слідує, що підставою для звернення до Відповідача за податковою консультацією стало те, що нерезидент був майновим поручителем за кредитом, отриманим в банку юридичною особою - резидентом, згідно договору іпотеки. В подальшому банк набув у власність заставлене нерухоме майно - нерухоме майно, розташоване в Україні, внаслідок звернення стягнення на таке майно. Нерезидентом не отримано коштів внаслідок звернення стягнення на вказане нерухоме майно. Тобто банк набув право власності на майно нерезидента, а нерезидент втратив належне йому нерухоме майно без компенсації вартості такого майна, внаслідок чого поніс збиток.

Відповідачем листом від 05.09.2017 №19805/6/99-99-15-02-02-15 надано відповідь, якою повідомлено, що в момент переходу права власності на майно за договором поруки від нерезидента до резидента утримується і сплачується податок за ставкою в розмірі 15 відсотків вартості майна, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

Вважаючи надану вказаним листом податкову консультацію такою, що не відповідає нормам законодавства, Позивачем оскаржено її до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

У відповідності до підпункту 14.1.173 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:

- найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

- зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

- підпис платника податків;

- дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно із пунктом 52.4 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями; у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Положеннями статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи із змісту положень наведених вище норм Податкового кодексу України, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання Відповідача на те, що податкова консультація не підлягає оскарженню в судовому порядку.

В даному спорі контролюючим органом розглянуто звернення Позивача про надання податкової консультації, однак, на думку останнього, зміст податкової консультації суперечить нормам чинного законодавства.

Розглядаючи питання відповідності оскаржуваної індивідуальної податкової консультації положенням законодавства, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «в» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як товар слід розуміти, зокрема, матеріальні активи, до яких відноситься нерухоме майно.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту.

На підставі аналізу зазначених норм суд дійшов висновку про те, що погашення кредиту поручителем за рахунок передачі права власності на предмет застави кредитору свідчить про те, що з відповідної дати перераховані кошти в межах кредиторської операції та перехід права власності на нерухоме майно є операцією купівлі-продажу нерухомого майна, яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2020 у справі №826/135/15.

Суд відхиляє посилання компанії «Ретт Інтер С.А.» на те, що в результаті передачі майнових прав на нерухоме майно банку, поручителем не буде отримано компенсації вартості такого майна, оскільки положеннями статті 556 Цивільного кодексу України передбачено перехід усіх прав кредитора до поручителя, який виконав зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація від 25.07.2017 №35127 відповідає положенням законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви компанії «Ретт Інтер С.А.» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: компанія «Ретт Інтер С.А.» (Британськы Выргынськы Острови) (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 11).

Відповідач: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м.Київ, Львівська Площа, 8).

Головуюча суддя Н.М. Клименчук

Судді С.К. Каракашьян

Ю.Т. Шрамко