Рішення № 94559281, 02.02.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 р. м. Чернівці Cправа № 600/2334/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" до Буковинської митниці Держмитслужби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, визнання протиправним та скасування рішення-,

В С Т А Н О В И В:

13.01.2021 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" до Буковинської митниці Держмитслужби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування рішень - задоволено повністю.

Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року. Визнано протиправною відмову Буковинської митниці Держмитслужби у поверненні фінансової гарантії, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестендер" за митною декларацією ІМ 40№408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн. викладену в листі Буковинської митниці Держмитслужби від 01.09.2020 року. Зобов`язано Буковинську митницю Держмитслужби повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестендер" фінансову гарантію за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" судовий збір в сумі 2102грн.

21.01.2021 року представник позивача Поляк П.П. звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача в обґрунтування заяви зазначив, що рішенням суду від 13.01.2021 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" та стягнуто на його користь сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. Водночас зазначив про те, що документи на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі представником позивача зазначено у попередньому (орієнтованому) розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи та в позовній заяві. У зв`язку із зазначеним, представником позивача до заяви додано докази, що підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 12279,00грн. Зазначені кошти представник позивача просить стягнути на користь ТОВ «Вестендер».

2. Представником відповідача 29.01.2021 року подано до суду заперечення на заяву адвоката Поляка П.П., у яких зазначено, що суд постановив, що інших доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат станом на день прийняття рішення до суду не подано, а підстави для розподілу витрат на правову допомогу відсутні. Крім того, представник відповідача звертав увагу на те, що розмір судових витрат на правову допомогу значно завищено, оскільки, адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» надавалась правнича допомога ТОВ «Вестендер» у аналогічній справі, предмет спору якої стосується аналогічних правовідносин, що і у даній справі. Відповідач також звертає увагу на те, що у звіті позивача вказується про розрахунок у зв`язку з розглядом цієї справи в апеляційній інстанції, однак на час розгляду цієї заяви розгляд справи в апеляційній інстанції не розпочато. У зв`язку з чим, представник відповідача наполягав на необґрунтованості заяви.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 25.01.2021 року ухвалою суду призначено до розгляду заяву про стягнення витрат на правову допомогу на 02.02.2021 року.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 02.02.2021 року позивач та представник відповідача подали заяви про розгляд даного клопотання без їхньої участі, в порядку письмовому провадженні.

2. Відповідно до вимог статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі необхідності, суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

3. Враховуючи приписи статті 252 КАС України, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву за наявними у справі матеріалами без участі учасників справи.

ІV. СУДОМ ВСТАНОВЛЕННІ НАСТУПНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 13.01.2021 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" до Буковинської митниці Держмитслужби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування рішень - задоволено повністю.

Вказаним рішенням, з-поміж іншого, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" судовий збір в сумі 2102грн.

Питання щодо розподілу витрат на правову допомогу судом не вирішено, оскільки, станом на момент прийняття рішення у справі доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до суду не подано.

Водночас, судом встановлено, що в матеріалах справи наявний договір про надання юридичної (правничої) допомоги №253/19 від 24.02.2019 року, згідно з яким АО "Поляк і партнери" взяло на себе зобов`язання надавати юридичну (правничу) допомогу ТОВ "Вестендер" в обсязі та на умовах, передбачених договором відповідно до чинного законодавства (а.с.28).

На підставі зазначеного договору адвокатом Поляком П.П. видано ордер про надання правничої допомоги ТОВ "Вестендер" (а.с.27).

До позову надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 11.11.2020 року, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. В такому розрахунку зазначено, що документи на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу будуть подані у встановленому ст.139 КАС України порядку. Заяву аналогічного змісту викладено і в самому позові (25-26).

21.01.2021 року адвокатом Поляк П.П. подано заяву щодо вирішення питання розподілу судових витрат на правову допомогу у даній справі, надано звіт (акт) про надані послуги від 18.01.2021 року, платіжне доручення на суму 12279,00 грн (95-104).

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з приписами частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом частин 1 та 3 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).

Відповідно до вимог статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Аналізуючи наведене вище в контексті встановлених обставин у справі, з огляду на задоволені судом вимоги позивача, понесені ним витрати на правову допомогу, подання ним заяви, у встановлений ст.139 КАС України строк, а також те, що Чернівецьким окружним адміністративним судом при прийнятті рішення у даній справі (13.01.2021 року) не було вирішено питання про розподіл зазначених вище судових витрат, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу таких витрат.

3. Перевіривши доводи заяви представника позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання правової допомоги №253/19 від 24.02.2019 року (строк дії до 30.09.2024 року) (а.с.28-29);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 11.11.2020 року (а.с.25-26);

- звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №600/2334/20-а від 18.01.2021 року (а.с.102-103);

- копію платіжного доручення №1201 від 18.01.2021 року на суму 12279,00 грн;

Як вбачається з розрахунку витрат на надання правової допомоги вартість однієї години наданих адвокатом послуг становить 1889,20 грн (40% розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, що становить 4723грн).

Кількість витраченого часу відповідно до розрахунку суми послуг за надану правничу допомогу становить 7 годин 30 хвилин, з яких:

- консультація клієнта в офісі, визначення правової позиції, узгодження подальших дій - 30 хвилин;

- підготовка запиту до АТ КБ «Приватбанк» про надання інформації стосовно інвойсу, за яким був здійснений платіж на суму 3300 євро від 17.06.2020 року;

- підготовка заяви до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України - 20 хвилин;

- підготовка заяви до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України - 40 хвилин;

- підготовка заяви про повернення фінансової гарантії - 30 хвилин;

- підготовка позовної заяви до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - 3 години;

- підготовка додаткових пояснень - 1 година.

Загальна вартість послуг адвоката становить 12279,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правничої допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що узгоджується з ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 12279,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Судом також встановлено, що на розгляді в Чернівецькому окружному адміністративному суді знаходилась аналогічна справа (№600/1361/20-а) згідно відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду", в яких представником позивача виступало АО «Поляк і партнери» (зокрема, адвокат Поляк П.П.), відповідачем виступала Буковинська митниця Держмитслужби, а обґрунтування позовних вимог, та і сам предмет спору - є аналогічними за змістом з даною справою.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами майнового характеру, які заявлені у позовній заяві - суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 6000,00 грн.

Також, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат із врахуванням критеріїв, визначених ч.9 ст.139 КАС України, приходить до висновку, що послуги адвоката щодо підготовки заяви до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України, наведені в акті від 18.01.2021 року, не пов`язані з розглядом справи саме в суді.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково з підстав наведених вище.

Щодо обґрунтувань митного органу, наведених у запереченні на подану заяву, суд зазначає, що представник відповідача невірно тлумачить висновок суду з приводу розподілу судових витрат, викладений у рішенні від 13.01.2021 року. Станом на день прийняття рішення у даній справі доказів понесення (сплати) витрат на правову допомогу до матеріалів справи не надано, що унеможливило визначення розміру такої суми на той час. При цьому, позивач не був позбавлений права подати такі докази протягом 5 днів з дня прийняття рішення, у порядку встановленому частиною 7 статті 139 КАС України.

Інші посилання митного органу про неточності у поданих позивачем доказах, в тому числі і щодо посилань у звіті на розгляд справи в апеляційній інстанції, розцінюються судом як технічні помилки, які допущені представником позивача у зв`язку з поданням звіту в іншій аналогічній справі №600/1361/20-а, а тому такі аргументи відхиляються судом як безпідставні, та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву адвоката Поляка П.П. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" судові витрати на професійну правничу допомогу, сплачені згідно платіжного доручення №1201 від 18.01.2021 року в розмірі 6000грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк