Рішення № 94559151, 02.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року справа № 580/5750/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223) в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №216059 від 27.10.2020 про застосування адміністративно-господарської санкції в розмірі 1700 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без повідомлення/виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.01.2021 за клопотанням відповідача залучено співвідповідачем в адміністративній справі Державну службу України з безпеки на транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.09.2020р. під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті була проведена перевірка транспортного засобу марки Mitsubishi, н.з. НОМЕР_1 . За результатами розгляду справи щодо позивача складено постанову № 216059 від 27.10.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн. Вважає постанову протиправною, оскільки автомобіль марки Mitsubishi, н.з. НОМЕР_1 зареєстрований на громадянина ОСОБА_1 , а не на суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Громадянин ОСОБА_1 надав його у користування своєму товаришу громадянину ОСОБА_2 на його прохання та для задоволення його особистих потреб. Позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність не пов`язану з перевезенням вантажів та пасажирів та надаючи як громадянин належний йому транспортний засіб іншому громадянину для задоволення його власних і не пов`язаних з підприємницькою діяльністю потреб, не міг бути суб`єктом спірних правовідносин.

Представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами рейдової перевірки було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MITSUBISHI д.н. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких передбачено ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", а саме без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги ЗУ "Про автомобільний транспорт", наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, про що складено акт проведення перевірки № 250832 від 29.09.2020 року. Під час проведення перевірки державними інспекторами було з`ясовано, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 транспортний засіб марки MITSUBISHI д.н. НОМЕР_4 належить Позивачеві. Ніяких інших документів, які б підтверджували обставини, що послуги з перевезення вантажу, належним Позивачу на праві власності автомобілем здійснював водій, під час проведення перевірки не пред`являлося. Зазначено, що від моменту виявлення порушення Позивачем не надано жодного доказу на спростування факту виявленого правопорушення зазначеного в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 250832 від 29.09.2020, а також жодного доказу який би вказував на те, що ніби то наданий у користування автомобіль був переданий іншій особі, тому стосовно позивача винесено постанову № 216059 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбачених абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 1700 грн. Копію постанови від 27.10.2020 року № 216059 було надіслано суб`єкту господарювання згідно пункту 29 Порядку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.09.2020 начальником управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Завгородським В.І., затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, згідно якого 25.09.2020 видано направлення №010985 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів зокрема м. Сміла (Смілянський район) в період з 28.09.2020 по 04.10.2020 року.

29.09.2020 року провідним спеціалістом відділу державного контролю управління Укртрансінспекції у Черкаській області Медухою М.І. проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та виявлено, що о 11 год. 30 хв. ФОП ОСОБА_3 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MITSUBISHI д.н. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких передбачено ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", а саме без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги ЗУ "Про автомобільний транспорт", наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, про що складено акт проведення перевірки № 250832 від 29.09.2020.

Листом від 07.10.2020 №77754/39/24-20 ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи на 27.10.2020 року, який отриманий 15.10.2020 у відповідності до трекінгу відправлень Укрпошти про вручення поштового відправлення №1800103908973.

27.10.2020 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о.начальника управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Л. Пугач. винесено постанову №216059 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарської санкції в розмірі 1700 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - це перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів, ін.

Отже, управління Укртрансбезпеки у Черкаській області уповноважене здійснювати рейдові перевірки зокрема в русі враховуючи при цьому наявність затверджено щотижневого графіку та направлення зокрема на здійснення перевірки в м. Сміла(Смілянський район) в період виявлених та зафіксованих порушень.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 15 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567) встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно- правових актів.

Частиною 2 ст. 18 Закону №2344-III визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, (далі - Положення №340) дане Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 розділу 6 Положення № 340 визначено, що Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Пунктом 3.3 "Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385) передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Статтею 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.

В контексті наведеного суд зазначає, що спірною постановою штраф застосований до позивача що здійснював перевезення транспортним засобом з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача, що автомобіль Mitsubishi, н.з. НОМЕР_1 був переданий ним у користування своєму товаришу громадянину ОСОБА_2 на його прохання та для задоволення його особистих потреб, оскільки, як під час перевірки, так і при розгляді справи та винесенні постанови відповідачем документальних доказів цього надано не було.

До суду позивачем також не надано жодного доказу щодо передачі у користування транспортного засобу іншій особі.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові по справі №806/1450/16, то суд зазначає, що вказані висновки не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки фактичні обставини у справі №806/1450/16 відрізняються від обставин встановлених у дані справі.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що він при накладенні на позивача штрафу діяв у спосіб та у межах повноважень визначених Законами України та відповідними підзаконними актами .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв відповідно до вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя П.Г. Паламар