Ухвала суду № 94559438, 02.02.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4526/20

Провадження № 2-сз/206/5/21

У Х В А Л А

02 лютого 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» Михальченка Федіра Володимировича про повернення судового збору,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року до суду надійшла заява представника АТ КБ «ПриватБанк» Михальченка Ф.В. про повернення судового збору. В обґрунтуванні клопотання зазначено, що оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленого законом, має вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Задля підтвердження підстави повернення 50 відсотків сплаченого судового збору заявником долучено практику Верховного Суду, викладену в ухвалі по справі № 755/6872/17 від 17 червня 2020 року, в якій останній констатує: «Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги». Просить прийняти ухвалу суду про повернення судового збору та зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі міста Дніпра повернути АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір сплачений в сумі 1 051 гривні, який було сплачено на р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, за платіжним дорученням №ZZ42K0908B13MO від 08 вересня 2020 року.

Так, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 жовтня 2009 року у розмірі 19 449,27 гривень, яка складається з: 14 406,19 гривень заборгованості за тілом кредиту, 5 043,08 гривень заборгованості за простроченими відсотками, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 102 гривні.

До позовної заяви додано платіжне доручення №ZZ428B13MО від 08 вересня 2020 року, з якого вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» сплачено в адресу Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі міста Дніпра грошові кошти в сумі 2 102 гривні з призначенням платежу: «за позовом АТ КБ «ПриватБанк» (до НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ), Самарський районний суд м. Дніпропетровська» (а. с. 67).

Дослідивши заяву про повернення судового збору, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про залишення заяви без задоволення з огляду на наступне.

Цивільно-процесуальне законодавство визначає ухвалення рішення про судові витрати складовою більш широкої складової розгляду справи по суті – ухвалення рішення.

Так, статтею 246 ЦПК України визначає спеціальний порядок ухвалення рішення про судові витрати, за яким, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадках визначених цією статтею, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦП України.

Разом із цим, суд констатує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, були відсутні підстави задля застосування визначеного спеціального порядку ухвалення рішення про судові витрати.

Водночас, питання судових витрат було вирішено в порядку передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за яким судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, що у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України відображено у резолютивній частині рішення.

Надаючи оцінку посиланням заявника на те, що оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленого законом, має вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження на 10 годину 00 хвилин 15 січня 2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Разом із цим, перше судове засідання відкрилось саме 15 січня 2021 року, в ході якого було заслухано думку відповідача на предмет позовних вимог, здійснено інші дії, які передбачені главою 6 розділу ІІІ ЦПК України щодо розгляду справи по суті, а тому застосування практики Верховного Суду, викладеної в ухвалі по справі № 755/6872/17 від 17 червня 2020 року, в даному випадку є невірним, адже у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 існують об`єктивно інші обставини, які істотно відрізняються від обставин, які були предметом розгляду при постановленні відповідної ухвали Верховним Судом.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 246, 260, 261, 279, 353 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» Михальченка Федіра Володимировича про повернення судового збору – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук